Рішення № 17868334, 08.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2011 р.Справа № 27/17-2250-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

про стягнення 49 620,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Визирська сільська рада Комінтернівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного комерційного банку "Імексбанк", в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 49 620,46 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір банківського вкладу №39 від 31.07.2008р., згідно якого позивач свої зобовязання виконав належним чином, між тим, в порушення умов договору відповідач своєчасно повернення грошових коштів не здійснив, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2011р., в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представника відповідача здійснено заміну Акціонерного комерційного банку "Імексбанк" на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства "Імексбанк".

У судовому засіданні 08.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. ГСОО №21345/2011 від 04.07.2011р.) та просив суд у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому, надавши доповнення до відзиву на позов (вх. ГСОО 22748/2011 від 15.07.2011р.) просив суд застосувати строк позовної давності встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31 липня 2008 року між АКБ "Імексбанк" (надалі банк) та Визирською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (надалі вкладник) укладено договір банківського вкладу №39 (надалі договір), згідно умов якого вкладник передає у користування банку вільні грошові кошти у сумі 3 040 000,00 грн., надалі "Номінал депозиту", шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку на депозитний рахунок № 25463030756001, відкритий у АКБ "Імексбанк", МФО 328384, код ЄДРПОУ 04378669.

За умовами п. 1.2 договору, договір укладається на термін з 31 липня 2008р. по 23 грудня 2008р.

Умовами п.п. 3.1.3 договору передбачено обовязок банку повернути суму депозиту та нараховані відсотки на зазначений поточний рахунок вкладника у випадках та порядку, передбачених цим договором.

Положеннями п.п. 3.3.1 договору визначено, що вкладник зобовязаний перерахувати грошові кошти на депозитний рахунок № 25463030756001 на протязі двох банківських днів з дати укладення договору.

На виконання умов договору банківського вкладу №39 від 31.07.2008р. позивачем передано у користування відповідача грошові кошти у розмірі 3040 000,00 грн., шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку на депозитний рахунок № 25463030756001, відкритого у АКБ "Імексбанк", що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.08.2008р.

23.09.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу №39 від 31.07.2008р., згідно умов якої сторони дійшли згоди збільшити суму зазначену у п. 1.1 договору банківського вкладу №39 від 31.07.2008р. на 548 000,00 грн., в звязку з чим 26.09.2008р. зазначені кошти були перераховані Визирською сільською радою Комінтернівського району Одеської області на депозитний рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 26.09.2008р.

23.12.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору банківського вкладу №39 від 31.70.2008р., згідно умов якої сторони дійшли згоди та виклали п. 1.2 даного договору у наступній редакції: „Договір укладається на термін з 31 липня 2008р. по 23 червня 2009р.”

Між тим, в порушення умов договору №39 від 31.07.2008р. та додаткових угод до нього, відповідач повернення депозитного вкладу здійснював частками з 24.06.2009р. по 27.12.2009р., що підтверджується реєстром повернення коштів з депозитного рахунку згідно виписок банку, на підставі чого позивачем нараховану відповідачу за період прострочення зобовязання пеню у розмірі 49 620,46 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу АКБ "Імексбанк" лист вих. №127 від 15.03.2010р. та лист вих. №СР-29-193 від 19.04.2010р. з вимогою у добровільному порядку сплатити нараховану пеню за прострочення виконання зобовязання за договором №39 від 31.07.2008р. Між тим, у задоволені вищевказаних вимог позивача, АКБ "Імексбанк" було відмовлено, згідно до листів №1919 від 01.04.2010р. та №2918 від 21.05.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача пені за договором банківського вкладу №39 від 31.07.2008р.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частина 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Разом з тим, додатковою угодою №2 від 23.12.2008р. до договору банківського вкладу №39 від 31.07.2008р., сторонами визначено, що термін дії даного договору по 23.06.2009р.

Умовами п. 2.3 договору встановлено, що після закінчення строку дії цього договору або його дострокового припинення, банк на протязі двох робочих днів перераховує суму депозиту на рахунок № 31528444800275, відкритий в УДК Комінтернівського району ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 04378669 та нараховані за ним відсотки на рахунок, зазначений у п. 2.2 цього договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено матеріалами справи, відповідач здійснював повернення депозиту частинами та з порушення строку встановленого договором (банк зобовязаний повернути грошові кошти не пізніше 25.06.2009р.(включно)), остаточне повернення депозиту здійснено банком 27.12.2009р.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення вкладнику його депозитних коштів банк, виходячи з суми депозиту, сплачує вкладнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з формулою розрахунку пені, наведеною в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 49620,46 грн., яка нарахована відповідачу за порушення строків повернення депозитного вкладу (за період з 26.06.2009р.-27.12.2009р.), суд вважає його вірним, проте таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача пені, з урахуванням положень ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, починається з 26.06.2009р.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що строк позовної давності для звернення з відповідним позовом, передбачений ст. 258 Цивільного кодексу України, сплив 26.06.2010р., та позивачем не зазначено причин пропущення такого строку, а також приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про стягнення з відповідача пені у розмірі 49620,46 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 15.08.2011р.