Рішення № 17864320, 22.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа № 8/131/2011

За позовом Приватного підприємства "Міртлісс", м. Луганськ,

до Приватного підприємства "Лідер-Плюс-Н", м. Луганськ, -

про стягнення 175000 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність №06/1 від 16.06.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 175000,00 грн., нарахованого ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №Л-30/1 купівлі-продажу, укладеного між сторонами 30.11.10 року.

До початку судового засідання 22.08.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не зявився, але через канцелярію суду подав відзив на позов (вих. №б/н від 19.08.11 року), яким поставив суд до відома про повне його визнання та заявив клопотання про розгляд справи по суті за його (відповідача) відсутності.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку позивача з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

30.11.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №Л-30/1 купівлі-продажу, згідно якому продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість продукції у вигляді марок (п.1.1) на загальну суму 175000,00 грн. (п.1.2).

Продукція повинна бути оплачена покупцем на розрахунковий рахунок продавця впродовж 30-ти календарних днів з моменту підписання накладної (п.3.1).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.5.1), а у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості отриманої продукції він сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки виконання зобовязання, від суми неоплати за кожний день прострочення (п.5.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11 року (п.9.1) (а.с.22).

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи видаткову накладну №Л-30 від 30.11.10 року про відпуск на користь відповідача 50000 штук марок вартістю 1,50 грн. за 1 штуку на суму 75000,00 грн. та 50000 штук марок вартістю 2,00 грн. за 1 штуку на суму 100000,00 грн., які відповідач отримав, що підтверджується підписом уповноваженої ним особи, скріпленим печаткою (а.с.23).

Отже, обовязок відповідача сплатити вартість отриманих марок настав 31.12.10 року.

З обставин справи вбачається, що відповідач не сплатив вартість отриманого товару, що підтвердив шляхом підписання актів взаємозвірок розрахунків за вищезгаданим договором станом на: 30.11.10 року (а.с.24), 31.12.10 року (а.с.25) та на 30.04.11 року (а.с.26).

Факт несплати відповідачем вартості отриманого товару став підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору та обставин справи вбачається, що строк сплати боргу настав.

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити його вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов договору, а тому він як особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Лідер-Плюс-Н", ідентифікаційний код 37108688, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, провул. Коллектівний, 21, - на користь Приватного підприємства "Міртлісс", ідентифікаційний код 36901639, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 24 Лінія, 25, - основний борг у сумі 175000 (сто сімдесят пять тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1750 (одна тисяча сімсот пятдесят) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.08.11 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа