Постанова № 17866093, 08.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа №5023/1267/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача Жабін Ю.І. (голова профспілки, згідно протоколу №8 від 06.08.2008 року); ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 03.03.2011 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №177 від 05.01.2011 року; ОСОБА_3, за довіреністю №615 від 10.03.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці, м.Купянськ, Харківської області (вх.№2421Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року по справі №5023/1267/11,

за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці, м.Купянськ, Харківської області,

до Статутного територіально-галузевого обєднання «Південна залізниця»в особі Локомотивного депо Купянськ СТГО «Південна залізниця», м.Купянськ-6 Харківської області

про зобовязання вчинити певні дії,-

встановила:

Позивач - Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Куп'янськ Південної залізниці, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Статутного територіально - галузевого обєднання «Південна залізниця»в особі Локомотивного депо Куп'янськ СТГО «Південна залізниця»про зобов'язання відповідача надати первинній профспілковій організації ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ, як стороні колективного договору, в безоплатне користування обладнане приміщення у строк, визначений судом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року по справі №5023/1267/11 (суддя Рильова В.В.) відмовлено у задоволені клопотання відповідача про витребування доказів. В задоволені позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року по справі №5023/1267/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне зясування обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України не вказав в оскаржуваному рішенні доводів по яким він відхилив докази надані позивачем.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.07.2011 року.

18.07.2011 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6973) в якому вказує, що вважає рішення суду першої інстанції від 26.04.2011 року законним, обґрунтованим, винесеним на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи, у звязку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 26.07.2011 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та надав письмові пояснення на відзив відповідача, які долучені до матеріалів справи. Також представник позивача заявив усні клопотання про долучення документів, додаткових доказів до матеріалів справи в обґрунтування своєї позиції по справі.

Колегія суддів, дійшла висновку щодо відмови в задоволенні усного клопотання про доручення додаткових документів, доказів по справі, оскільки відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесу перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Позивач не надав обґрунтування щодо неможливості подання таких доказів в суді першої інстанції, у звязку з чим клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у його відзиві та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2010 року Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці звернулась до керівництва локомотивного депо Куп'янськ Південної залізниці (відповідач по справі) із заявою про надання приміщення для роботи виборного органу профспілкової організації згідно ч.ч. 1, 2 ст. 42 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності»та ч.ч. 1, 2 ст. 249 Кодексу законів про працю України.

У відповідь на вказану заяву 30.11.2010 року відповідач направив на адресу позивача лист №3031 з відмовою у наданні приміщення посилаючись на те, що: «первинна профспілкова організація ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ не має законних підстав приєднання до колективного договору на час його дії», «тільки загальні збори (конференція) трудового колективу, а не адміністрація підприємства приймають рішення приєднання профспілкової організації ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ до колективного договору», «профспілкова організація не є стороною колективного договору».

22.12.2010 року згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України позивач звернувся до відповідача, з претензією в якій запропонував усунути порушення законних прав профспілкової організації, надати відповідне приміщення для роботи її виборного органу.

20.01.2011 року претензія відповідачем відхилена повністю, мотивуючи тим, що первинна профспілкова організація ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ не є стороною колективного договору локомотивного депо Куп'янськ і тільки при умові підписання нею колективного договору, виборний орган профспілки отримає право на приміщення.

22.05.2010 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про приєднання до колективного договору локомотивного депо згідно пункту 2 додатка 7 до «Генеральної Угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки».

25.05.2010 року відповідач направив відповідь на адресу позивача в якій зазначив, що приєднання первинної профспілкової організації ВПМУ до колективного договору локомотивного депо Куп'янськ не має законних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Згідно ст.3 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Сторонами генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди; власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави. Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Статтею 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що при наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення угоди або колективного договору.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат; встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (стаття 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Згідно частини 1 ст.10 Закону України «Про колективні договори і угоди», укладенню колективного договору, угоди,передують колективні переговори.

Таким чином, колективний договір - це результат переговорів сторін щодо їх взаємних прав та обовязків.

Умови колективного договору, як будь-якого договору, регулюютьть відносини між його сторонами та не створюють прав і обов'язків для третіх осіб.

Також ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»прямо передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Отже, зміни щодо учасників колективних договорів можуть бути лише за згодою його сторін, а саме адміністрацією підприємства та тією профспілковою організацією з якою укладено цей договір.

Закон України «Про колективні договори і угоди»не містить положень про можливість приєднання до такого договору новоствореної профспілкової організації, незалежно від того, що його умови розповсюджуються на всіх працівників підприємства.

Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договорув цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з того, що згідно із спеціальним Законом України «Про колективні договори і угоди»його процедура укладання чітко регламентована, шляхом ведення переговорів сторін щодо його умов, отже даний договір не можна віднести до договору приєднання.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що він автоматично є стороною колективного договору і його умови розповсюджуються на нього є хибними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці по відношенню до колективного договору локомотивного депо Купянськ є третьою особою. Приєднання до діючого колективного договору, угоди будь-якої третьої особи Законом України «Про колективні договори і угоди»не передбачено. Інше б призвело до порушення цілої низки інших статей закону: утворення спільного представницького органу з кількох профспілок, діючих на підприємстві на основі пропорційного представництва, затвердження своїх представників всім трудовим колективом тощо.

Щодо посилань позивача на обовязок відповідача, забезпечити позивача приміщенням, як це зазначено в ст. 42 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»та ст. 249 Кодексу законів про працю України, то колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дійсно участь профспілкової організації, як сторони, у колективному договорі є підставою для надання відповідного приміщення. Однак, позивач не є стороною колективного договору, отже порядок надання приміщень, визначений в даному договорі на позивача не розповсюджується та надання позивачу приміщення на безоплатній і постійній основі буде порушенням з боку залізниці чинного законодавства України. Законом не передбачено можливості на вимогу третіх осіб - не сторін договору, звертатись до суду з зобовязаннями виконати стороною умови договору. Тобто ініціатива, щодо зобовязання виконати умови договору може надходити тільки від сторони по договору.

Статтею 43 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» пердбачено, положення щодо надання приміщення у порядку, який буде визначено колективним договором. Проте, колективного договору між позивачем та відповідачем укладено не було, а тому порядок надання приміщення не визначено.

Отже, у звязку із відсутністю колективного договору між позивачем та відповідачем, то порядок надання приміщення не визначено, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на порушення його прав відповідачем є передчасним, оскільки сторони ще не визначили обсяг зобовязань та порядок їх виконання, що має бути відображено в колективному договорі.

Крім того, позивач , висуваючи вимогу про зобов`язання відповідача надати первинній профспілковій організації ВПМУ локомотивного депо Купянськ, як стороні колективного договору в безоплатне користування обладнане приміщення у строк, визначений судом, не зазначає, яке саме приміщення необхідно надати, його адресу, площу та належність даного приміщення на праві власності відповідачу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником не обґрунтовано та не доведено, які саме вимоги діючого законодавства, судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, порушено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року по справі №5023/1267/11 залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

постановила:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року по справі №5023/1267/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2011 року.