Рішення № 17869853, 26.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.11 р. Справа № 37/210

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., при секретарi судового засiдання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЮПО АЛЬПЕ-АДРIA- ЛIЗИНГ”, м. Київ, ідентифікаційний код 35378830

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

про: стягнення основного боргу в розмірі 307394,14грн., розміру інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 57709,84грн., 3% річних в розмірі 19025,09грн., пені в розмірі 123465,77грн., штрафу в розмірі 3985,28грн., всього на загальну суму 511580,12грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 14.12.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 27.08.2009р. на 10.09.2009р., коли провадження відповідно до ст. 79 ГПК України було зупинено та поновлено 14.07.2011р. з призначенням до розгляду на 26.07.2011р.

У судовому засідання 26.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ”, м. Київ (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 1147544,55грн., пені в розмірі 107068,97грн., інфляції в розмірі 88020,71грн., штрафу в розмірі 3985,28грн., 3% річних в розмірі 14652,24грн., 1082694,96грн. упущеної вигоди

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р. у звязку з чим утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційної індексації та упущеної вигоди.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р. з додатками та додатковою угодою, договір купівлі-продажу №100 від 23.06.2008р. з додатками, видаткову накладну №РН-000742 від 15.07.2008р., рахунки на оплату, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 49, 54, 57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 509, 526, 527, 610, 612, 625, 762, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 292 Господарського кодексу України.

Позивач на вимоги ухвали суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 81-86, 90-100, 134-136 т.1), у тому числі додаткові пояснення щодо розрахунку заявлених до стягнення сум.

В перебігу розгляду справи Позивач через канцелярію суду 21.04.2011р. надана заява про зменшення позовних вимог (а.с.а.с.132, 133 т.1), в якої Позивач остаточно вимагає стягнути з Відповідача суму основного боргу без врахування винагороди Позивача в розмірі 307394,14грн., розмір інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 57709,84грн., 3% річних в розмірі 19025,09грн., пеню в розмірі 123465,77грн., штраф в розмірі 3985,28грн., всього на загальну суму 511580,12грн.

Відповідач у судовому засіданні 26.07.2011р. проти позовних вимог усно заперечував, посилаючись на набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору фінансового лізингу, на якому ґрунтуються всі заявлені вимоги, та в перебігу розгляду справи долучив до її матеріалів додаткові документи (а.с.а.с. 102, 118-123, 139-143 т.1).

У судове засідання 26.07.2011р. представник Позивача без пояснення причин не зявився.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання сторонами певних документів та неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію з огляду на обсяг наявних матеріалів справи відносно сутності правовідносин сторін та не перешкоджає вирішенню спору, адже участь у судовому засіданні є процесуальним правом, від бажання здійснювати яке не може перебувати у залежності встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

Наразі, сторони мали достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного позову, а подальше зволікання із вирішенням спору з огляду на загальний період провадження у справі (порушена ще 22.07.2009р.), є несумісним із встановленою ст. 6 ратифікованою Україною конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантією розгляду справи впродовж розумного строку.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008р. мiж Позивачем (Лiзингодавць) та Вiдповiдачем (Лiзингоодержувач) був укладений договiр фінансового лiзингу №074-06/2008 (а.с.а.с.13-27 т.1), згiдно п.п. 1.1., 1.2. та 1.5. якого Лiзингодавець приймає на себе зобовязання придбати Предмет лiзингу у власнiсть вiд Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати предмет лiзингу у користування Лiзингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лiзингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лiзигоодержувачем. Предмет лізингу передається Лiзингоодержувачу в фінансовий лізинг при умові сплати останнім Адміністративної комісії та початкового внеску у відповідності з п.3.3 цього договору. Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується останньою датою платежу, зазначеною у Графіку платежів, якщо iнше не передбачено умовами цього договору.

Як вбачається із Специфікації (а.с.а.с.35), яка є додатком №1/1 до договору фінансового лізингу, предметом лізингу визначений Ґрунтовий каток Bomag BW219 D-4 у кількості 5 одиниць.

Розділом 3 договору фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що: всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю на умовах, вказаних в цьому договорі, Графіку платежів та на Умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін (п.3.1); Адміністративну комісію та Початковий внесок Лізингоодержувач сплачує протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності цим договором. При цьому, якщо вартість Предмета лізингу, визначена в гривнях, буде більшою від Попередньої вартості Предмета лізингу, Лізингоодержувач зобовязується сплатити різницю, на яку зміняться Адміністративна комісія та Початковий внесок, розраховані як відсоток від вартості Предмета лізингу (п.3.3); Лізингоодержувач сплачує Лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договору електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті договору за 3 дні до дати платежу (п.3.4); з моменту сплати Лізингодавцем авансового платежу Продавцю до дати передачі Лізингоодержувач щомісячно сплачує Лізингодавцю комісію за Попереднє фінансування, що розраховується за формулою:

PF=F x IR x RNBU, де

PF- комісія за попереднє фінансування, грн..,

F сума Попереднього фінансування, в доларах США,

IR відсоткова ставка, %,

RNBU офіційний обмінний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату виставлення рахунку Лізингодавця (п.3.5);

Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Додатку №4 (Графіку платежів). В подальшому Лізингоодержувач сплачує Лізингові платежі згідно виставленим йому рахункам в українській гривні, які можуть коригуватись відповідно п.п. 3.11, 3.14 цього договору. лізингові платежі розраховуються за формулою:

LPn = (PIn + RVn-1 x IR) x RNBU x kNBU, де

LP лізинговий платіж, грн.,

PI сума відшкодування частини вартості предмета лізингу в доларах США, визначена в графіку платежів,

RV залишкова вартість предмета лізингу, в доларах США, визначена в графіку платежів,

IR відсоткова ставка, %,

n номер лізингового періоду,

RNBU офіційний обмінний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату підписання Графіку платежів,

kNBU коефіцієнт, що розраховується як співвідношення офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату, що передує даті виставлення рахунку до офіційного обмінного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату підписання Графіку платежів. У випадку, якщо коефіцієнт kNBU на дату виставлення Лізингоодержувачем рахунку є меншим за 1 (одиницю), то для цілей розрахунку Лізингового платежу вважається, що коефіцієнт kNBU дорівнює 1 (одиниці).

Винагорода Лізингодавця (проценти або комісії) n-го періоду розраховується як:

LFn = LPn PIn, де

LF винагорода Лізингодавця (проценти або комісії), грн.,

LP сума лізингового платежу, грн.,

PI сума відшкодування частини вартості Предмета лізингу у гривнях, визначена у Графіку платежів,

n номер лізингового періоду (п.3.6);

У випадку якщо на дату, що передує даті виставлення Лізингодавцем рахунку відповідно до п.3.6 договору середній обмінний курс гривні до долару США за міжбанківським котируванням за розрахунком ЗАТ „Українська Міжбанківська Валютна Біржа” за кодом USD/UAH_tod (далі-курс УМВБ), більше ніж на 1% перевищує відповідний офіційний обмінний курс НБУ, то Лізингодавець має право для розрахунку Лізингового платежу використовувати коефіцієнт kNBU визначений як співвідношення такого Курсу УМВБ до відповідного офіційного обмінного курсу НБУ, встановленого на дату підписання Графіку платежів. У випадку, якщо Курс УМВБ визначити неможливо, замість нього може бути використаний найбільш дешевий готівковий обмінний курс продажу долару США. Встановлений одним із наступних банків України або їх правонаступників: ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, ЗАТ „Комерційний банк „Приватбанк”, АКБ „Укрсоцбанк”, ВАТ „Укрексімбанк”, АКІБ „Укрсиббанк” (п.3.7); Лізингові платежі за цим договором здійснюються шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті України (гривнях). Зазначений в реквізитах цього договору. Якщо строк оплати будь-якого чергового Лізингового платежу припадає відповідно до умов цього договору на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений Лізингоодержувачем в останній робочий день, що передує такій даті платежу (п.3.8).

Відповідно до положень пунктів 6.3. та 8.1. Лiзингоодержувач, серед іншого, зобовязався:

- експлуатувати предмет лiзингу дбайливо й за призначенням, передбаченим в технічній документацiї на предмет лiзингу, а також точно виконувати вимоги правил експлуатації, установлених Продавцем або виробником предмету лiзингу, а при їхній відсутності, користуватися Предметом лiзингу розумно, відповідно до вимог, що звичайно висуваються до майна подiбного роду (п.6.3.1.);

- у строк, зазначений у гарантії або технічній документації предмета лізингу, за свій рахунок перевіряти його технічний стан, виконувати роботи, необхідні для сервісного обслуговування й ремонту в місці сервісного обслуговування, зазначеному Продавцем або виробником предмету лізингу (п.6.3.2.);

- за свій рахунок проводити поточний та капітальний ремонт предмету лізингу в сервісному центрі, авторизованому виробником предмету лізингу або (якщо предмет лізингу є устаткуванням) гарантувати і забезпечувати умови для виконання ремонту предмету лізингу працівниками технічного обслуговування, що мають сертифікат виробника (п.6.3.3.);

- нести витрати, повязані з утриманням й експлуатацією предмета лізингу (п.6.3.4.);

- періодично надавати Лізингодавцю документи, що відображають свій фінансовий стан, а саме проміжну фінансову звітність (баланс та звіт про фінансові результати), завірену підписами осіб, що мають право першого й другого підпису банківських документів і печаткою щокварталу, але не пізніше 20 календарних днів після завершення календарного кварталу; копії документів, що входять у річну фінансову звітність, затверджу підписами осіб, що мають право першого й другого підпису банківських документів і печаткою щорічно, але не пізніше 16 лютого календарного року, наступного за звітним; повний аудиторський висновок щорічно, до 16 лютого календарного року, наступного за звітним (п.8.1.6.1.);

- створити Лізингодавцю умови для безперешкодного огляду предмета лізингу й ознайомлення з умовами його експлуатації (п.8.1.11);

- підтримувати предмет лізингу у справному стані, своєчасно та у повному обсязі виконувати зобовязання щодо утримання предмета лізингу, не допускати дій, що погіршують зовнішній вигляд предмету лізингу та/або його функціональні якості (цінності) (п.8.1.15.);

- здійснювати за власний рахунок технічне обслуговування, капітальний та інші види ремонту, на умовах, встановлених виробником та/або Продавцем, на станціях технічного обслуговування (сервісах), авторизованих виробником та/або Продавцем предмету лізингу. У разі заміни вузлів або деталей предмета лізингу у наведеному в цьому пункті випадку вони стають невідємною частиною предмету лізингу та переходять у власність Лізингодавця без компенсації їх вартості Лізингоодержувачу (п.8.1.16).

Положеннями розділу 3 договору сторони дійшли згоди щодо заходів відповідальності за порушення зобовязань, визначених умовами договору, встановивши, зокрема, якщо Лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобовязання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу (п.3.16); пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватись в той день, коли Лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобовязання (п.3.17).

Положеннями розділу 8 договору сторони дійшли згоди щодо заходів відповідальності за порушення зобовязань, визначених умовами договору, за порушення яких він несе відповідальність у вигляді сплати штрафу, а саме відповідно до п.17.1.2 за порушення будь-яких умов, передбачених п.п. 8.1.12, 8.1.14.3, 8.1.6, 8.1 договору, Лізингоодержувач у кожному випадку порушення зобовязаний сплатити штраф, розміром 0,1% від вартості предмета лізингу.

14.11.2008р. між сторонами укладена додаткова угода №1 (а.с.а.с.40-43 т.1), відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти в новій редакції деякі положення договору. а саме: п.3.6 та п.15.4. доповнили розділ „Визначення” визначенням „Заборгованість Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Предмет(и) лізингу” та виклали Додаток №4/1 „Графік лізингових платежів” від 15.07.2008р. в новій редакції. У п.2 додаткової угоди №1 визначено, що Лізингоодержувач підтверджує та визнає заборгованість пере Лізингодавцем згідно рахунків, що були виставлені Лізингодавцем Лізингоодержувачу і не сплачені Лізингоодержувачем на дату підписання цієї угоди. Лізингоодержувач підтвердив свої зобовязання здійснити погашення всієї суми заборгованості перед Лізингоодержувачем та пені, що може бути нарахована на таку заборгованість.

23.06.2008р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №100 (а.с.а.с.28-31 т.1), обєктом продажу за якими було майно, що визначене як предмет лізингу за вказаними вище договором фінансового лізингу (а.с.32 т.1).

15.07.2008р. на виконання умов договору купівлі-продажу майно - Ґрунтовий каток Bomag BW219 D-4, за серійним: №101582101157, №101582101156, №101582101155, №101582101151, №101582101150, у кількості 5 одиниць було передано у власність Позивача як Покупця, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі №074/1 (а.с.33). Доказів передання останнім майна в лізинг Відповідачеві у відповідності до умов п. 5.1. договору фінансового лізингу, згідно яких відповідний акт про передачу майна в лізинг мав складатися в день підписання акту приймання-передачі майна між Продавцем і Покупцем, до справи надано не було.

У звязку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобовязань за вказаним договором фінансового лізингу, а також зобовязань з надання фінансової звітності за перший квартал 2009р., Позивач нарахувавши окрім суми заборгованості в розмірі 1147544,55грн., пеню в розмірі 107068,97грн., інфляційну індексацію в розмірі 88020,71грн., штраф в розмірі 3985,28грн., 3% річних в розмірі 14652,24грн., 1082694,96грн. упущеної вигоди - звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Заявою про зменшення позовних вимог від 14.04.2011р. (а.с.а.с.132, 133 т.1) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України остаточно вимагав стягнення основного боргу в розмірі 307394,14грн., розміру інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 57709,84грн., 3% річних в розмірі 19025,09грн., пені в розмірі 123465,77грн., штрафу в розмірі 3985,28грн., всього на загальну суму 511580,12грн.

Відповідач письмового відзиву по суті заявлених вимог не надав, проте у судовому засіданні 26.07.2011р. проти позову заперечив у повному обсягу, посилаючись на визнання у судовому порядку недійсним договору фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р.

Як вбачається з представленим ним документів, рішенням Господарського суду донецької області від 22.03.2011р. у справі №37/230пд (а.с.а.с.148-156 т.1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. (а.с.а.с.139-147 т.1), визнано недійсним договір фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”.

Означеним рішенням також наголошено на відсутності визначених договором доказів передачі предмету лізингу в користування Лізингоодержувача та зауважено, що спірний договір фінансового лізингу в силу приписів ст.ст. 216, 236 Цивільного кодексу України в контексті сформульованої позиції в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 є недійсним з моменту його вчинення.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви (а.с.а.с.132-133 т.1), оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором фінансового лізингу), а згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, і таке зменшення судом приймається, оскільки не вбачається внаслідок його подання порушення чиїх-небуть прав і охоронюваних законом інтересів та невідповідності закону такого зменшення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг”.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Виходячи із змісту позовних вимог та їх обґрунтуванні, підставою подання позову є порушення Відповідачем зобовязань за договором фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р., а обєктом захисту, відповідно, виступають зумовлені такими зобовязаннями права Лізингодавця, зокрема на отримання лізингових платежів та відомостей про фінансове становище, що цілком узгоджується із приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які визначають договір підставою для виникнення кореспондуючих прав і обовязків його сторін.

Втім, як було встановлено судом, в межах справи №37/230пд договір фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р. визнано недійсним, і таке рішення згідно ст.ст. 85, 105 Господарського процесуального кодексу України за результатами апеляційного перегляду 06.07.2011р. набуло законної сили.

Відповідно до ст.ст. 124, 129 Конституції України рішення суду, що набуло законної сили має статус загальнообовязкового. В свою чергу, згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів”. Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на співпадіння сторін у справах, рішення суду у справі №37/230пд має преюдиціальне значення для розглядуваної справи.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України спірний договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обовязків на майбутнє припиняється. З урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

При цьому імперативна визначеності законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, усуває потребу в обовязковому визначені такого моменту у резолютивній частині рішення.

У світлі зазначених положень договір фінансового лізингу №839/05/07 від 17.05.2007р. з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. ст.173,174 Господарського кодексу України взаємообумовлених прав та обовязків, зокрема права Позивача вимагати виконання обовязку із сплати лізингових платежів та надання документів фінансової звітності.

Через недійсність договору фінансового лізингу як правової підстави для існування грошових зобовязань є неможливими і існування прав, повязаних із такими правовідносинами, як обєкту судового захисту, та порушення таких відсутніх прав з боку Відповідача.

В свою чергу, відсутність прав та факту їх порушення за будь-яких обставин унеможливлює застосування судового захисту відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Дійсно, примушення Відповідача до виконання неіснуючого в силу незаконності договору обовязку за таким договором прямо суперечить закріпленому ч. 1 ст. 19 Конституції України принципу побудови правопорядку, згідно якого жодна особа не може бути примушена робити те, що не передбачено законодавством, який (принцип) згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України застосовується і до виконання цивільних обовязків.

Понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ХЮПО АЛЬПЕ-АДРIA- ЛIЗИНГ”, м. Київ (ідентифікаційний код 35378830) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) про стягнення основного боргу в розмірі 307394,14грн., розміру інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 57709,84грн., 3% річних в розмірі 19025,09грн., пені в розмірі 123465,77грн., штрафу в розмірі 3985,28грн., всього на загальну суму 511580,12грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >