Рішення № 17869692, 25.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.11р.Справа № 22/5005/9397/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро", м. Донецьк

до Селянського фермерського господарства "Долина", с. Володимирівка Дніпропетровської обл.

про стягнення 978 986,47 грн.

Суддя: Пуппо Л.Д.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, директор, ОСОБА_2- представник

Від відповідача: ОСОБА_3 учасник господарства ОСОБА_4., дов. від 03.03.11 №311, представник

СУТЬ СПОРУ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 5005/215/2011 від 24.02.2011р. позов ТОВ «Про Агро»було задоволено частково, а саме стягнуто з Відповідача на користь Позивача сплачений аванс - 235 000,00 грн., штраф - 117 500,00 грн., неустойку - 5 987,67 грн., 3% річних - 231,78 грн., З 587,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 86,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. апеляційну скаргу Позивача було задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №5005/215/2011 було змінено, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з Селянського фермерського господарства «Долина»(52924, вул. Молодіжна, 6, с. Володимирівка, Межівського району. Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 32058004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Агро»(83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 58/65, код ЄДРПОУ 36560702) 644 684,71 грн. - основного боргу, 117 500 грн. штрафу, 7 584, 38 грн. неустойки, 635, 85 грн. - 3% річних, 9 762, 47 грн. державного мита, в тому числі сплаченого при поданні апеляційної скарги, та 185, 33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2011 року касаційну скаргу Відповідача було задоволено частково, а саме рішення від 24.02.2011р. та постанову від 28.02.2011р. в частині задоволення позову щодо стягнення 409 684, 71 грн. скасовано (справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області). В решті постанова від 28.04.2011р. була залишена без змін.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне: згідно статті 693 Цивільного кодексу України продавець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати, а ні як не стягнення вартості недопоставленої продукції. Господарський кодекс України не містить право покупця за договором поставки зазначати одну ціну за одиницю товару, а потім стягувати за одиницю непоставленого товару зовсім іншу ціну.

Крім того, відповідач хоче визнати п. 6.4 Договору № 250110 від 25.01.2010р. недійсним у звязку з його непропорційно великим розміром санкцій.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).

В порядку статті 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 250110 від 25.01.2010р., згідно якого Відповідач зобовязується поставити і передати у власність, а Позивач оплатити та прийняти насіння соняшника врожаю 2010р., строком до 11.10.2010р. Дія Договору - до виконання сторонами своїх зобовязань.

За неналежне виконання (п. 6.4 Договору) Позивач має право витребувати від Відповідача оплату вартості непоставленої в строк Продукції (насіння соняшникове) по ринковим цінам на день предявлення такої вимоги і штрафу в розмірі 50% від вартості недопоставленої продукції.

01.10.2010 року ТОВ «Про Агро»(Продавець, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЛЕН»(Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 180/11- 49058, за умовами якого Позивач зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар у кількості 60,00 тон (шістдесят тон) +/-5%, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2010 року.

Відповідно до пункту Договору 4.1. Продавець здійснює поставку Товару автомобільним транспортом в повному об'ємі на умовах «Доставка оплачена до місця поставки - Маріупольський морський порт ТОВ «Укртрансагро»за адресою: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Адмірала Луніна, 2 (експортний термінал в опціоні Покупця)»в строк до 27. 10. 2010 року.

Також, 01.10.2010 року ТОВ «Про Агро»(Продавець, Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Інвест Гарант»(Покупець) було укладено Договір поставки № Д-858/9, за умовами якого Постачальник зобов'язався продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар, українського походження, врожаю 2010 р.

Згідно пункту 1.2. Договору Покупець зобов'язався продати Покупцю 100,00+/-10% тон насіння соняшника за ціною 4 300,00 грн. з ПДВ, за 1 тону.

Відповідно до пункту 2.3. Договору термін поставки - до 19. 10.2010 року.

Однак, Позивач покладеного на нього обов'язку щодо поставки Товару за договором № Д-858/9 та договором № 180/11- 49058 виконати не зміг, оскільки предметом купівлі - продажу за вказаними вище договорами було саме насіння соняшника, яке повинен був поставити Відповідач за контрактом №250110 від 25.01.2010р. і оскільки останній свої зобов'язання не виконав.

Відповідно до довідки Інспекції якості формування ресурсів сільськогосподарської продукції від 06.12.2010р. №01-08/281 середня закупочна (ринкова) ціна на насіння соняшника по Донецькій області в листопаді 2010 року складала 4 115 грн.

Отже Позивач поніс збитки у розмірі 409684,71 грн.

Згідно вимог, визначених в статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають бути виконані належним чином та у встановлений договором строк; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, крім випадків, передбачених договором або законом.

Згідно до ст.ст. 509, 510 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо кожна, із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 22 Цивільного кодексу України під збитками передбачено втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки у формі втраченої вигоди відрізняються від реальних збитків тим, що якщо при витратах, втраті або пошкодженні майна характерним є зменшення наявного майна потерпілого суб'єкта господарювання, то втрачена вигода відображає той факт, що наявне в особи майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитись, якби не було правопорушення.

У Тимчасовій методиці визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної порушеннями господарських договорів (схвалена Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21.12.90р.) неодержаний прибуток теж визначається залежно від характеру наслідків порушення договірного зобов'язання. Збитки у вигляді неодержаного прибутку зазвичай виникають у зв'язку із зменшенням обсягів виробництва або реалізації продукції (робіт, послуг), зміною асортименту виготовленої продукції (робіт, послуг), зниженням якості продукції (робіт, послуг), що виробляється, а по суті можуть з'явитися при невиконанні будь-яких господарських зобов'язань, у всіх видах договірних відносин.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

В результаті порушення зобов'язань Відповідачем, Позивач не одержав прибутку (втрачена вигода), на який він розраховував у разі належного виконання зобов'язань відповідачем.

Таким чином, позов є обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню повністю.

Що стосується пункту 6.4 договору, то при підписанні договору сторони були згодні з його умовами, ні договір, ані будь-який пункт в ньому в обумовленому законодавством порядку не визнані недійсними.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 193, 224, 225 Господарського Кодексу України, 509, 510, 525, 526, 530, 625, 680, 681 Цивільного кодексу України статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В

Позов задовольнити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Долина", (52924, с. Володимирівка, Межевський район, Дніпропетровської обл., ЄДРПОУ 32058004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" (83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 58/65, ЄДРПОУ 36560702) 409684,71 грн. неотриманого прибутку, 4096,85 грн. державного мита, 98 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Суддя Л.Д.Пуппо

Рішення підписано 17.08.11.