Рішення № 17868520, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/5313/11

вх. № 5313/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 50-юр від 04.01.2011р.). відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 85/959 від 24.12.2010р.).

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ХМЗ "Світло Шахтаря", м. Харків

до Публічного Акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство ХМЗ "Світло Шахтаря", м. Харківзвернувся до господарського суду з позовною заявою до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", в якій просить суд стягнути збитки заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 3111,20 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водієм відповідача було завдано механічних ушкоджень автомобілю позивача ВАЗ-21102 державний номер 16295ХВ і тим самим позивачу було завдано матеріальної шкоди, що і стало причиною звернення з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.07.2011 року.

Ухвалами господарського суду 13.07.2011 року та від 08.08.2011 року розгляд справи відкладався, з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених позовних вимог та заперечень.

В судовому засіданні 15.08.2011 року представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.08.2011 року заперечує проти заявлених позовних вимог, в процесі розгляду справи за вх.№17351 від 13.07.2011 року надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що шкода завдана автомобілю позивача не відповідає сумі шкоді заявленій в позовній заяві, оскільки сума в розмірі 600,0 грн., яку було сплачено за складення звіту дослідження спеціаліста - автотоварознавця, на думку відповідача, не відноситься до шкоди завданої в результаті ДТП.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні в матеріалах справи документи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

06.11.2009р. сталась дорожньо-транспортна пригода, за обставинами якої водій відповідача - ОСОБА_3, який керував автомобілем ГАЗ-33021 д/н НОМЕР_1 по вул. Шевченко, рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з припаркованим автомобілем ВАЗ- 21102 д/н НОМЕР_2, який належить позивачу, після чого покинув місце пригоди, порушивши Правила дорожнього руху України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2010 року по справі про адміністративне правопорушення № 3-66/10/04 встановлено вину водія відповідача у скоєнні правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Згідно із ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суб*єктом оціночної діяльності на підставі Акту огляду транспортного засобу від 12.11.2009 року, проведено автотоварознавче дослідження та складено звіт дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 307/2009 від 15.04.2010р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ 21102 державний номер НОМЕР_2-ВАТ в результаті пошкодження внаслідок вищезазначеної ДТП складає: 2511,20грн.

За складання цього звіту позивачем було сплачено 600,0 грн. відповідно до акту здачі - прийняття робіт № ОУ-000141 від 16.04.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №7211 від 11.11.2009 року на суму 600,0 грн., з призначенням платежу: Передплата за заключ. 307/09 виявлення матеріального збитку автомобіля ВАЗ 21102. Рах.СФ-0000141 від 10.11.2009 року.

Позивач вважає, що в результаті вказаного ДТП відповідачем було завдано йому збитків на загальну суму 3111 грн. 20 коп., вказані збитки відповідачем в добровільному порядку не погашені, що і стало причиною звернення ВАТ ХМЗ "Світло Шахтаря", м. Харків з позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання є відшкодування збитків.

Відповідальність у господарському праві наступає за господарське правопорушення, що являє собою протиправну дію або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського, цивільного права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин. Залежно від юридичної підстави розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення.

Виходячи з приписів цивільного та господарського законодавства України, відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової (господарсько-правової, майнової) відповідальності.

Як і будь-яка інша юридична відповідальність, цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо. Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи.

Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, до них відносяться:

- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, внаслідок чого завдаються збитки потерпілому (позивачу у справі) та обґрунтований розмір збитків, яких зазнала потерпіла сторона;

- протиправність поведінки правопорушника, тобто його дія або бездіяльність, що порушує правову норму або умови договору;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; тобто, необхідно довести, що протиправна дія (або бездіяльність) є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки, завдані кредитору у визначеному ним розмірі;

- вина господарського правопорушника.

Застосування майнової відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань безпосередньо повязано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Збитками відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, додаткові витрати (вартість додаткових робіт, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності та його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбачених законом, зокрема в даному випадку за наявності допущеного відповідачем правопорушення, а саме скоєння ДТП, належним чином обґрунтованого позивачем розміру понесених збитків, що підтверджується звітом дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 307/2009 від 15.04.2010 р., причинного зв'язку між правопорушенням і збитками та виною господарського правопорушника, що встановлено Постановою Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2010 року по справі про адміністративне правопорушення № 3-66/10/04. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивач при визначенні дійсного розміру понесених збитків, правомірно посилався на звіт дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 307/2009 від 15.04.2010 р., відповідно до якого завдані позивачу внаслідок ДТП матеріальні збитки було визначено в сумі 2511,20 грн. Оскільки, сторонами не надано суду доказів оскарження або не згоди з визначеною у Звіті сумою збитків, а так само доказів, що спростовують визначену Звітом суму збитків, в господарського суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо її вірності.

Посилання відповідача на те, що сума в розмірі 600,0 грн., яку було сплачено позивачем за складення звіту дослідження спеціаліста - автотоварознавця не відноситься до шкоди завданої в результаті ДТП, господарський суд не приймає до уваги, оскільки вважає зазначені кошти - додатковими витратами (вартість додаткових робіт), сплачені позивачем суб*єкту оціночної діяльності та понесених Відкритим акціонерним товариством Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" внаслідок скоєння відповідачем ДТП.

За таких обставин, оскільки внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди водієм відповідача було завдано механічних ушкоджень автомобілю ВАЗ-21102, державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, завдані збитки відповідачем не погашені та враховуючи, що позовні вимоги відповідачем в судовому порядку не спростовані, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі 3111,20 грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 16,193,198, 509, 526, 623,1166,1172,1188, Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" (61007, Харківська обл., м. Харків, Орджонікідзевський р-н, проспект Московський, будинок 275, код 05750295, п/р 26000032034805 у відділенні №816 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, Харківська обл., м. Харків, Жовтневий р-н, вулиця Світло Шахтаря, буд.4/6, код 00165712, п/р 260073011236 в Першій Харківській філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351599) - 3111,20 грн. збитків, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,0 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складено 19.08.2011 року.