Рішення № 17868575, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5/17-2011-821-5023/4826/11

вх. № 4826/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 79 від 01.11.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ " Вин Агро", м. Одеса

до ТОВ "Малті", м. Харків

про стягнення 330552,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 316286,45 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором дистриб"юції № 61 від 28 травня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 294178,72 грн., пеню в розмірі 11867,89 грн., 3 % річних в розмірі 2297,01 та індекс інфляції в розмірі 7942,82 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 травня 2011 року по справі № 5/17-2011-821 на підставі ч.2 ст. 15 ГПК України, матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" до товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛТІ" про стягнення 316286,45 грн. передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Справа призначена до розгляду господарським судом Харківської області за №5/17-2011-821-5023/4826/11. Відповідно до Витягу від 16 червня 2011 року, автоматизованою системою документообігу суду справу №5/17-2011-821-5023/4826/11 було призначено для розгляду судді Жиляєву Є.М.

Ухвалою суду 17 червня 2011 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5/17-2011-821-5023/4826/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 липня 2011 року об 11:00.

Ухвалами суду від 18 липня 2011 року розгляд справи відкладено на 03 серпня 2011 року, від 03 серпня 2011 року розгляд справи відкладено на 15 серпня 2011 року.

В призначене засідання суду 15 серпня 2011 року позивач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав уточнення (збільшення) позовних вимог (вх. № 19062), відповідно до яких позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 294178,73 грн., пеню в розмірі 20862,51 грн., 3 % річних в розмірі 4037,90 грн., індекс інфляції в розмірі 11472, 95 грн. та понесені судові витрати.

Відповідач призначене засідання суду 15 серпня 2011 року не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позов та інші документи, витребувані судом не надав.

Розглянувши уточнення (збільшення) позовних вимог позивача (вх. № 19062), враховуючи, що ст. 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, вважає за можливе прийняти до розгляду у справі № 50234826/11 уточнення (збільшення) позовних вимог (вх. № 19062).

Розглянувши матеріали справи та надані документи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 травня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дистриб"юції № 61 (купівлі-продажу з відстрочкою платежу), відповідно до умов якого позивач (продавець) передає у власність відповідачу (дистриб'ютора) товар, відповідач в свою чергу приймає та оплачує товар, також відповідач приймає на себе зобов'язання по розповсюдженню та реалізації товару на умовах передбачених спірним договором.

Згідно з товарно-транспортними накладними за період з 16.06.2010 року по 17.01.2011 року позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 1002274,42 грн., що підтверджено копіями видаткових накладних за вказаний період, які містяться в матеріалах справи. Товар одержаний відповідачем (представниками відповідача) на підставі довіреностей. Крім цього відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 34874,56 грн. Таким чином загальна вартість поставленого товару відповідачу становить 967399,86 грн.

В порушення взятих на себе зобовязань за спірним договором, а саме п. 4.6 договору, відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 30 календарних днів в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 673221,13 грн.

Заборгованість відповідача становить 294178,73 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 294178,73 грн.

У звязку з існуючою заборгованістю позивач направив відповідачу претензію (вимогу про виконання зобовязань) вих. № 95 від 14 квітня року, що підтверджується поштовим повідомленням, проте відповідач після отримання вимоги відповіді на неї не надав, суму боргу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 294178,73 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 6.3 спірного договору за порушення п. 4.6 (за несвоєчасну оплату товару) сторонами передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну сплату товару в розмірі 20862,51 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, вона відповідає наданому позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 20862,51 грн. пені підлягаючою задоволенню.

З посиланням на ст. 625 ЦК України та п. 6.3 договору позивачем предявлено до стягнення 4037,90 грн. річних та 11472,95 грн. індексу інфляції.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3 % річних в розмірі 4037,90 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 11472,95 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь із відповідача 4037,90 грн. річних та 11472,95 грн. індексу інфляції підлягаючими задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнення позовних вимог (вх. № 19062).

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", 61166, м. Харків, вул. Кримська, б. 8, кв. 82 (код ЄДРПОУ 30291478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро", 65010, м. Одеса, Адміральський проспект, 38, каб. 28 ( р/р 26001301541578 в ф-ї "Відділення Промінвестбанку м. Одеса", МФО 328135, код ЄДРПОУ 34253750) 294178,73 грн. боргу, 20862,51 грн. пені, 4037,90 грн. річних, 11472,95 грн. інфляційних, 3305,52 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/4826/11 підписано 19 серпня 2011 року.