Рішення № 17868472, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/5600/11

вх. № 5600/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Каліновський В.І., виконавчий директор, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод", смт. В.Бурлук

про стягнення 46735,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 46735,19 грн. заборгованості, з яких: 40058,00 грн. основний борг, 3262,61 грн. пеня, 631,46 грн. відсотків, 2783,12 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 1/7472, укладеного між сторонами 14.01.2011 року. Позов обґрунтований ст.ст. 3, 11, 14-16, 20, 509, 510, 525-527, 530, 610-612, 625, 837, 943, 853 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

15.08.2011 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14 січня 2011 р. між позивачем - ТОВ „Торгтехніка" та відповідачем - ПАТ „Великобурлуцький сироробний завод" було укладено договір підряду № 1/7472.

Відповідно до Договору підряду № 1/7472 від 14 січня 2011 р., позивач зобов'язався здійснити монтаж та пуско-наладочні роботи холодильного обладнання, наданого відповідачем, а відповідач прийняти роботи та сплатити грошові кошти за виконані роботи.

Сторони домовилися, що ціна роботи по договору підряду № 1/7472 від 14.01.2011р. складає 152 058,00 гривень (п. 2.1. договору підряду).

Згідно до п. 2.2. договору № 1/7472 від 14 січня 2011р., відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати за виконані позивачем роботи у наступному порядку: перший платіж - 70 % від загальної вартості договору, що складає 106 440,60 гривень, протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами договору; другий платіж - 30 % від загальної вартості договору, що складає 45 617,40 гривень, на протязі 5 календарних днів з моменту підписання акта прийому-здачі виконаних робіт.

ТОВ „Торгтехніка", відповідно до умов Договору підряду, здійснило роботи ПАТ „Великобурлуцький сироробний завод", що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт (здійснених послуг) № 144 від 14.01.2011 р. на суму 152 058,00 гривень. Зауважень щодо якості виконаних робіт, позивач не отримував.

Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було сплачено грошові кошти у наступному порядку: 50 000,00 гривень - 28.01.2011р.; 20 000,00 гривень - 09.02.2011р.; 12 000,00 гривень - 11.02.2011р.; 20 000,00 гривень - 17.02.2011р.; 10 000,00 гривень - 25.02.2011р. Загальна сума сплачених коштів складає: 112 000,00 гривень.

Таким чином заборгованість ПАТ „Великобурлуцький сироробний завод" перед ТОВ „Торгтехніка склала 40 058,00 гривень.

Позивач направив відповідачу листи-повідомлення вих. № 16 від 05.02.2011р. та вих. № 81 від 20.04.2011р. з проханням сплатити заборгованість у розмірі 40 058,00 гривень. Однак відповідач відповіді на листи не надав, борг не сплатив.

16.06.2011 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого існує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 40058,00 грн. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ) стаття 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2 договору в разу порушення термінів оплати, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НЬБУ від суми заборгованості за кожен день затримання платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 3262,61 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 631,46 грн. трьох відсотків річних та 2783,12 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 46735,19 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, код ЄДРПОУ 05507436, р/р 26005010320601 у відділенні ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 84; юр. адреса: 49008, м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 22/13, код ЄДРПОУ 24615551, р/р 260093107004 у КБ "Даніель", МФО 380980) - 40058,00 грн. основної заборгованості, 3262,61 грн. пені, 631,46 грн. трьох відсотків річних, 2783,12 грн. інфляційних, 467,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 серпня 2011 року