Рішення № 17867543, 27.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 5016/2214/2011(16/175)

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс ДВ»(вул. Радіщева, 12/16, м. Київ, 03680)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія»(вул. Жовтневої революції, 283, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500)

про: стягнення 38194,79 грн.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: Рябчинський О.Ю. - директор

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 337 від 07.06.2011 р.

в засіданні приймає участь:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс ДВ»звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія»про стягнення 41794,79 грн. за договором купівлі-продажу № 50 від 01.01.2009 р., з яких 39 949,03 грн. основного боргу за отриманий та не оплачений товар, 1 543,76 грн. пені та 302 грн. в якості 3% річних з простроченої суми боргу. Також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач надав суду заяву, в якій повідомив суд, що 13.07.2011 р. після порушення господарським судом провадження у справі Відповідач частково сплатив борг перерахувавши позивачеві 3600,00 грн., у звязку із чим вважає, що розмір позовних вимог підлягає зменшенню та просить суд стягнути з ТОВ «Вознесенська продовольча компанія»36,349,03 грн. основного боргу за отриманий та не оплачений товар, 1 543,76 грн. пені та 302 грн. в якості 3% річних з простроченої суми боргу, а всього 38194,79 грн.

З огляду на вище викладене, суд розглядає справу з урахуванням такого зменшення позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 01 січня 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 50 купівлі-продажу, відповідно до якого Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Сторони договору визначили в п.1.2, що позивач здійснить поставку товару наступного найменування: харчові суміші та спеції для м'ясопереробної промисловості виробництва компанії «БК Джюліиі»(Німеччина), ароматизатори диму (СІЛА), ізолят соєвого білку «Ісонро».

Пунктом 1.3 договору № 50 визначено, що кількість , асортимент і ціна товару вказується в накладних (специфікаціях) , що являються невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.3.1 договору позивач повинен був поставити товар не пізніше 10 календарних днів після отримання заявки відповідача.

Порядок оплати товару врегульовано розділом 4 договору № 50. Відповідно до п. 4.2 договору, оплата за товар проводиться шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Продавця на протязі 20 - ти банківських днів з моменту отримання товару Покупцем.

На виконання умов вказаного договору Позивач поставив Відповідачу, зокрема, товар на суму 129307,91 грн. Зауважень до Позивача щодо якості та кількості переданого (проданого) ним товару у Відповідача не було.

Станом на 23.06.2011 р. Відповідач за отриманий товар за вищенаведеними накладними сплатив Позивачеві його часткову вартість в розмірі 89 358,88 грн.

Таким чином, на день звернення з даним позовом до господарського суду борг Відповідача перед ТОВ «Фудсервіс ДВ»складав 39 949,03 грн.

З вищевикладеного вбачається, що Відповідачем порушено господарське зобов'язання в частині здійснення своєчасної, встановленої договором, оплати отриманого товару, що змушує Позивача звернутися за захистом порушеного свого права до господарського суду. При цьому вимоги позивача ґрунтуються на наступному.

Господарським кодексом України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГКУ).

Закон визнає одним з основних видів господарських зобов'язань майново - господарські зобов'язання, якими в силу ст.175 ГКУ визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з доданих до позову доказів, зобовязання щодо оплати придбаного товару ґрунтується на положеннях п.п. 1.1, 4.2 договору купівлі-продажу товару № 50 від 01 січня 2009 р.

Частиною першою ст.625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 39 949,03 грн. заборгованості за отриманий за договором та не оплачений товар.

Відповідно до ч.І ст.216 ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку , передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціямивизнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання , в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.І ст.217ГКУ).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГКУ).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання (ч.І ст.230 ГКУ).

Відповідно до п.6.2 договору № 50 Покупець за затримку платежу зобовязаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки платежу.

Таким чином, розмір пені , яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 1543,76 грн. (розрахунок пені додається).

Частиною другою статті 625 ЦКУ визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, відповідач повинен сплатити позивачу 302 грн. в якості 3 % річних від простроченої суми (розрахунок додається).

Враховуючи, що 13.07.2011 р. позивач частково погасив борг у сумі 3600,00 грн., його заборгованість перед позивачем на день розгляду справи складає 36,349,03 грн. основного боргу за отриманий та не оплачений товар, 1543,76 грн. пені та 302 грн. в якості 3% річних з простроченої суми боргу, а всього 38194,79 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія»(вул. Жовтневої революції, 283, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500, ЄДРПОУ 24781924) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс ДВ»(вул. Радіщева, 12/16, м. Київ, 03680, ЄДРПОУ 34484625) 36349,03 грн. (тридцять шість тисяч триста сорок девять гривень 03 коп.) основного боргу, 1543,76 грн. (одну тисячу пятсот сорок три гривні 76 коп.) пені, 302,00 грн. (триста дві гривні) 3% річних, 381,94 грн. (триста вісімдесят одна гривня 94 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Д.Фролов