Постанова № 17866131, 10.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2011 р. Справа № 27/110-08

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О. ,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта не зявився,

позивача не зявився,

відповідача не зявився,

1-ї третьої особи ОСОБА_1 (дов.№б/н від 15.09.2010р.),

2-ї третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргуКомпанії “Ай Ейч Еф Інтернейшнл холдінг енд файненсінг Ко. ЛТД” (вх.№2131Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2008р. по справі № 27/110-08

за позовом Корпорації “Ю-Ай-СІ”, США,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Надія”, с. Вовківка, Кегичівський район, Харківська обл.,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Українсько-Ірландське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”, м. Дніпропетровськ;

- 2. Корпорація Inc.», США,

про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Корпорація “Ю-АЙ-СІ” (Inc.”) звернулась до суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Надія”, про визнання права власності на частку у статутному фонді Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна” у розмірі 47,15%, що становить 5881735 шт. акцій Українсько-ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”, про розірвання договору та стягнення 10000 грн. штрафних санкцій за відмову від виконання обовязків за договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2008р. (суддя Мамалуй О.О.) позовну заяву Корпорації “Ю-АЙ-СІ”(Inc.”), корпоративний реєстраційний номер С27431-2002, розташована в Карсон-Сіті, Невада, США за адресою: 202 Норс Кеоррі Стріт, кімната 100, Карсон Сіті, штат Невада, 89703-4121 США /попередня адреса: 6100 Нил Роуд, Ріно, штат Невада, 89511/ - задоволено частково: розірвано попередній договір від 03 грудня 2007 року, укладений між Корпорацією “Ю-АЙ-СІ” та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Надія”; визнано за Корпорацією “Ю-АЙ-СІ”(Inc.”) право власності на частку Статутному фонді Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, ЄДРПОУ 20034366) у розмірі 47,15%, що становить 5881735 шт. акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Компанія “Ай Ейч Еф Інтернейшнл холдінг енд файненсінг Ко. ЛТД”, яку не було залучено до участі у справі, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2008р. по справі №27/110-08, подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно зясовані обставини справи, що призвело до постановлення незаконного рішення. Крім того, прийнято рішення про права та обовязки особи, не залученої до участі у справі.

08.06.2011р. до суду надійшла заява (вх.№5883) від ОСОБА_2, в якій він зазначає, що довіреність на представництво інтересів Корпорації «Ю-Ай-Сі», видана на імя ОСОБА_2 29.07.2010р. та довіреність на представництво інтересів Корпорації «Ю-Ай-Сі», видана на імя ОСОБА_3 13.02.2009 року є обмеженими в частині права приймати участь у розгляді справи №27/110-08, отримувати будь-які судові виклики та документи по справі №27/110-08, а також нести будь-які процесуальні права та обовязки по справі №27/110-08 в якості представників корпорації «Ю-Ай-Сі». Також зазначає, що обмеження набрали чинності з 21 квітня 2011 року (а.с.53-а.с.54, том 2).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. було зобовязано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати суду докази обмеження в частині права брати участь у розгляді справи № 27/110-08 на підставі довіреностей на представництво інтересів Корпорації “Ю-АЙ-СІ”, виданої на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.70-а.с.71, том 2).

04.07.2011 року до Харківського апеляційного господарського суду надано документи, що підтверджують обмеження в частині права приймати участь у розгляді справи № 27/110-08 довіреності на представництво інтересів Корпорації “Ю-Ай-Сі”, виданої на імя ОСОБА_3 (а.с.73, том 2).

Зокрема, в наданих суду документах позивач, Корпорація “Ю-Ай-Сі”, наполягає на представництві інтересів корпорації в Україні американських адвокатів (а.с.80, том 2), а тому наполягає на виконанні приписів Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

У відповідності до листа Вищого господарського суду України від 29.05.2009 року №01-08/315 “Про деякі питання, повязані із застосуванням Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах” судом було надіслано до Міністерства юстиції України відповідне доручення про вручення документів за кордоном у формі прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

На час розгляду справи будь-яких підтверджень отримання позивачем повідомлень не надійшло.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження дії довіреності на імя ОСОБА_3 на представництво інтересів Корпорації «Ю-Ай-Сі»у справі №27/110-08 набрало чинності 21.04.2011року (а.с.55, том 2).

Таким чином, у позивача було достатньо часу, аби вжити заходів для забезпечення у відповідності до чинного законодавства представництва, як наполягає позивач, американськими адвокатами інтересів корпорації «Ю-Ай-Сі»у справі №27/110-08.

До того ж у відповідності до пункту с) ч.2 ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: зокрема, згідно з пунктом с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, колегією суддів вжито всіх необхідних заходів для своєчасного повідомлення позивача щодо ходу розгляду справи та для забезпечення умов щодо здійснення належного представництва американськими адвокатами інтересів позивача.

У судове засідання 09.08.2011р. представник позивача не зявився.

Колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обовязків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Керуючись принципом рівності перед законом і судом, передбаченого ст. 4-2 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники апелянта, відповідача та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Корпорації Inc.»в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. та були попереджені, що у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними матеріалами та за відсутністю представників сторін, тому справа згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”, відзиву на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні 09.08.2011року повністю підтримав апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2008р. по справі №27/110-08 скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2007 року між Корпорацією “Ю-Ай-СІ”, що є юридичною особою за законодавством США та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надія»було укладено попередній договір, згідно з яким сторони зобовязались до 24 березня 2008 року укласти договір купівлі-продажу акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Міжнародний готель «Україна»в кількості 1000 000 шт. за ціною 1000 000 грн. (а.с.34, том 1).

Відповідно до п.2 Попереднього договору проект Основного договору доручається скласти стороні-1. Проект основного договору Сторона-1 зобовязана подати на розгляд Стороні -2 не пізніше 17 березня 2008 року. У разі, якщо Сторона-1 не подасть у визначений вище строк проект Основного договору Стороні-2, остання вправі самостійно скласти відповідний проект та вимагати від Сторони-1 укладення Основного договору на основі такого проекту (а.с.34, том 1).

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладеного основного договору у строк до 24 березня 2008 року, встановленого попереднім договором, а також жодна із сторін не направляла іншій стороні пропозицію про укладення основного договору.

Пунктом 5 Попереднього договору передбачено, що зобовязання, що встановлено цим Попереднім договором, припиняється, якщо Основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного п.1 цього Попереднього договору, або якщо жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицію про укладення Основного договору.

Статтею 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як слідує з визначення Попереднього договору, наданого в ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України, обовязковою умовою попереднього договору є строк (чи термін) укладення основного договору.

Так, спірним договором був встановлений строк укладення основного договору - 24.03.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, до цього часу (24.03.2008р.) основний договір не укладений, проте 03.04.2008р., тобто після закінчення встановленого попереднім договором строку на укладення основного договору, відповідач повідомив про відмову від укладення основного договору внаслідок втрати інтересу щодо його укладення.

Відповідно до ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Таким чином, оскільки відповідач направив листа з відмовою щодо укладення основного договору, а також у звязку з тим, що жодна із сторін не направляла другій стороні листа з пропозицією про укладення основного договору, цей договір вважається припиненим, і тому не підлягає розірванню.

До того ж підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст.651 Цивільного кодексу України, зокрема, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Порядок зміни або розірвання договору встановлені ст.188 Господарського кодексу України, а саме: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності встановлено за рішенням суду.

У відповідності до приписів даних норм законодавства, відсутні правові підстави для розірвання попереднього договору, який є припиненим за законом.

А тому відсутні підстави для стягнення штрафу з відповідача.

Що ж до вимоги позивача про визнання права власності на частку в статному фонді Українсько-Ірланського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями«Міжнародний готель «Україна», то судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Надія” 03.04.2008 року звернулося до представника Корпорації “Ю-Ай-СІ”, де зазначає, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Надія” відмовляється від укладення основного договору у звязку з тим, що виникли сумніви відносно правомочності Корпорації “Ю-Ай-СІ” розпоряджатись належними їй акціями на підставі ч.1..ст.27, ст.28, ст. 30, ст.33 Закону України «Про господарські товариства»та ч.9 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про господарські товариства»акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного складеного) капіталу - з товариством. Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та інших підстав, передбачених законодавством.

Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

Акції можуть бути обєктом різноманітних операцій на біржовому та позабіржовому фондовому ринку. Акціонери вправі акції продавати, заставляти, міняти, вносити як вклад до статутного фонду господарського товариства, дарувати заповідати. Право власності на акцію від однієї особи до іншої переходить на підставі договору (купівлі-продажу, міни, дарування, застави тощо), рішення суду щодо визнання прав власника на спірну акцію за певною особою, документа, що підтверджує право на спадщину, установчих документів юридичної особи у разі передачі іменних акцій засновником у власність новостворюваної юридичної особи при формуванні її статутного капіталу, та інших документів, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про господарські товариства»акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Оплата акцій здійснюється здебільшого грошовими кош тами готівкою або у безготівковій формі. В рахунок оплати за акції можуть вноситися й інші види матеріальних цінностей (цінні папери, майнові права, у тому числі майнові права інте лектуальної власності тощо), за винятком випадків, встановле них законом. Відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, за твердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 березня 2007 р. №487, свідченням пов ної оплати акцій можуть слугувати:

платіжні документи (у разі оплати акцій грошовими кош тами);

акти приймання-передавання або інші документи, що під тверджують оплату акцій (у разі оплати акцій негрошовими коштами);

копія документа, що підтверджує право власності на цінні папери особи, яка вносить такі цінні папери в оплату за акції.

Статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»передбачено, що обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» порядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Матеріали справи не містять доказів державної реєстрації випуску акцій Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Міжнародний готель «Україна»та доказів того, що емітентом були випущені в обіг акції у вигляді сертифікату акцій, як це передбачено чинним законодавством та Статутом емітента.

Позивач в обґрунтування своєї позиції в позовній заяві посилається на те, що з моменту заснування ЗАТ «Міжнародний готель «Україна»склад засновників (акціонерів) ЗАТ «Міжнародний готель «Україна»змінювався шляхом внесення відповідних змін до установчого договору, про що загальними зборами учасників (акціонерів) приймались відповідні рішення.

Як стверджує позивач, рішенням загальних зборів акціонерів від 01.11.2004 року було прийнято рішення про погодження уступки в повному обсязі частки в статутному фонді товариства, яка належить Корпорації Inc.»на користь Корпорації «Ю-Ай-Сі». Позивач вважає, що таким чином Корпорація «Ю-Ай-Сі»стала учасником (акціонером) товариства з 5881735 шт. акцій, що становить 47,15% в Статутному фонді Товариства. І таким чином, починаючи з 01.11.2004 року Корпорація «Ю-Ай-Сі», на думку позивача, на законних підставах набула право власності на частку в статутному фонді Товариства (а.с.3, том 1).

Як вбачається з копії Статуту Українсько - Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Міжнародний готель «Україна», затвердженого загальними зборами акціонерів від 01.11.2004 року, Засновником та акціонером Українсько - Ірландського Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Міжнародний готель «Україна»є Компанія «Ай Дейч Еф Інтернешнл холдінг енд файненсінг Ко.ЛТД», а Корпорація «Ю-Ай-Сі»(позивач), придбавши у Корпорації bery Inc.»відповідний пакет акцій, стала акціонером товариства, але не засновником Українсько - Ірландського Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Міжнародний готель «Україна»(а.с.27-а.с.42, том 2).

Відповідно до ч.1. ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства»акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Пунктом 8 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до статті 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено, що в акціонерних товариствах акціонери можуть володіти виключно акціями товариства, які в свою чергу підтверджують наявність корпоративних прав.

Надаючи правову кваліфікацію заявленим вимогам позивача та фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено підстави набуття права власності, зокрема, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Щодо посилань позивача на ст. 330, ст. 388 Цивільного кодексу України в обґрунтування того, що позивач є добросовісним набувачем на акції товариства, то судова колегія зазначає, що, як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, жодна із сторін та третіх осіб, що брали участь у справі, не оспорювали та не заперечували права власності позивача ні на акції, ні на частку в статутному капіталі.

За загальними нормами чинного законодавства, подаючи позовну заяву, позивач повинен конкретизувати свої вимоги.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, позивачем в позовній заяві не зазначено, які саме його права та законні інтереси щодо визнання його права власності були порушені.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2008 року по справі №27/110-08 підлягає скасуванню, з огляду на неповне зясування обставин справи, а апеляційна скарга - задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1,4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Компанії «Ай Ейч Еф Інтернейшнл холдінг енд файненсінг Ко. ЛТД»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2008 року по справі №27/110-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови складено та підписано 09 серпня 2011 року.