Рішення № 17867252, 17.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.11 Справа № 21/5009/4051/11

За позовом Прокурора Оріхівського району Запорізької області (70500, м. Оріхів, вул. Шевченко, буд. 8) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -

позивача - Державного агентства резерву України (01061, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, код ЄДРПОУ 37472392)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Орсільмаш” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Овчаренка, буд. 2) Ліквідатор Іванніков В.А. (71154, АДРЕСА_1)

про стягнення 261 878, 40 грн. збитків

суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від відповідача ліквідатор Іванніков В.А., ухвала від 26.04.2011 року № 20/34-21/13-12/313/08-21/8/09;

присутній від прокуратури Запорізької області Тронь Г.М., посв. № 84 від 30.04.2010

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2011 р. порушено провадження по справі № 21/5009/4051/11 за позовом Прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах позивача - Державного комітету України з державного мобілізаційного резерву до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Орсільмаш” про стягнення 261878,40 грн. збитків, призначено судове засідання на 03.08.2011 року.У судове засідання 03.08.2011 позивач та відповідач представників не направили, вимог суду не виконали. Ухвалою від 03.08.2011 судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 17.08.2011.

15.08.11р. від Державного агентства резерву України надійшло клопотання про заміну Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ його правонаступником - Державним агентством резерву України згідно Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" №1085/2010 від 09.12.10р., яким Державний комітет України з державного матеріального резерву реорганізується шляхом перетворення на Державне агентство резерву України. Пунктом 5 даного Указу передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Таким чином, Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ, як сторона у спірному правовідношенні внаслідок перетворення вибуло, а тому виникла необхідність в заміні її правонаступником. Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу. Присутні у судовому засіданні представники прокуратури та відповідача проти заявленого клопотання не заперечили.

У звязку з вищевикладеним, господарський суд вважає необхідним здійснити заміну позивача - Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ на його правонаступника - Державне агентство резерву України.

У засідання 17.08.2011 позивач представників не направив. Відповідачем у судовому засіданні 17.08.2011 позовні вимоги визнані.

Представниками прокуратури та відповідача до початку судового засіданні заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Судові засідання велись без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 17.08.2011 р., судом на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

ВСТАНОВИВ

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає можливість звернення прокурора до суду в інтересах держави при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Державний комітет України з державного мобілізаційного резерву (далі -Держмобрезерв України або Позивач) є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України „Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" від 08.06.2006 № 810, основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Для виконання цього завдання Держмобрезерв України наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей.

На відповідальному зберіганні у Відкритого акціонерного товариства «Орсільмаш»(далі - Відповідач), знаходяться матеріальні цінності державного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву. Факт закладення матеріальних цінностей державного резерву на відповідальне зберігання до ВАТ «Орсільмаш»підтверджується зберігальним зобов'язанням.

Під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, визначеному ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв»є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до держрезерву матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.

Згідно із ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Як зазначено у ст. 953 ЦК У Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про державний матеріальний резерв»контроль за створенням, відпуском та використанням державного мобілізаційного резерву здійснює Верховна Рада України.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні цінності державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" проведення перевірок на підприємствах (відповідальних за зберігання матеріальних цінностей доручено уповноваженим представникам Держкомрезерву України або територіальних органів.

Згідно із постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження і використання, реалізацію" єдиним документом, який підтверджує факт самовільного використання матеріальних цінностей мобрезерву є акт перевірки складений представниками Держмобрезерву у встановленій формі.

Суд встановив, що прокуратурою Оріхівського району Запорізької області у 2006 році розслідувано та направлено до суду кримінальну праву за обвинуваченням Колотило Р.Р. у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст.365, ч. 2 ст. 366 КК України.

На підставі вироку Оріхівського районного суду Запорізької області у справі № 1-333-06 від 15.09.2006 суд встановив, що 22.06.2004 року в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш»Колотило Р.Р., у зв'язку зі зміною матеріально-відповідальних осіб по складу №70700 видав наказ №101-к від 22.06.04 про проведення інвентаризації вказаного складу.

01.07.04 при проведенні інвентаризації вказаного складу ВАТ «Орсільмаш»встановлено наявність металічних кутків, які з вини в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш»Колотило Р.Р. в порушення вимог «Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків та інших статей балансу», затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 № 290, що виразилися в не проведенні перевірки кому належить вказаний металопрокат, були зазначені як власність ВАТ «Орсільмаш».

В результаті чого, зазначені товарно-матеріальні цінності, які належали на праві власності Державному комітету мобілізаційного резерву, були включені до інвентаризаційного опису як залишки, після чого 01.07.04 були відображені як залишки товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку ВАТ «Орсільмаш».

Надалі в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш»Колотило Р.Р. уклав договори поставки з ТОВ «ПТК Євросталь»відповідно до якого ВАТ «Орсільмаш»зобов"язувалося поставити 300 тонн металічних кутків 14-60 мм. за ціною 2400 грн. за 1 тону.

Протягом періоду з 28.07.04 по 13.08.04 відповідно до укладених договорів Колотило Р.Р. будучи в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш», відпустив на адресу ТОВ «ПТК Євросталь»кутки 14-60 мм. На загальну суму 336 300 грн. за накладними:

- № 190 від 23.07.04 - 61 тонна металопрокату.

- №220 від 13.08.04 - 102 тонни металопрокату.

Відповідно до довідки Управління мобілізаційного резерву України вартість 1 тонни металопрокату складає 2880 грн. 13.05.2010 року Колотило Р.Р.з метою укриття незаконної реалізації майна мобілізаційного резерву України, будучи службовою особою, в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш», склав та видав водіям, які здійснювали перевезення металопрокату з території ВАТ «Орсільмаш», підроблені офіційні документи: договори, податкові накладні та накладні, власноручно долучивши неправдиву інформацію про те, що постачальником ТОВ «ПТК Євросталь»даного металопрокату є не ВАТ «Орсільмаш», а ТОВ «АММ Компанії»при цьому підробив підписи директорів ТОВ «ПТК Євростал»та ТОВ «АММ компанії».

Колотило Р.Р. будучи службовою особою, в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш»шляхом перевищення своїх службових повноважень, умисно, з супереч інтересам служби, спричинив Державному комітету мобілізаційного резерву України матеріальну шкоду на суму 469440 грн.

Окрім того, Колотило Р.Р. будучи службовою особою, в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш», перебуваючи на території вказаного підприємства по вул. Овчаренко, 2 в м. Оріхів, перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно склав та видав неправдиві підроблені документи, а саме договори, податкові накладні та накладні, в яких зазначив , що постачальником ТОВ «ПТК Євросталь»даного металопрокату є не ВАТ «Орсільмаш», а ТОВ «АММ Компанії» при цьому підробив підписи директорів ТОВ «ПТК Євростал»та ТОВ «АММ компанії». Вчинення в.о. голови правління ВАТ «Орсільмаш»Колотило Р.Р. службового підроблення, дозволило укрити незаконну реалізацію майна мобрезерву на суму 261878,40 грн.

Зазначеним вироком, зокрема, Колотило Р.Р визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, докази -91170 кг металопрокату повернені Державному комітету України з державного мобілізаційного резерву.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Частина 3 цієї статті ЦК передбачає, що підприємницькі товариства відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства.

Таким чином, факт незабезпечення збереження мобілізаційних цінностей державного резерву свідчить про неналежне виконання ВАТ «Орсільмаш»своїх зобов'язань, передбачених Законом України „Про Державний матеріальний резерв", та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" Відповідач несе майнову відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, передбачену п. 10 даної статті.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Основними видами господарських зобовязань є майново-господарські та організаційно-господарські зобовязання.

У відповідності до приписів ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, в тому числі, з акту управління господарською діяльністю.

Організаційно-господарськими згідно ст. 176 ГК України визнаються господарські зобовязання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між субєктом господарювання та субєктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобовязана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну дію) або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Організаційно-господарські зобовязання можуть виникати між субєктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією щодо цього субєкта.

Наведені норми Господарського кодексу України кореспондуються зі ст. 11 ЦК України, частиною 4 якої встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, відповідно до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що вимога про відшкодування збитків може предявлятися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Згідно з приписами ст. 2 ЦК України до кола учасників цивільних відносин входить, в тому числі, і держава Україна.

Виходячи з загальних принципів цивільного права головною умовою відшкодування збитків (шкоди) є цивільне правопорушення, яке вчинив учасник цивільних відносин.

Притягнення до цивільної відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Сукупність таких умов утворює склад правопорушення, який є підставою правої відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди), утворюють наступні елементи: субєкт, тобто особа, протиправною поведінкою якої завдано шкоди, обєкт правовідношення по зобовязаннях, обєктивна сторона, яку становлять протиправна поведінка особи-завдача шкоди, настання шкоди (збитків) та причинний звязок між протиправною поведінкою особи-завдача шкоди та збитками, субєктивна сторона, яку становить вина боржника.

Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, утворюючих правопорушення, звільняє особу від відповідальності, оскільки в такому випадку поведінка особи не може бути кваліфікована як правопорушення.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з наступними змінами та доповненнями) та в розясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди” (з наступними змінами та доповненнями) зазначається, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого субєктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути обєктивним наслідком поведінки завдача шкоди.

З огляду на викладене можливо зробити висновок, що зобовязання відшкодування завданої шкоди (збитків) є наслідком неправомірної поведінки особи, яка порушує законні цивільні права іншої особи, тобто деліктна відповідальність настає лише за винне завдання шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входить:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною,

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених Законом.

У спорах про стягнення збитків позивач доводить наявність трьох складових збитків, а саме: наявність збитків, протиправність поведінки особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства щодо відшкодування шкоди (збитків) та дослідженні в ході судового вирішення спору обставини справи, суд вважає, що заявник довів умови, необхідних для відшкодування відповідачем збитків, нанесені державі, в розмірі 261878.40 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність розрахунку збитків, завданих державі внаслідок самовільного списання відповідачем майна, яке вивільнилося від мобілізаційного завдання, та встановлено, що розрахунок виконано вірно.

Відповідач проти позову не заперечив, вважає його правомірним.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, які задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно ст.49 ГПК України в доход Державного бюджету України з відповідача слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Орсільмаш” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул.Овчаренко,2; код за ЄДРПОУ 00238173, ліквідатор - Іванніков Володимир Анатолійович, АДРЕСА_1) в Доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного мобілізаційного резерву (Одержувач коштів: ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код КЕКД - 21081100) 261878 грн. 40 коп.збитків.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Орсільмаш” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул.Овчаренко,2; код за ЄДРПОУ 00238173, ліквідатор - Іванніков Володимир Анатолійович, АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 2618 грн. 78 коп. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Орсільмаш” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул.Овчаренко,2; код за ЄДРПОУ 00238173, ліквідатор - Іванніков Володимир Анатолійович, АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.І.Черкаський

дата складання повного рішення 19.08.2011