Рішення № 17868404, 09.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2011 р. Справа № 5023/4137/11

вх. № 4137/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Задорожна І.М.

суддя Добреля Н.С.

суддя Шатерніков М.І.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився.

відповідача - ОСОБА_1, (довіреність № 48/8-790МЗ від 11.03.11).

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

про стягнення коштів.

та зустрічний позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

до Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області плату за фактичне користування місцем за період 24.05.2008 р. по 21.10.2008 року в сумі 5277,02 грн., витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрати на зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 року по 12.11.2008 року та за період з 13.11.2008 року по 24.05.2011 року у розмірі 10439,02 грн., зобов'язати відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр.Московський, 31 на підставі акту прийому - передачі та стягнути судові витрати на користь позивача, посилаючись на укладення між сторонами договору №1856 від 01.03.2007 року та на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по спірному договору щодо оплати за користування місцем. Крім того, позивач посилається на неповернення відповідачем вищевказаного місця відповідно до акту прийому передачі, у зв'язку із закінченням строку дії договору, що передбачено умовами п.5.2. договору, що і стало причиною звернення позивача до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.06.2011 року.

Представник відповідача Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, за вх.№11448 від 10.06.2011 року звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою та надав доповнення до зустрічної позовної заяви, в яких просить суд:

- зобов'язати КП "Міський інформаційний центр" повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20) рекламну щитову конструкцію розміром 6,00х3,00 м., яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008 року за адресою: пр.Московський, 31 у м.Харкові;

- визнати недійсним договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій укладений між сторонами від 01.03.2007 року №1856.

Ухвалою від 15.06.2011 року господарським судом прийнято зустрічну позовну заяву відповідача для спільного розгляду з первісним позовом на підставі ст.60 ГПК України, розгляд справи відкладено до 23.06.2011 року.

В своїх запереченнях на первісний позов представник відповідача УДСО при ГУМВС України в Харківській області звернувся до суду з клопотанням про винесення окремої ухвали, відповідно до вимог ст.90 ГПК України про усунення порушень позивачем норм пункту три постанови КМУ від 29.12.2003 року №2067 в редакції від 09.09.2009 року № 968 та зобов'язати позивача перерахувати отримані від 09.09.2009 року від інших суб'єктів господарювання кошти за розміщення зовнішньої реклами до бюджету територіальної громади міста Харкова.

Також, в своїх запереченнях наданих до матеріалів справи представник відповідача по первісному позову надав заяву про застосування господарським судом строків позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог, відповідно до ст.267 ЦК України.

Представник позивача КП «МІЦ» за первісним позовом надав заперечення на відзив відповідача, в якому, зокрема вважає необґрунтованою заяву відповідача про застосування строку позовної давності та посилається на те, що КП «МІЦ» просить суд стягнути саме плату за фактичне користування місцем, обов'язок по сплаті якої передбачено "Порядком надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій", що не є штрафними санкціями. Крім того, позивач посилається на те, що позовна вимога про стягнення заборгованості за демонтаж спеціальної конструкції заявлена позивачем в межах строку позовної давності та зазначає, що оскільки на сьогоднішній день спеціальна конструкція після демонтажу знаходиться на зберіганні у позивача, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві, зокрема витрати понесені позивачем за зберігання спеціальної конструкції. Крім того, представник позивача за первісним позовом вказує на те, що вимога позивача за зустрічним позовом УДСО при ГУМВС України в Харківській області щодо витребування державного майна з незаконного володіння, а саме рекламного щита, який був демонтований КП «МІЦ» та знаходиться у нього на зберіганні є безпідставною та протирічить п.2.15 Порядку повернення демонтованих спеціальних конструкцій, передбачений Додатком №5, затвердженого рішенням виконкому ХМР від 20.10.2004 року "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові".

Ухвалою господарського суду від 23.06.2011 року розгляд справи відкладено до 13.07.2011 року.

12.07.2011 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача по первісному позову - Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області про призначення колегії суддів для розгляду справи №5023/4137/11.

Ухвалою господарського суд від 12.07.2011 року задоволено заяву відповідача за первісним позовом про призначення колегії суддів для розгляду справи №5023/4137/11.

На підставі розпорядження заступника голови господарського суду від 12.07.2011 року призначено для розгляду справи № 5023/4137/11 колегію у складі суддів: головуючий суддя: Задорожна І.М., судді Добреля Н.С., Шатерніков М.І.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2011 року задоволено клопотання сторін щодо продовження терміну розгляду спору на п'ятнадцять днів на підставі ч.3 ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено до 09.08.2011 року.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 09.08.2011 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх.№18988 від 05.08.2011 року звернувся до суду з клопотанням щодо відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника позивача.

Колегія суддів розглянувши вищевказане клопотання, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, в зв'язку з закінченням терміну розгляду спору по даній справі, передбаченого вимогами ст.69 ГПК України та зауважує на тому, що судом було надано достатньо часу для надання сторонами необхідних доказів по справі для обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні господарського суду 09.08.2011 року заперечує проти первісних позовних вимог в повному обсязі та просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги УДСО при ГУМВС України в Харківській області з підстав викладених у запереченнях на первісні позовні вимоги КП «МІЦ» та в заявлених зустрічних позовних вимогах.

Колегія суддів в судовому засіданні 09.08.2011 року розглянувши заяву відповідача за первісним позовом надану ним в процесі розгляду справи щодо винесення окремої ухвали на підставі ст.90 ГПК України про усунення порушень позивачем норм пункту три постанови КМУ від 29.12.2003 року №2067 в редакції від 09.09.2009 року № 968 та зобов'язати позивача перерахувати отримані від 09.09.2009 року від інших суб'єктів господарювання кошти за розміщення зовнішньої реклами до бюджету територіальної громади міста Харкова., відмовляє в її задоволенні, враховуючи той факт, що відповідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.12.1992 року №01-6/1444 "Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України " вказівки щодо усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тому господарський суд не вправі давати вказівки стосовно виробничих процесів або оперативно - господарської діяльності. Крім того, відповідачем не доведено суду, в чому саме полягає порушення відповідачем діючого законодавства України.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 березня 2007 року між комунальним підприємством ''Міський інформаційний центр" (позивач за первісним позовом) та Управлінням Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області (відповідач за первісним позовом) було укладено договір № 1856 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір). Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01 березня 2007 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції щит стаціонарний (6,00х3,00х1) за адресою: м. Харків, пр. Московський 31, строком з 01 березня 2007року по 30 червня 2007 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобовязується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1, про що 01 березня 2007 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача одне місце, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр.Московський, 31.

Відповідно до п.п.8.1.7. Договору № 1856 від 01.03.2007 року цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Таким чином, станом на 30.06.2007 року Договір № 1856 від 01.03.2007р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору №1856 від 01.03.2007 року «місця вважаються фактично повернутими «КП» з моменту підписання Актів прийому-передачі та повинні бути повернуті «Користувачем» у стані, не гіршому від того, в якому вони знаходилися на момент передачі».

Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач після припинення дії Договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, тому КП “МІЦ” був змушений звернутися до суду з позовною вимогою щодо зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 на підставі акту прийому передачі.

Відповідач за первісним позовом в процесі розгляду справи заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд застосувати строки позовної давності до заявлених первісних позовних вимог, зокрема і до вищевказаної позовної вимоги, крім того зазначає про те, що листом №48/8-586/Мз від 01.06.2011 року направив позивачеві копію складеного відповідачем акту прийому передачі місця.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина четверта ст.267 ЦК України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.5.1. Договору №1856, «протягом трьох календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, «Користувач» зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх «КП». Повернення місць, наданих в користування, здійснюється «Користувачем» на підставі Актів прийому-передачі, які складаються «Користувачем» та підписуються уповноваженими представниками «КП» та «Користувача».

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якого пов*язано його початок.

Беручи до уваги, що відповідачем за первісним позовом - УДСО при ГУМВС України в Харківській області заявлено про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин за первісним позовом, господарський суд керуючись нормами Цивільного кодексу України констатує, що перебіг строку позовної давності, стосовно позовної вимоги щодо повернення місця за Актом приймання-передачі, мав свій початок після спливу 3-х календарних днів після припинення дії договору, коли «Користувач» був зобов*язаний відповідно до п. 5.1 договору звільнити надані в користування місця, а саме 04.07.2007 року. Закінчення ж строку позовної давності щодо вищевказаної позовної вимоги, у відповідності до вимог ст.. 254 ЦК України припадає на 03.07.2010 року.

За таких обставин, оскільки позивач КП «МІЦ» не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права з вищевказаною позовною вимогою у строк встановлений діючим законодавством України, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача про застосування строку позовної давності до цієї частини первісних позовних вимог, застосувати строки позовної давності за заявою сторони у спорі щодо зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі та відмовити КП "МІЦ" в цій частині первісних позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31, на підставі акту прийому передачі, як таких, що заявлені до суду після спливу строків позовної давності.

Також, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 року по 12.11.2008 року та за період з 13.11.2008 року по 24.05.2011 року у розмірі 10439,02грн.

Порядком демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р. (п.2.3) передбачено, що спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць.

Згідно підпункту “б” п. 3.1.1. договору №1856 від 01.03.2007р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі невиконання “Користувачем” вимог “КП” щодо звільнення місць, у випадках передбачених цим договором.

Пунктом 2.4 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04 р., передбачено, що демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП “МІЦ” після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою: про неналежне виконання договірних зобов'язань; про звільнення місця, що зайняте без згоди власника або особи, уповноваженої на надання цих місць у користування (у випадку коли власник конструкції та його адреса відомі).

Відповідно до пункту 7.2 договору, «Користувач» вважається повідомленим про проведення демонтажу конструкції, якщо «КП» направило повідомлення за допомогою поштового зв*язку.

З матеріалів справи вбачається, що після припинення дії договору №1856 від 01.03.2007року позивач направив на адресу відповідача повідомлення №5231 від 05.02.2008 року та повідомлення №7783 від 04.08.2008 року, в яких просив відповідача повернути місце за договором №1856 від 01.03.2007року на підставі акту прийомупередачі та попереджував відповідача про те, що у разі не виконання вимог даного повідомлення спеціальну конструкцію буде демонтовано позивачем з покладенням на відповідача вимушених витрат підприємства з демонтажу рекламної конструкції та зберігання.

Відповідно до п. 2.6 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р., демонтаж спеціальних конструкцій не здійснюється, якщо власник або законний користувач спеціальної конструкції повністю виконав вимоги повідомлення КП “МІЦ”.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався своїм правом та обов*язком на самостійний демонтаж спеціальної конструкції та повернення позивачеві місця для розміщення спеціальної конструкції за актом приймання-передачі, яке передбачене п.3.4.7 Договору.

Відповідно до п.1.2. "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціалізованих конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають в комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004р.№977) "Демонтаж спеціальних конструкцій, розміщення зовнішньої реклами, а також в інших випадках, передбачених цим Порядком здійснюється особою, уповноваженою на надання зазначених місць у користування згідно з рішенням VI сесії Харківської ради від 25.09.2002р. "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр"

На підставі Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.10.2008 року №671 «Про демонтаж рекламних конструкцій» та Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП “МІЦ” від 20.10.2008 року Ц№ 178-Д позивач за первісним позовом здійснив демонтаж спеціальної конструкції - щит стаціонарний (6,00* 3,00*1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції від 22.10.2008 року та прийняв його на зберігання.

Відповідно до підпункту “а” п. 2.3 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць.

У пункті 5.4 Договору № 1856 від 01.03.07р. сторони домовились, що у разі невиконання вимог "КП" щодо звільнення "Користувачем" місць, "КП" має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані на займаних "Користувачем" місцях, з наступною оплатою "Користувачем" цих робіт в розмірі фактичних витрат "КП", пов*язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.

Розмір витрат позивача за проведення демонтажу спеціальної конструкції складає 3515,95 грн., розмір витрат позивача за зберігання демонтованих спеціальних конструкцій складає 10439,02 грн., що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 22.10.2008 року, рахунками - фактурами та калькуляцією витрат на послуги з демонтажу та зберігання демонтованої рекламної конструкції, актами виконаних робіт, банківськими виписками про перерахування позивачем коштів за відповідні послуги при проведенні демонтажу спеціальної конструкції та прийнятті її на зберігання, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач за первісним позовом не виконав свій обов*язок за договором, а саме після припинення дії договору самостійно не здійснив демонтаж спеціальної конструкції, позивач КП «МІЦ» в свою чергу в зв*язку з цим поніс значні витрати за демонтаж та зберігання спеціальної конструкції, тому суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3515,95 грн. витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції та 10439,02 грн. витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції обґрунтовані, документально підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та заявлені позивачем в межах строку позовної давності, в зв*язку з чим підлягають судом задоволенню.

Що стосується первісних позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача плати за фактичне користування місцем за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 за період з 24.05.2008 року по 21.10.2008 року в сумі 5277,02 грн., колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, оскільки станом на 30.06.2007 року договір № 1856 від 01.03.2007 року вважається таким, що припинив свою дію, проте відповідач УДСО при ГУМВС України в Харківській області в порушення умов договору та норм діючого законодавства України не повернув місце надане йому для розміщення спеціальної конструкції та продовжував користуватися ним, позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем після припинення дії договору, а саме за період з 24.05.2008 року по 21.10.2008 року в сумі 5277,02 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Проаналізувавши діюче законодавство, господарський суд вважає заявлену позивачем до стягнення плату за фактичне користування місцем після припинення дії договору за своєю правовою природою саме штрафними санкціями в розумінні норм діючого Господарського та Цивільного законодавства України.

При укладанні сторонами договору № 1856 від 01.03.2007 року сторони у розділі “6” договору, передбачили відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов укладеного договору, а саме:

Згідно п.6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом чотири цього договору, “Користувач” сплачує КП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, ”Користувач” сплачує КП штраф у розмірі 50 гривень за кожний день затримки повернення кожного місця.

Згідно п. 6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Пунктами 6.4, 6.5. договору сторонами передбачено, що за порушення строків передбачених пунктом 1.4. цього договору, КП сплачує “Користувачу” штраф в розмірі 50 грн. за кожен день затримки у наданні “Користувачу” в користування кожного місця. За невиконання зобов'язань передбачених підпунктом 3.4.12 пункту 3.4. розділу три договору “Користувач” сплачує на користь КП штраф у розмірі 25 грн. за кожен день невиконання зобов'язання.

Таким чином, суд констатує, що у вищевказаному договорі сторони вже передбачили обопільні зобов'язання (відповідальність) за порушення договірних зобов'язань, як з боку відповідача так і з боку позивача та встановлено, що обовязок Відповідача сплачувати за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (6,00х 3,00х1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31, не випливає ні з договору укладеного між сторонами, ні з актів цивільного законодавства України.

Крім того, господарський суд зауважує, що наданий позивачем розрахунок плати за фактичне використання місця у період за період 24.05.2008 р. по 21.10.2008 року на думку суду є необґрунтованим, оскільки Порядок визначення розміру оплати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розміщення спеціальних конструкцій (Додаток №3 до рішення міськвиконкому від 20.10.2004 року №977), яким керувався Позивач при здійсненні розрахунку, встановлює як розраховується плата за користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій при укладенні відповідної угоди, а не регламентує права та обовязки користувачів щодо умов здійснення такої оплати.

Зважаючи на наведене, наявність такого Порядку за відсутності договору не може бути підставою для стягнення плати.

Враховуючи викладене, господарський суд вказує на те, що плата за фактичне користування місцем після припинення дії договору відповідно до норм діючого законодавства України за своєю правовою природою являється штрафними санкціями, позивач в установленому законодавством порядку своїм правом на звернення до суду про стягнення штрафних санкцій з відповідача за невиконання умов договору після припинення дії договору не скористався, умови укладеного між сторонами договору не містять обов'язку відповідача оплатити позивачу кошти за фактичне користування місцем поза межами договору за весь час користування місцем, за таких обставин, в господарського суду відсутні правові підстави щодо задоволення вищевказаних позовних вимог щодо стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (6,00х 3,00х1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області про витребування державного майна з незаконного володіння, а саме щодо зобов'язання КП "Міський інформаційний центр" повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20) рекламну щитову конструкцію розміром 6,00х3,00 м., яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008 року по пр. Московському, 31 у м. Харкові та визнати недійсним договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій №1856 від 01.03.2007 року, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно п.5.1. договору №1856 від 01.03.2007 року, сторонами передбачено, що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь - яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється користувачем на підставі актів прийому - передачі, які підписуються уповноваженими представниками "КП" і "Користувача". При цьому, демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється "Користувачем" самостійно за власний рахунок.

В пункті 3.4.7. договору передбачено, що у разі самостійного демонтажу спеціальних конструкцій на місцях, наданих в користування користувачу за цим договором у триденний строк з дня демонтажу повідомити "КП" і здати місця останньому по акту прийому - передачі у встановленому договором порядку.

У пункті 5.4 Договору № 1856 від 01.03.07р. сторони домовились, що у випадку проведення демонтажу спеціальних конструкцій на підставі п.3.1.1. цього Договору користувач повинен відшкодувати позивачеві "КП" фактичну вартість його витрат, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.

Як вже було зазначено судом, договір №1856 від 01.03.2007 року припинив свою дію 30.06.2007 року, проте позивач за зустрічним позовом не виконав умови укладеного між сторонами спірного договору, а саме самостійно не здійснив демонтаж спеціальної конструкції, тому відповідач за зустрічним позовом КП "МІЦ" був вимушений здійснити демонтаж спеціальної конструкції самостійно відповідно до умов договору.

Пунктом 2.15 "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові")" передбачено, що Власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до КП "МІЦ" і на підставі таких документів:

А) заяви на ім'я директора КП "МІЦ" про повернення демонтованих спеціальних конструкцій,

Б) документа, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретну демонтовану спеціальну конструкцію,

В) документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП "МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням,

Г) документа, що підтверджує право особи на одержання демонтованих спеціальних конструкцій.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки відповідачем за зустрічним позовом КП «МІЦ» у зв*язку з невиконанням Управлінням Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області умов договору були понесені витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 року по 12.11.2008 року та за період з 13.11.2008 року по 24.05.2011 року у розмірі 10439,02 грн., в матеріалах справи відсутні докази звернення УДСО при ГУМВС України в Харківській області до КП "МІЦ" з вищевказаними документами щодо повернення спеціальної конструкції та здійснення оплати вимушених витрат КП "МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням, тому колегія суддів відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині за відсутності правових підстав.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області щодо визнання недійсним спірного договору №1856 від 01.03.2007 року, з посиланням на те, що вищевказаний договір укладений відповідачем за зустрічним позовом КП «МІЦ» з перевищенням наданих йому повноважень, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаної зустрічної позовної заяви, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування" є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п.1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Харківською міською радою відповідно до п.2.1 рішення Харківської міської ради 6 сесії 24 скликання від 25.09.2002 р. із змінами та доповненнями „Про створення комунального підприємства „Міський інформаційний центр" на комунальне підприємство „Міський інформаційний центр" покладено функції з надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, регулює Закон України „Про рекламу" від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України „Про рекламу" законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

До таких спеціальних нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами, відносяться рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові", Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.2003р. № 2067.

Повноваження комунального підприємства „Міський інформаційний центр" щодо надання у користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, встановлено п. 6 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" від 20.10.2004 р. № 977.

Відповідно до п.1 „Порядку надання в користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій" (Додаток №2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності і не передані у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, окрім місць, на яких розповсюджувачі зовнішньої реклами розміщують вивіски, надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між комунальним підприємством „міський інформаційний центр" та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Враховуючи викладене, КП «МІЦ» являється спеціально уповноваженим органом, який наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій та встановлення на рівні територіальної громади можливості отримання спеціально уповноваженим підприємством плати за користування місцями, що знаходяться у комунальній власності, за таких підстав, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним Договору № 1856 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних від 01.03.2007 року є безпідставними, у звязку чим є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 256, 257, 267, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.230, 231, 343 Господарського кодексу України,1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" - позивача за первісним позовом (вх.№18988 від 05.08.2011 року) про відкладення розгляду справи на інший строк.

Відмовити в задоволенні клопотання Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області - відповідача за первісним позовом про винисення окремої ухвали на підставі ст. 90 ГПК України.

Клопотання Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області - відповідача за первісним позовом, про застосування строку позовної даності до заявлених первісних вимог задовольнити частково, а саме застосувати строк позовної давності до первісних позовних вимог в частині зобов*язання відповідача по первісному позову - Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр.Московський, 31 на підставі акту прийому - передачі.

В іншій частині клопотання про застосування строків позовної давності відмовити.

Первісні позовні вимоги Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, Харківська обл., м. Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.20, код 08597026, р/р 26004014014 в АСУБ “Грант” м. Харкова, МФО 351607) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ „Банк Золоті Ворота”, м. Харків, МФО 351931, код 32135675) - витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 р. по 24.05.2011року в сумі 10439,02 грн.,судові витрати по сплаті державного мита в сумі 139,54 грн., а також 171,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Задорожна І.М.

суддя Добреля Н.С.

суддя Шатерніков М.І.

Повне рішення складено 15.08.2011 року.