Рішення № 17866608, 16.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2011Справа №5002-19/2613-2011 За позовом Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», АР Крим, Красногвардійський район, с.Калініне (ідентифікаційний код 34383237)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Новоандріївське», АР Крим, Сімферопольський район, с.Чистеньке (ідентифікаційний код 32862869)

про стягнення 155752,76 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 01.01.2011 р.

Від відповідача - не зявився

Суть спору: Позивач - Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «Новоандріївське», у якому просить стягнути з відповідача на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» заборгованість - 132000,00 грн., пеню 15972,00 грн., 3% річних 1312,76 грн. та інфляційні в сумі 6468,00 грн., всього 155752,76 грн., а також судові витрати та накласти арешт на майно ЗАТ «Новоандріївське» на суму боргу.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується також його заявою від 05.07.2011 року про ознайомлення з матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2010 р. між Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Новоандріївське» (Покупець) укладено Договір купівлі продажу б/н (а.с.9).

Продавець зобовязується передати у власність Покупця належне майно, а Покупець зобовязується прийняти це майно та оплатити його на умовах даного Договору. Відомості про майно: Оцинкований лист у кількості 2000,00 м за ціною 55,00 грн. за одиницю без ПДВ (п.1.1-1.2 Договору).

Сума Договору складає 132000,00 грн., з урахуванням ПДВ (п.2.1-2.2 Договору).

Розрахунок за даним Договором здійснюється в безготівковому порядку у строк до 15.02.2011 р. (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору за несвоєчасну або неповну оплату майна Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% не перерахованої суми за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Претензією вих.№200/162 від 20.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 132000,00 грн., пеню у розмірі 12276,00 грн., 3% річних у розмірі 1008,98 грн. та інфляційні у розмірі 4752,00 грн.

Несплата відповідач заборгованості за поставлений товар й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно накладної № 251 від 18.02.2010 р. відповідачу поставлено товар на суму 132000,00 грн. (а.с.12).

Отже позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми заборгованості, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми в сумі 1312,76 грн. та індексу інфляції в сумі 6468,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції.

Суд перевіривши самостійно період нарахування індексу інфляції та 3% річних вважає позовні вимоги обґрунтованими та правомірними в частині стягнення 3% річних від простроченої суми в сумі 1312,76 грн. та індексу інфляції в сумі 5280,00 грн. В іншій частині стягнення з відповідача індексу інфляції суд у задоволенні відмовляє.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 15972,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями), статтями 1, 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню за несвоєчасне виконання своїх зобовязань по оплаті за поставлений товар в розмірі 15972,00 грн.

Суд з урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства перевіривши правильність нарахування пені, вважає її обґрунтованою у сумі 6782,63 грн. В частині стягнення пені в сумі 1188,00 грн. суд вважає її нарахування необґрунтованою з огляду на те, що позивачем не враховано при розрахунку розміру пені приписів встановлених ч.1 ст.232 Господарського кодексу України та ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», якими встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 132000,00 грн., 3% річних у розмірі 1312,76 грн., пеню у розмірі 6782,63 грн., індекс інфляції у розмірі 5280,00 грн. за несвоєчасну оплату товару обґрунтовані, засновані на законі, підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Новоандріївське» (АР Крим, Сімферопольський район, с.Чистеньке, вул.Севастопольське шосе, 2А; ідентифікаційний код 32862869) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (АР Крим, Красногвардійський район, с.Калініне, вул.Калініна, 1а; ідентифікаційний код 34383237) заборгованість у розмірі 132000,00 грн., 3% річних у розмірі 1312,76 грн., пеню у розмірі 6782,63 грн., індекс інфляції у розмірі 5280,00 грн., державне мито в розмірі 1453,75 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 220,27 грн.

·У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 9189,37 грн., індексу інфляції у розмірі 1188,00 грн. відмовити.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.