Рішення № 17868746, 12.07.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 16/5027/576/2011. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Петрус-Інвесткомпанія”, м.Київ до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Парнас” , м. Чернівці про стягнення заборгованості на загальну суму 355533,17 грн. Суддя Гурин М.О. Представники: від позивача ОСОБА_1, довіреність від 08.07.2011 р. від відповідача не зявився СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрус-Інвесткомпанія” звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Парнас” про стягнення заборгованості на загальну суму 355533,17 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами дистрибюторського договору від 01.01.2010 р., не виконав свої зобовязання по оплаті поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.06.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 30.06.2011 р., зобовязано сторони надати ряд доказів, а саме: від позивача докази часткової сплати боргу на суму 2376,26 грн., витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію відповідача станом на червень місяць 2011 року; від відповідача - відзив на позов та докази в його обґрунтування (докази, які подаються в копіях повинні бути належним чином засвідчені).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30.06.2011 р., у звязку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання ним вимог ухвали від 09.06.2011 р., розгляд справи відкладено на 12.07.2011 р.

У судовому засіданні 12.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, вимоги ухвал господарського суду від 09.06.2011 р. та 30.06.2011 р. не виконав, відзив на позов або будь-яку іншу інформацію щодо заявлених до нього позовних вимог чи причини його неявки (неявки його представника) у судове засідання не надав.

Як вбачається із наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.06.2011 р. місцезнаходженням відповідача є Чернівецька область, місто Чернівці, Садгірський район, вул. Лугова, будинок 9. Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою. Отже, суд вжив всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи в господарському суді Чернівецької області.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30.06.2011 р. відповідач попереджався, що у випадку його неявки, спір буде вирішено без його участі за документами наданими позивачем.

Незявлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.

01.01.2010 р. сторони уклали дистрибюторський договір (далі Договір) згідно умов якого постачальник (позивач по справі) на умовах, передбачених цим договором, передає товар дистрибютору (відповідач по справі) в розмірі необхідному для підтримання товарного запасу товару на своєму складі а також здійснює його продаж клієнтам за цінами, зазначеними у прас-листах постачальника і здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши дистрибюторський договір від 01.01.2010 р., суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, дистрибюторський договір від 01.01.2010 р. є дійсним.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що постачальник постачає товар дистрибютору за ціною, передбаченою для дистрибютора в офіційному прас-листі постачальника з урахуванням п.12.2. даного договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору суму договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалось постачання товару на виконання даного договору.

В п.4.2. Договору зазначено, що дистрибютор зобовязується купувати у постачальника товар у відповідності з запланованими сторонами обсягами продажу. Мінімальна вартість однієї партії товару не може бути менше ніж 50000,00 грн.

Згідно п. 2.5. Договору дистрибютор виконує функції мерчендайзинга в підприємствах роздрібної торгівлі, що придбали товар.

В п. 2.8. Договору сторони визначили, що постачальник зобовязується при поставці кожної партії товару надавати дистрибютору наступні документи: накладну, податкову накладну, документи підтверджуючі якість товару.

Відповідно до п. 2.9. Договору Дистрибютор після отримання товару на склад зобовязаний підписати уповноваженими особами та скріпити печаткою всі товаро-супровідні документи на кожну партію товару. Оригінали видаткових та інших документів, не пізніше семи банківських днів після отримання партії товару, дистрибютор направляє листом про вручення на адресу постачальника.

На виконання умов вказаного Договору позивач за період з 30.11.2010 р. по 19.11.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 329246,83 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №І-ЧК04384 від 30.10.2010 р. на суму 163644,03 грн., №№І-ЧК04615 від 12.11.2010 р. на суму 99761,12 грн., №І-ЧК04696 від 19.11.2010 р. на суму 65941,68 грн., а тому свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином.

Згідно п. 5.2. Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до видаткової накладної постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у видатковій накладній.

В п. 6.2. Договору зазначено, що оплата кожної отриманої партії товару здійснюється дистрибютором в безготівковій формі протягом 32 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Однак, відповідач кошти за поставлений товар сплатив тільки частково, а саме сплатив 2376,26 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 326870,57 грн.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України)

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні встановлено порушення відповідачем зобовязання по оплаті коштів за поставлений товар в сумі 326870,57 грн., тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в даній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 12.1. Договору сторони узгодили, що у випадку якщо дистрибютор у термін, зазначений у п.6.2. даного договору не оплатив або оплатив в неповному обсязі отриманий товар, він зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати.

Згідно розрахунку позивача пеня складає 24014,61 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 24014,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов правомірним є нарахування позивачем 4647,99 грн. трьох процентів річних.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Парнас” (м. Чернівці, Садгірський район, вул. Лугова, 9, код 32278697) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Петрус-Інвесткомпанія” (м. Київ, вул. Святошинська, 32, код 35080975) 326870,57 грн. основного боргу, 24014,61 грн. пені, 4647,99 грн. трьох процентів річних, 3555,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя М.О. Гурин

Повне рішення складено 15.07.2011 р.