Рішення № 17865283, 16.08.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 рокуСправа № 16/5026/1384/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Трейдинг" про стягнення 38 674,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем предявлено позов про стягнення з відповідача 38 674,38 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № ЭК 10/03-1201 від 01.12.2010 року, а саме : 26 195,34 грн. основного боргу, 2 444,61 грн. пені, 6 069,71 грн. штрафу, 465,39 грн. відсотків річних, 2 335,53 грн. інфляційних та 1 163,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в судове засідання жодного разу не направив, причин його неявки не повідомив, заперечення проти позову суду не подав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

01 грудня 2010 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № ЭК 10/03-1201 з протоколом розбіжностей, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу продукцію, а відповідач - прийняти та оплатити її ( а.с. 18).

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року (п. 9.1), а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх завершення.

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

За умовами п. 2.1. договору позивач повинен поставляти продукцію відповідачу в кількості та в асортименті, які вказані в накладній, що складається на підставі заявки, направленої відповідачем у письмовому вигляді. Накладні оформляються на кожну партію товару і є невід'ємною частиною цього договору.

За доводами позивача, на виконання договору він відпустив відповідачу консерви рибні за накладними № РН-0003456 від 28.12.2010 року на суму 38 436,00 грн. та № РН -0000047 від 13.01.2011 року на суму 25 730,40 грн. ( а.с. 26, 28), а всього на суму 64 166,40 грн.

Доказом отримання товару є кільцеве доручення відповідача терміном від 01.12. по 31.12.2011 року зі зразком відтиску штампу відповідача, який співпадає із відтиском штампу, проставленим на вищевказаних накладних на отримання товару.

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Частину товару було повернуто позивачу за накладними, які знаходяться на а.с. 37-39.

У відповідності до п. 5.3. договору, термін оплати за продукцію складає 21 календарний день з дати отримання продукції.

За доводами позивача, товар було частково повернуто та оплачено відповідачем лише на суму 37 971,06 грн., а тому залишок боргу складає 26 195,34 грн. (64 166,40-37971,06).

Позивач також надав і копію акту звірки розрахунків між сторонами станом на 30.06.2011 року, яким підтверджено існування боргу відповідача перед позивачем на суму 26 195,34 грн.

Строк виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції для відповідача є таким, що настав, доказів сплати основного боргу в справу не подано, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 26 195,34 грн.

Відповідач не подав суду заперечень проти неотримання товару, існування спору між сторонами з приводу його якості чи існування інших підстав для неоплати боргу.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 444,61 грн.

Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 8.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню 0,5% від суми протермінованого боргу за кожен день протермінування. У випадку протермінування більше ніж на 10 банківських днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми протермінованого боргу ( п. 8.4.).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.01.2011 року по 13.06.2011 року.

Розрахунок пені ( а.с. 13) зроблено вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи.

Доказів сплати пені у справі немає, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 2 444,61 грн. пені.

Нарахування штрафу на прострочену суму зобов'язання одночасно із нарахуванням пені не суперечить чинному законодавству, виходячи із принципу свободи договору та обов'язковості прийнятого стороною на себе зобов'язання.

Позивач просить стягнути в загальній сумі 6 069,71 грн. штрафу за прострочення оплати продукції по двох накладних більше ніж на 10 днів (розрахунок а.с. 14). Розрахунок штрафу зроблено вірно та у відповідності до обставин справи, а тому до примусового стягнення з відповідача також підлягає і 6 069,71 грн. штрафу, доказів сплати якого у справі немає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати на 3% річних із простроченої суми боргу до сплати.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

За розрахунками позивача, за період з лютого по квітень 2011 року загальна сума інфляційних втрат на суму несплаченого боргу у відповідача складає 2 335,53 грн. (розрахунок а.с. 15), а трьох процентів річних за період з 18.01.2011 року по 13.06.2011 року - 465,39 грн. ( а.с. 16).

Розрахунок інфляційних та процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Доказів проведення розрахунку за інфляційними та процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 2 335,53 грн. інфляційних та 465,39 грн. процентів річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача і проценти за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 1163,80 грн. (розрахунок а.с. 17), що розраховані по кожній поставці товару в розмірі облікової ставки НБУ.

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом коментаря до даної статті, розміщеного у програмі Ліга Закон, поняття "користування чужими грошовими коштами" для цілей даної статті слід розуміти широко. Тобто це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даного положення коментованої статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Договором між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначений не був. Однак чинним законодавством цей розмір визначений -- наприклад, відповідно до ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивач має право прорахувати розмір процентів за користування відповідачем вчасно несплаченими грошовими коштами за поставлений товар у розмірі облікової ставки НБУ за період прострочення оплати.

За розрахунками позивача, відповідач повинен сплати позивачу за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 1163,80 грн. (розрахунок а.с. 17). Розрахунок зроблено вірно.

Доказів проведення розрахунку за цим платежем відповідачем суду не надав.

Відповідач не скористався своїм правом клопотати перед судом про

зменшення суми неустойки, доказів сплати боргу за позовними вимогами суду на надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 26 195,34 грн. основного боргу за поставлений товар, 2 444,61 грн. пені, 6 069,71 грн. штрафу, 465,39 грн. відсотків річних, 2 335,53 грн. інфляційних та 1 163,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього - 38 674,38 грн. на підставі умов договору поставки № ЭК 10/03-1201 від 01.12.2010 року.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в повній сумі сплачене державне мито в розмірі 386,74 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю "МК "Трейдинг", ідентифікаційний код 36299928, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", ідентифікаційний код 32674729, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А кім. 901--- 26 195,34 грн. основного боргу за поставлений товар, 2 444,61 грн. пені, 6 069,71 грн. штрафу, 465,39 грн. відсотків річних, 2 335,53 грн. інфляційних, 1 163,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 386,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських