Рішення № 17867181, 11.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

11.08.11 Справа № 11/5009/3388/11

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя (вул. Гоголя, буд. 74, м.Запоріжжя, 69002) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Запорізька міська рада (пр. Леніна, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі»(вул.Грязьова, буд. 83А, м. Запоріжжя, 69002)

за участю представників

від прокурора: Коцюруба О.В. посвідчення № 165 від 20.07.2009р.;

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 дов. б/н від 16.07.2011р.

про: зміну п. 9 договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006р., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради про зміну п. 9 договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006о. в частині визначення розміру орендної плати.

16.06.2011р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання.

У звязку з неявкою повноважного представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався.

Прокурор та позивач наполягають на позовних вимогах, викладених в позовній заяві, зокрема повідомили, що сторони не досягли згоди на внесення відповідних змін до договору у звязку з набранням чинності Податковим кодексом України, яким встановлені граничні розміри орендної плати за землю. Стверджує, що на звернення позивача відповідач не відреагував, договір досі не приведено у відповідність до діючого законодавства, що спричиняє державі збитків у вигляді неповного надходження коштів за оренду земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, при цьому, посилається на те, що проект додаткової угоди на адресу відповідача не надходив, що суперечить нормам ст. 188 Господарського кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ретельно вивчивши додатково надані докази, встановив наступні обставини.

У відповідності зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міської ради в галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності. Міська рада, як субєкт права комунальної власності на землю, має право володіння, користування і розпорядження землями комунальної власності та здійснює розпорядження землею на свій розсуд в інтересах територіальної громади.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частина 7 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються законом.

На підставі рішення двадцять першої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 44/18 від 20.04.2005р. між Запорізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Колібрі»13.03.2005р. був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування їдальні № 1, загальною площею 0,3157 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязьова, буд. 83А.

Зазначена земельна ділянка була передана відповідачу за актом прийому-передачі земельної ділянки. 24.03.2006р. Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040626100243.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, в строки визначені у договорі.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України на орендаря покладено обовязок своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату.

На час виникнення договірних відносин між позивачем та відповідачем питання стосовно оренди земельної ділянки та розміру орендної плати за землю регулювались Законом України “Про оренду землі” та Законом України “Про плату за землю”.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 19982,23 грн. за календарний рік в цінах 2006р.

Відповідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотною умовою договору оренди землі є орендна плата, із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).

Пунктом 2 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі“ закріплено мінімальний розмір річної орендної плати, зокрема вказано, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Згідно з вимогами пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку для земель сільськогосподарського призначення та трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Оскільки, п. 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем не відповідає вимогам Податкового кодексу України в частині встановленої орендної плати, прокурор просить його викласти у наступній редакції:

«Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 117404 грн. 41 коп. (сто сімнадцять тисяч чотириста чотири гривні 41 коп.), що складає 3% від нормативної оцінки землі за календарний рік у цінах на 2010 рік. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Жовтневого району 33219812700003 в управлінні Держказначейства у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677124, код 13050200, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».

Згідно ст. 30 Закону України “Про оренду землі” та п. 12.1 Договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Тобто, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється в тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, зверненню до господарського суду повинно передувати звернення сторони, яка бажає внести зміни до договору (позивача), до іншої сторони з проектом додаткової угоди.

Прокурор та позивач не довели належними, в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, засобами доказування факту звернення до відповідача з проектом додаткової угоди. В матеріалах справи міститься лише пропозиція про внесення змін до договору оренди землі, направлена відповідачу Запорізькою міською радою 24.03.2011р. за № 01-32/1770. Дана пропозиція не містить тексту (проекту) додаткової угоди про зміну п. 9 договору оренди земельної ділянки.

Позивачем порушений порядок укладання господарського договору (внесення змін) не вчинені всі передбачені законодавством і умовами договору дії стосовно внесення змін до договору, а тому відсутній факт недосягнення сторонами згоди щодо умов договору, що є передумовою звернення до суду.

За таких обставин, суд вважає що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя Гончаренко С.А.

В судовому засіданні 11.08.2011р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2011р.