Рішення № 17868222, 10.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2011 р.

Справа № 10/17-2332-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ»

про стягнення 14 000 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Вольф»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «СКФ»14 000 грн. боргу за товар, який поставлений позивачем за видатковими накладними №РН-0001876 від 10.12.2009р. і №РН-0000017 від 12.04.2010р. та одержаний відповідачем за довіреностями на одержання ТМЦ серії ЯНН №789206 від 09.12.2009р. та серії ЯМА №990033 від 09.04.2010р.

Під час розгляду справи позивач надав до суду клопотання про розподіл судових витрат за вх. №22294/2011 від 12.07.2011р., в якому позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 800 грн., з наданням при цьому до клопотання договору про надання юридичних послуг від 23.12.2009р. №2009/12-23, платіжного доручення №1266 від 26.05.2011р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Заворотнюк М.С. №2765/10 від 27.01.2005р.

Також на вимогу суду позивач надав додаткові пояснення за вх. №25340/2011 від 01.08.2011р., в яких позивачем зазначений ідентифікаційний код відповідача, та витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо відповідача у справі станом на 27.07.2011р. У клопотанні за вх. №25342/2011 від 01.08.2011р. позивач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутністю позивача у судовому засіданні 10.08.2011р.

Відповідач у судове засідання 10.08.2011р. не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвала суду про відкладення розгляду справи на 10.08.2011р. одержана відповідачем 02.08.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, з огляду також на те, що 10.08.2011р. закінчується двомісячний строк вирішення спору у даній справі, який встановлений вимогами ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, , суд встановив:

26.11.2009р. позивачем складений і виставлений відповідачу рахунок-фактура №СФ-0002338 на суму 63000 грн. за журнал «ВОSS»у кількості 3000 штук, який тією ж датою оплачений відповідачем частково в сумі 44100 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а 10.12.2009р. відповідач одержав від позивача журнал «ВОSS»у кількості 3000 штук, загальною вартістю 63000 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001876 від 10.12.2009р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНН №789206 від 09.12.2009р.

В подальшому відповідачем також здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 12900 грн., зокрема, 23.02.2010р. в сумі 4900 грн., 12.03.2010р. в сумі 3000 грн., 16.04.2010р. в сумі 2000 грн. та 30.12.2010р. в сумі 3000 грн., а товар в сумі 6000 грн. залишився несплаченим відповідачем.

25.05.2011р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу щодо здійснення розрахунку за товар, який поставлений за накладною №РН-0001876 від 10.12.2009р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №4057 від 25.05.2011р., але відповідач відповіді позивачу не надав та грошові кошти в сумі 6000 грн. не перерахував.

Також судом встановлено, що 07.04.2010р. позивачем складений і виставлений відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000021 на суму 20000 грн. за журнал у кількості 2200 штук, а 12.04.2010р. відповідач одержав від позивача журнал у кількості 2200 штук, загальною вартістю 20000 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000017 від 12.04.2010р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯМА №789206 від 09.12.2009р.

В подальшому відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 12000 грн., зокрема, 20.04.210р. в сумі 9000 грн. та 30.12.2010р. в сумі 3000 грн., а товар в сумі 8000 грн. залишився несплаченим відповідачем.

12.03.2011р. позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату товару, який поставлений за накладною №РН-0000017 від 12.04.2010р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №6382 від 12.03.2011р., але відповідач відповіді позивачу не надав та грошові кошти в сумі 8000 грн. не перерахував.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, згідно з якими позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 83000 грн. та довіреності відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якими відповідачем одержано поставлений позивачем товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання –передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов’язання, зокрема, зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов’язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар. Тим більш, що наявні у справи виписки з банківського рахунку позивача свідчать, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 69 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, з вимогою оплати товару, який поставлений за накладною №РН-0001876 від 10.12.2009р. позивач звернувся до відповідача 25.05.2011р., а з вимогою оплати товару, який поставлений за накладною №РН-0000017 від 12.04.2010р.позивач звернувся до відповідача 12.03.2011р.

Між тим, товар, який позивач поставив відповідачу залишився несплаченим останнім і на момент розгляду справи борг відповідача становить 14 000 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі.

При цьому витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі з огляду на наявний у справі договір про надання юридичних послуг №2009/12-23 від 23.12.2009р., який укладений між позивачем (замовник) і СПД - фізичною особою адвокатом Завортнюк М.С. (виконавець); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Завортнюк М.С. №2765/10 від 27.01.2005р.; платіжне доручення №1266 від 26.05.2011р., згідно з яким позивач перерахував Завортнюк М.С. 800 грн. за юридичні послуги по стягненню боргу з ТОВ «СКФ».

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ» (65020, м. Одеса, вул. Базарна,104, код ЄДРПОУ 21026392, р/р 26004010748980 в філії «ОРУ»Фінанси та Кредит») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»(04073, м. Київ, вул. Сирецька,28/2, код ЄДРПОУ 23395449, р/р 26000000465 в філії «Київ-Грант»м. Київ, МФО 322788) основний борг в сумі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 140 (сто сорок) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 800 (вісімсот) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено і підписано 10 серпня 2011 року.