Рішення № 17868439, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/4289/11

вх. № 4289/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Конріл", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 23736,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Конріл", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків, 16706,46 грн. боргу, 986,13 грн. пені, 5011,92 грн. штрафу, 190,86 грн. 3% річних, 841,59 грн. інфляційних витрат та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 012 від 04.01.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 червня 2011 р.

16 червня 2011 р. позивач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/4289/11 на 15 днів.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 16 червня 2011 р., від 02 серпня 2011 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

15.08.2011 р. представники сторін у судове засідання не з"явились, документи, витребувані судом, не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

04 січня 2010 р. між Дочірнім підприємством "Конріл", м. Київ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків (відповідач) був укладений договір № К012 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач продає товар, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує його на умовах, обумовлених цим договором. Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач оплачує поставлений товар після реалізації кожної одиниці товару третім особам шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 5-го, 20-го числа кожного місяця. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 р. Договір вважається автоматично пролонгованим на строк одного календарного року, якщо відповідач приймає поставку товару після дати закінчення строку дії договору та при відсутності іншого договору. Пунктом 8.2 договору передбачено, що в частині взаєморозрахунків сторін, цей договір діє до моменту повного виконання сторонами грошових зобов"язань за цим договором.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 146986,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати товару- не пізніше 5-го, 20-го числа кожного місяця.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач частково оплатив товар на суму 126751,50 грн. та повернув товар на суму 3528,06 грн.

Сторони склали між собою акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором за період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р. складає 16706,46 грн.. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін (а.с. 11).

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 16706,46 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі –16706,46 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 841,59 грн. та 3% річних у сумі 190,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строку оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 986,13 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до протоколу розбіжностей сторони погодили п. 6.3 договору викласти в наступний редакції: "У разі порушення відповідачем повної оплати вартості поставленої йому позивачем партії товару більше ніж на 120 календарних днів, відповідач сплачує позивачу неустойку у формі штрафу в розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару".

Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а саме як було визначено умовами договору, в строк не пізніше 5-го, 20-го числа кожного місяця, позовна вимога щодо стягнення штрафу у сумі 835,30 грн., підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована. В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4176,63 грн. слід відмовити як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, р/р № 260013307 в ТОВ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Дочірнього підприємства "Конріл", м. Київ (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, п/р № 260070101827 в ЗАТ "ПроКредитБанк" у м. Києві, МФО 320984, код 23703164) 16706,46 грн. боргу, 986,13 грн. пені, 835,32 грн. штрафу, 190,86 грн. 3% річних, 841,59 грн. інфляційних витрат, 195,60 грн. державного мита та 194,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення штрафу у розмірі 4176,61 відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 18 серпня 2011 року.