Постанова № 17866127, 09.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2011 року Справа № 6/149-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

представники сторін не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва (вх. №3260С/2) на постанову господарського суду Сумської області від 21.09.2009 р. та (вх.№3209С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі №6/149-09,

за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Логостор»Шаліна Є.М.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логостор», код 34239469, м. Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Сумської області від 21.09.2009р. по справі №6/149-09 (суддя Рижков М.Б.) визнано банкрутом ТОВ «Логостор», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мальованого О.П. та покладено на нього виконання дій по ліквідації банкрута відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зобов’язано ліквідатора опублікувати в офіційних друкованих органах Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України об’яву про визнання ТОВ «Логостор»банкрутом та подати господарському суду ліквідаційний баланс з доданими до нього документами відповідно до вимог ст. 32 вищезазначеного Закону.

ДПІ у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою господарського суду Сумської області від 21.09.2009р. по справі №6/149-09, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 року клопотання ДПІ у Печерському районі м. Києва про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 року ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 року скасовано. Справу №6/149-09 направлено на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року (суддя Гордієнко М.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. ТОВ «Логостор»ліквідовано як юридичну особу. Провадження у справі №6/149-09 припинено.

ДПІ у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі №6/149-09, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року та постанову про визнання ТОВ «Логостор»банкрутом та припинити провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року клопотання ДПІ у Печерському районі м. Києва про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року скасовано. Справу №6/149-09 направлено на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. та 03.08.2011р. було прийнято апеляційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Сумської області від 21.09.2009р. та ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі №6/149-09 до провадження та призначено їх розгляд на 09.08.2011р.

Враховуючи, що в апеляційних скаргах ДПІ у Печерському районі м. Києва визначаються однакові підстави для скасування як постанови господарського суду Сумської області від 21.09.2009р., так і ухвали господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі №6/149-09, окрім того, в апеляційній скарзі вх.№ 3209С/2 також ставиться питання про скасування постанови про визнання ТОВ «Логостор»банкрутом, колегія суддів, керуючись ст.ст. 58, 99 Господарського процесуального кодексу України вважає доцільним об’єднати їх розгляд в одне апеляційне провадження.

В судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2009 року голова ліквідаційної комісії ТОВ «Логостор»звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Логостор»відповідно ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.09.2009 р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом ТОВ «Логостор»на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Сумської області від 21.09.2009 р. ТОВ «Логостор»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мальованого О.П.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2010р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ «Логостор»як юридичну особу, провадження у справі припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Суд першої інстанції при винесенні постанови від 21.09.2009 року виходив із того, що майна ТОВ «Логостор» недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим визнав боржника банкрутом.

Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду.

Під час розгляду справи про банкрутство за ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суд повинен враховувати особливості застосування процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.

Так, обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи встановлені у статті 105 Цивільного кодексу України, зокрема, серед яких: негайне письмове повідомлення учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, органу, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення; призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо), яка поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї.

Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Крім загальних правил щодо порядку припинення юридичних осіб, передбачених статтею 105 Цивільного кодексу України, цей Кодекс встановлює і спеціальні правила щодо ліквідації юридичної особи, які спрямовані на забезпечення прав та інтересів кредиторів.

Комісія з припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія), яка створюється і діє на попередніх етапах відповідно до статей 105, 110 Цивільного кодексу України, обов'язково складає після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. На етапі затвердження проміжного ліквідаційного балансу з'ясовуються питання про достатність чи недостатність в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, у разі недостатності яких ліквідаційною комісією здійснюється продаж майна юридичної особи.

За недостатньої вартості майна ліквідаційна комісія має діяти відповідно до правил статті 110 Цивільного кодексу України, яка приписує в цьому випадку здійснювати ліквідацію в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зазначені норми цивільного законодавства кореспондуються із приписами статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання. Так, згідно ч.ч. 2 -5 вказаної статті орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Тобто, з'ясування питань про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»можливе лише після виконання у сукупності вищенаведених приписів законодавства. Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте місцевий господарський суд на це уваги не звернув і залишив без належної правової оцінки, що свідчить про не встановлення судом першої інстанції обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

Так, головою ліквідаційної комісії ТОВ «Логостор»при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство не надано доказів:

- письмового повідомлення учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, органу, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення та про призначення комісії з припинення юридичної особи;

- розміщення в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї;

- вжиття необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується;

- виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання;

- оцінки наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується,

- складення після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами проміжного ліквідаційного балансу, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду, та подання його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

При цьому, рішення про ліквідацію ТОВ «Логостор»та утворення ліквідаційної комісії було прийнято засновником 03.08.2011р., а голова ліквідаційної комісії звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство 07.09.2011 до закінчення двохмісячного строку, передбаченого для заявлення вимог кредиторів.

Окрім того, як свідчить зміст заяви про порушення справи про банкрутство, активи боржника складалися лише із дебіторської заборгованості в сумі 12937349,95грн. Майнові активи, які можна було б реалізувати на погашення заборгованості у боржника відсутні.

Однак, як свідчить наданий до матеріалів справи баланс ТОВ «Логостор»станом на 30.06.2009, боржник перед порушенням справи про банкрутство, окрім дебіторської заборгованості, мав: основні засоби в сумі 3,2 тис грн., довгострокові фінансові інвестиції - 18545 тис грн.; виробничі запаси –21,4 тис грн.; готову продукцію 58,8 тис грн.; грошові кошти –4,7 тис грн..; інші оборотні активи –841,2 тис грн. Будь-яких документів, з яких можливо встановити долю вказаних активів справа не містить. Справа також не містить і документів, які б свідчили про відсутність зареєстрованого за боржником у відповідних установах (БТІ, ДАІ, Держкомзем, Держтехнагляд, тощо) нерухомого майна, в т.ч. земельних ділянок, автотранспорту. Відсутні в матеріалах справи і докази проведення оцінки наявних активів боржника, що унеможливлює визначити їх реальну вартість.

З іншого боку, головою ліквідаційної комісії боржника також не надано доказів, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості. За відсутності цивільно-правових угод, первічної бухгалтерської документації, заявлених кредиторами вимог (претензій), судових рішень про стягнення з боржника заборгованості, тощо, неможливо встановити дійсний розмір кредиторської заборгованості боржника, а також вважати акт інвентаризації кредиторської заборгованості боржника належним та допустимим доказом у справі.

Таким чином, за наявними у справі матеріалами неможливо встановити розмір ні активів, ні пасивів боржника, тобто реальний стан його платоспроможності, а відповідно не можна вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно винесено постанову від 21.09.2009 року про визнання ТОВ «Логостор»банкрутом та продовжено розгляд справи. Враховуючи зазначене, не можна вважати обґрунтованими і наступні дії місцевого господарського суду по затвердженню ухвалою від 15.02.2010р. ліквідаційного балансу, ліквідації ТОВ «Логостор»та припинення у зв’язку з цим провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягають задоволенню, постанова господарського суду Сумської області від 21.09.2009р. та ухвала господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі №6/149-09 –скасуванню, а провадження у справі –припиненню.

Керуючись ст.ст. 85, 99, ст. 101, п. 3 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва (вх. №3260С/2 та вх.№3209С/2) задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від 21.09.2009р. та ухвалу господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі №6/149-09 скасувати.

Провадження у справі №6/149-09 припинити.

Дана постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Повний текст постанови оформлено та підписано 09.08.2011 року.