Рішення № 17868352, 08.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2011 р.

Справа № 27/17-2270-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта";

до відповідача: Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 6952,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінанта" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №26870/2011 від 08.08.2011р.) просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6 952,23 грн. з яких 2 747,95 грн. –пеня, 562,35 грн. –3% річних, 3 641,93 грн. –інфляційні та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору №16 від 17.03.2008р., позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання, між тим відповідач за фактично отримане устаткування розраховувався несвоєчасно, що стало підставою для звернення ТОВ "Домінанта" з відповідним позовом.

Представник позивача у судові засідання не з’явився, між тим, надав усі необхідні документи для вирішення спору по суті.

08.08.2011р. до суду від ТОВ "Домінанта" надійшло клопотання (вх. ГСОО № 26909/2011), в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

17 березня 2008 року між ТОВ "Домінанта" (надалі –продавець) та СП "Аттіс-Т" ТОВ (надалі - покупець) укладено договір № 16, згідно якого продавець зобов’язався передати (поставити), а покупець зобов’язався прийняти й сплатити за устаткування, найменування, кількість і асортимент якого зазначені в специфікації поставки устаткування (додаток № 1), певну грошову суму, все разом іменоване далі по тексту договору –„устаткування”.

Пунктом 1.2 договору передбачено обов’язок продавця зробити налагодження, підготовку (настроювання) устаткування до експлуатації й навчання персоналу покупця правилам експлуатації устаткування.

Згідно п. 3.1 договору, загальна сума договору складає 63 582,06 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 10 597,01 грн., що еквівалентне 8 091,07 євро, у т.ч. ПДВ - 1 348,51 євро за курсом НБУ за 1 євро 7,858305 станом на 17.03.2008р.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця:

- передоплату в розмірі 19 570,52 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 3 261,75 грн.

- сума, що залишилася, оплачується відповідно до графіка оплат:

Дата платежу

Сума, грн.

17 квітня 2008р.

7 335,26

17 травня 2008р.

7 335,26

17 червня 2008р.

7 335,26

17 липня 2008р.

7 335,26

17 серпня 2008р.

7 335,25

17 вересня 2008р.

7 335,25

Усього:

44 011,54

Положеннями п. 8.3 договору встановлено, що під датою приймання-передачі устаткування розуміється дата Акту введення в експлуатацію устаткування, підписаного представниками сторін даного договору.

У відповідності до п. 13.1 договору, даний договір вступає в дію з дати підписання й діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Як вбачається із специфікацій (додаток №1 та №2 до договору № 16 від 17.03.2008р.) сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості та ціни поставки устаткування та витратних матеріалів, вартість яких у сукупності становить 63 582,06 грн. (з урахуванням 20% ПДВ).

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Домінанта" поставило, а уповноваженою особою СП "Аттіс-Т" ТОВ отримано устаткування (згідно найменування зазначеного у специфікаціях до договору №16), вартість якого становить 63 582,06 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0002564 від 03.04.2008р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОС №493102 від 03.04.2008р.

Факт належного виконання позивачем зобов’язань за договором №16 від 17.03.2008р., підтверджується наявними в матеріалах справи документами, про що свідчить підписаний повноважними представниками сторін Акт введення устаткування в експлуатацію від 10.04.2008р.

02.04.2008р. згідно умов укладеного договору СП "Аттіс-Т" ТОВ перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Домінанта" грошові кошти у розмірі 19570,52 грн. на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000275 від 17.03.2008р., в якості передплати за маркуюче обладнання за договором №16 від 17.03.2008р., що підтверджується випискою банку за відповідний період (а.с.25).

При цьому, решту вартості товару у розмірі 44011,54 грн. відповідач сплачував несвоєчасно, з порушенням графіку встановленого умовами п. 7.1 договору №16 від 17.03.2008р., що підтверджується виписками банку (а.с.26-31).

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу СП "Аттіс-Т" ТОВ претензію вих. №120 від 28.03.2011р. (а.с.32) з вимогою, зокрема, протягом 5 банківський днів з дати одержання даної претензії, сплатити суму пені у добровільному порядку, а також попереджено відповідача, що в разі не виконання вимог претензії ТОВ "Домінанта" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Зазначена претензія була отримана СП "Аттіс-Т" ТОВ, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33), між тим, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов’язань відповідачем за договором №16 від 17.03.2008р. та направлено на стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором №16 від 17.03.2008р., а саме своєчасно не розрахувався за фактично отриманий товар.

Так, умовами п. 7.1 договору встановлено, що грошові кошти у розмірі 44 011,54 грн. повинні бути сплачені СП "Аттіс-Т" ТОВ згідно наступного графіку: 17.04.2008р. –7335,26 грн., 17.05.2008р. -7335,26 грн., 17.06.2008р. –7335,26 грн., 17.07.2008р. –7335,26 грн., 17.08.2008р. –7335,25 грн. та 17.09.2008р. –7335,25 грн., тоді як відповідачем зазначені платежі сплачено 22.04.2008р., 23.05.2008р., 19.08.2008р., 14.01.2009р., 27.01.2009р. та 11.02.2010р. відповідно.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку порушення строків оплати по п. 7.1 договору покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов’язання у розмірі 2747,95 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 562,35 грн. встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку невірно визначив період виникнення заборгованості у відповідача (датою виникнення зобов’язання у відповідача є наступний день, що слідує за днем належного виконання), в зв’язку з чим суд зробив власний розрахунок 3% річних.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

7335.26

18.04.2008 - 22.04.2008

5

3 %

3.01

7335.26

18.05.2008 - 23.05.2008

6

3 %

3.62

7335.26

18.06.2008 - 19.08.2008

63

3 %

37.98

7335.26

18.07.2008 - 14.01.2009

181

3 %

109.12

7335.25

18.08.2008 - 27.01.2009

163

3 %

98.27

7335.24

18.09.2008 - 11.02.2010

512

3 %

308.68

Всього

-

-

-

560,68

Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить –560,68 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 3641,93 грн., за відповідні періоди прострочення (а.с. 5-6), суд встановив, що при здійснені даного розрахунку позивачем також невірно визначено період виникнення заборгованості у відповідача, при цьому позивачем не враховано факт того, що заборгованість СП "Аттіс-Т" ТОВ погашалась у той самий місяць що й виникла (1-й та 2-й період у розрахунку). Крім того, позивачем не вірно визначено сукупний індекс інфляції.

Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в зв’язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Зазначена позиція також викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2010 р. по справі № 11/14-10, за якою суд визнав не правильною методику рахування інфляційних втрат із застосування індексації до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця. Оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки.

Враховуючи вищевикладе, суд зробив власний розрахунок інфляційних та встановив, що загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 3073,46 грн.

Розрахунок інфляційних:

1. За період з 18.06.2008р. по 19.08.2008р.

Сукупний індекс інфляції становить 99,4% (0,995?0,999)?100%=99,4%). Отже, інфляційного приросту (інфляційних процесів) за даний період не було, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних, при цьому, позивачем неправомірно враховано індекс інфляції за червень місяць для визначення сукупного індексу інфляції за даний період.

2. За період з 18.07.2008р. по 14.01.2009р.

Сукупний індекс інфляції становить 109,5% (0,999?1,011?1,017?1,015?1,021?1,029) ?100%=109,5%).

Інфляційне збільшення боргу становить 696,85 грн. ((7335,26?109,5 : 100) –7335,26)= 696,85).

При цьому, позивачем неправомірно враховано індекс інфляції за липень місяць для визначення сукупного індексу інфляції за даний період.

3. За період з 18.08.2008р. по 27.01.2009р.

Сукупний індекс інфляції становить 109,6% (1,011?1,017?1,015?1,021?1,029) ?100%=109,6%).

Інфляційне збільшення боргу становить 704,18 грн. ((7335,25?109,6 : 100) –7335,25)= 704,18).

При цьому, позивачем неправомірно враховано індекс інфляції за серпень місяць для визначення сукупного індексу інфляції за даний період.

4. За період з 18.09.2008р. по 11.02.2010р.

Сукупний індекс інфляції становить 122,8% (1,017?1,015?1,021?1,029? 1,015?1,014 ?1,009?1,005?1,011?0,999?0,998?1,008?1,009?1,011?1,009?1,018?1,019) ?100%=122,8%).

Інфляційне збільшення боргу становить 1672,43 грн. ((7335,24??109,6 : 100) –7335,24)= 1672,43).

При цьому, позивачем неправомірно враховано індекс інфляції за вересень місяць для визначення сукупного індексу інфляції за даний період.

Разом з тим нарахування позивачем інфляційних за період з 17.04.2008р.-22.04.2008р. та з 17.05.2008р.-23.05.2008р. є неправомірним, оскільки прострочена заборгованість у дані періоди існувала менш ніж календарний місять та була погашена відповідачем у той самий місяць (квітень, травень), в зв’язку з чим підстави для нарахування інфляційних за вказані періоди відсутні.

Отже загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 3073,46 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Домінанта" та стягнення з відповідача пені у розмірі 2747,95 грн., 3% річних у розмірі 560,68 грн. та інфляційних у розмірі 3073,46 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (66161, Одеська обл., Балтський р-н, с. Білине 66/61, код ЄДРПОУ 30080064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17/21, код ЄДРПОУ 32211939, р/р 2600101000351, МФО 380560) 2747/дві тисячі сімсот сорок сім/грн. 95 коп. пені, 560/п’ятсот шістдесят/грн. 68 коп. 3% річних, 3073/три тисячі сімдесят три/грн. 46 коп. інфляційних, 93/дев’яносто три/грн. 64 коп. державного мита та 216/двісті шістнадцять/грн. 65 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 15.08.2011р.