Рішення № 17869475, 22.08.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 серпня 2011 р. Справа 2/84/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 12; поштова адреса: 03680, м.Київ, вул. Сім''ї Сосніних, 9

до: Міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" 21018, м.Вінниця, вул.Скалецького, 17

про стягнення 36 705,09 грн. заборгованості за договором №8 від 26.04.2011 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1. - за довіренітю;

відповідача : Лобанов О.С. - тимчасово виконуючий обов''язки директора МКУП "Міськсвітло".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" до Міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" про стягнення 36 705,09 грн. заборгованості за отриманий товар, з яких: 34 305,60 грн.- основного боргу, 946,92 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання, 183,27 грн.- 3% річних та 1 269,30 грн.- інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.08.11 р. порушено провадження у справі № 2/84/2011/5003 та призначено до розгляду на 22.08.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач з наданих усних пояснень в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.04.2011 року між ТОВ «Столиця» (далі по тексту - "Позивач") та МКУП «Міськсвітло» (далі по тексту - "Відповідач") було укладено Договір поставки №8 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (Позивач) зобов'язувався передати у встановлені строки електротехнічну продукцію партіями, в асортименті, кількості, що встановлені у видаткових накладних, у власність покупця (Відповідача), а покупець (Відповідач) зобов'язувався прийняти такий товар і сплатити за нього відповідну грошову суму.

П.4.1. Договору визначено, що передача продукції оформлюється накладною за наявності довіреності покупця (Відповідача).

Оплата товару здійснюється покупцем (Відповідачем) з відстроченням платежу терміном до 21 банківського дня з моменту поставки товару (п.6.1. Договору).

Відповідно до видаткової накладної №РН-00012 від 27.04.2011 року, Позивачем, на виконання умов Договору, було передано, а Відповідачем отримано товари, на загальну суму 34 305,60 грн.

Відповідач свої зобов''язання по Договору не виконує, в досудовому порядку спір вирішити не вдалось, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 946,92 грн. пені за не своєчасне виконання грошового зобов''язання, 183,27 грн.- 3% річних та 1 269,30 грн.- інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 8 від 26.04.2011 року є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є підписана представниками обох сторін видаткова накладна №РН-00012 від 27.04.2011 року.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 34 305,60 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму та підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 червня 2011 року.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 34 305,60 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також судом розглянуто вимоги ТОВ "Столиця" про стягнення 946,92 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.2. Договору від 26.04.2011 року, за порушення строку оплати продукції за Договором, Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості простроченого зобов''язання.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає що заявлена вимога позивача є правомірною, обґрунтованою, оскільки пеня нарахована вірно, відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 183,27 грн.- 3% річних та 1 269,30 грн.- інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних є правомірним та обґрунтованим, оскільки вказане відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору, а тому підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних обставин, враховуючи, що позовні вимоги відповідачем фактично визнані суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" (21018, м.Вінниця, вул.Скалецького, 17, код ЄДРПОУ 33762344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" (01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 12, код ЄДРПОУ 24077504) 34 305,60 грн.- основного боргу, 946,92 грн.- пені за несвоєчсне виконання грошового зобов''язання, 183,27 грн.- 3% річних, 1 269,30 грн.- інфляційних втрат, 367,05 грн.- державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 серпня 2011 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2,3 - позивачу юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 12; поштова адреса: 03680, м.Київ, вул. Сім''ї Сосніних, 9; 4 - відповідачу 21018, м.Вінниця, вул.Скалецького, 17