Рішення № 17864291, 18.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.11 Справа № 4/105/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Виробничого кооперативу “Вогнетривник”, м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”,

м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 88697 грн. 63 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.11.2010;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01- 026-1014 від 16.05.2011.

.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь боргу у розмірі 80948 грн. 15 коп., пені у сумі 3977 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 776 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2995 грн. 08 коп.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 25.07.2011 № 026-70исх/11 та доповненням до відзиву на позовну заяву від 28.07.2011 № 026-70исх/11, позовні вимоги відхилив частково, посилаючись на те, що умовами договору підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році стягнення пені за прострочення платежу не передбачено, відтак, пеня позивачем була нарахована безпідставно і до стягнення не підлягає. Крім того, ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність строком в один рік. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності по зобовязанням, що виникли в серпні жовтні 2009 року, зокрема по нарахуванню пені. На підставі ст. 267 Господарського кодексу України відповідач заявляє про застосування в даному спорі пропуску строку позовної давності, оскільки, відповідно до п. 4 вказаної статті, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові в цій частині вимог.

Представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву відповідача, зданий у судовому засіданні 18.08.2011, яким зазначив, що позивач визнає проведення заліку зустрічних вимог № 100 в/з10 у березні 2011 року, але не за договором підряду №027/1-218 від 29.01.2008, а за іншими договорами. Позивач обґрунтовує та підтримує вимоги щодо нарахування відповідачу пені.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»(далі Замовник, відповідач) та ВК «ВОГНЕТРИВНИК»(далі

Підрядник, позивач) укладений договір підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році (далі- Договір), згідно якого Підрядник взяв на себе виконання робіт по реконструюванню повітронагрівача № 15 доменної печі № 5 ОАО «АМК»(вогнетривкі, монтажні та механомонтажні роботи) у об'єму локальних кошторисів №№ 22000-1, 22000-2, 22000-3, та 22877 з розрахунками договірних цін №№ 1-4, що додаються до цього Договору, у строк, узгоджений сторонами, а Замовник зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Також, згідно п. 2.3. Договору оплата за виконані за цим Договором роботи виконується щомісячно, протягом 10 банківських днів з моменту отримання Замовником платіжних вимог- доручень Підрядчика, які надаються не пізніше 3-го числа місяця, слідуючого за звітним у фінансову службу Замовника, з доданням до них актів на виконання робіт за формою № КБ-2В після їх підписання представниками Замовника.

У пункті 6.2. Договору зазначено, що за затримку оплати платіжної вимоги позивача за виконані роботи, відповідач несе відповідальність згідно законодавства України.

Позивач у позовній заяві зазначив, що до Договору є протокол розбіжностей, в якому встановлена договірна ціна, а також є Додаткова угода № 1 від 06.10.2008 і Додаткова угода № 2 від 02.01.2009.

Позивач зазначив, що відповідачем не сплачено виконані роботи та витрати з проживання у гуртожитку, згідно умов п.2.4 Договору, по рахункам :№ 1 від 31.08.2009 на суму 702,80 грн., № 12 від 30.09.2009 на суму 5421,60 грн., № 13 від 31.10.2009 на суму 6967,75 грн., № 01 від 30.10.2009 на суму 17040,80 грн., № 02 від 30.10.2009 на суму 50815,20 грн., всього на загальну суму 80948,15 грн.(а.с.48-57).

Позивач, за порушення строків оплати відповідачем, нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 3977,79 грн. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно 3% річних у сумі 776 грн. 61 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010, інфляційні нарахування у сумі 2995 грн. 08 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 30-01-07 на загальну суму боргу 218773,83 грн., в тому числі згідно договору підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на суму боргу -80948,15 грн. Відповідач у відзиві на претензію № 26-066пр/10 від 06.09.2010 зазначив про наявність у бухгалтерському обліку на підприємстві відповідача вказаної кредиторської заборгованості, але оплату за виконані роботи не провів (а.с.19-21).

Оскільки відповідач грошові кошти за виконані роботи не провів, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача боргу у розмірі 80948 грн. 15 коп., пені у сумі 3977 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 776 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2995 грн. 08 коп. Позивач обґрунтовує позовні вимоги посилаючись на умови договору підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році та на ст.ст. 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзивом на доповненням на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, з підстав, викладених відзиві.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт виконання робіт позивачем підтверджується матеріалами справи, відповіддю відповідача на претензію від 06.09.2010 № 026-66пр/10 (а.с.21, 47-58).

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобовязання за договором підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році щодо сплати виконаних позивачем робіт та витрати з проживання у гуртожитку (а.с.47-58).

Ствердження відповідача щодо оплати боргу позивачу шляхом проведення заліку зустрічних вимог № 100 в/з10 у березні 2011 року судом не приймається до уваги, оскільки у заяві про залік зустрічних вимог № 100 в/з10 відсутні будь-які відомості та посилання саме на договір підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році, тому не є доказами зобовязань за спірним договором (а.с.68).

Слід зазначити, що позивач у запереченні на відзив відповідача, зданого у судовому засіданні 18.08.2011, визнає проведення заліку зустрічних вимог № 100 в/з10 у березні 2011 року, але не за договором підряду №027/1-218 від 29.01.2008, а за іншими договорами.

Відповідач умови договору щодо оплати за виконані роботи не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи та витрати з проживання у гуртожитку складає 80948 грн. 15 коп., що підтверджено матеріалами справи, заборгованість визнана відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

3% річних у сумі 776 грн. 61 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010, інфляційні нарахування у сумі 2995 грн. 08 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010, нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 30-01-07 на загальну суму боргу 218773,83 грн., в тому числі згідно договору підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на суму боргу -80948,15 грн. Відповідач у відзиві на претензію № 26-066пр/10 від 06.09.2010 зазначив про наявність у бухгалтерському обліку на підприємстві відповідача вказаної кредиторської заборгованості, але оплату за виконані роботи не провів (а.с.19-21).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної ставки НБУ у сумі 3977 грн. 79 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010 слід вказати на наступне.

Вказана сума позивачем нарахована як пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором підряду №027/1-218 від 29.01.2008. Потім, у запереченні на відзив відповідача, позивач для розрахунку пені керувався Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦК України, зобовязання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме за невиконання зобовязання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобовязань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

За спірним договором у відповідача перед позивачем відсутній обовязок виконати зобовязання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобовязання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платними і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,

обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих засобів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому угодою сторін.

У пункті 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18.11.97 (із змінами від 31.05.07) "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" чітко вказано, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретний розмір відповідальності, передбачений статтею 1 Закону України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Але, сторонами у договорі підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

Умовами договору № 027/1-218 від 29.01.2008 стягнення пені за прострочення платежу не передбачене, отже, пеня нарахована позивачем необґрунтовано і стягненню не підлягає.

Крім того, статею 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність терміном в один рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована пеня за наступними рахунками, які пред'явлені позивачем за виконані роботи по реконструкції повітронагрівача № 15 доменної печі № 5, згідно з угодою № 027/1-218 від 29.01.2008.: № 11 від 31.08.09 на суму 702,80 грн., № 12 від 30.09.09 на суму 5 421,60грн., № 13 від 31.10.09 на суму 6 967,75 грн., № 01 від 30.10.09 на суму 17 040,80 грн., № 02 від 30.10.09 на суму 50 815,20грн.

Таким чином, термін позовної давності з зобов'язань, які виникли в серпні-жовтні 2009 року, що підтверджується претензією, наданою позивачем до позовної заяви, до наступного часу сплинув.

Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3977 грн. 79 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010, є необґрунтованою з огляду на наступне.

Позивач 29.06.2011 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у розмірі 80948 грн. 15 коп., пені у сумі 3977 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 776 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2995 грн. 08 коп. (згідно відмітки господарського суду 29.06.2011), згідно штемпелю почтового відділення на конверті позовну заяву надіслано до суду 24.06.2011.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Статтею 256 ЦК України, встановлено, поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (скорочена спеціальна позовна давність).

Таким чином, керуючись п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України, за вимогами, заявленими у позові в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3977 грн. 79 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010, тобто, перебіг строку позовної давності в цій частині позовних вимог закінчився.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) початок перебігу позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про стягнення неустойки.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, строк позовної давності для стягнення пені сплинув ( останній рахунок від 30.10.2009) у жовтні 2010 року (один рік).

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Крім того, частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі викладеного, позивач, в порушення вимог ст. ст.256, 258 ЦК України, звернувся з даним позовом в частині стягнення з відповідача пені у сумі 3977 грн. 79 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010 після спливу строку позовної давності, що згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові в цій частині.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою в частині стягнення з відповідача пені у сумі 3977 грн. 79 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010 сплинув строк позовної давності на право даної вимоги.

На підставі викладеного, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 3977 грн. 79 коп. за період з 06.09.2010 по 31.12.2010 слід відмовити.

Суд вважає, вимоги позову слід задовольнити частково та стягнути з відповідача боргу у розмірі 80948 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 776 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2995 грн. 08 коп. за договором підряду №027/1-218 від 29.01.2008 на виконання робіт по реконструкції повітронагрівачу № 15 доменної печі № 5 ВАТ «АМК»у 2008 році та вважати їх такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні 18.08.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повернути із Державного бюджету України позивачу надміру сплачене державне мито у сумі 1510 грн. 67 коп., за платіжним дорученням № 14 від 18.01.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту у сумі 847 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225 грн. 41 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, вул. Шмідта,4, м. Алчевськ Луганської області, код ЄДРПОУ 05441447 на користь Виробничого кооперативу “Вогнетривник”, вул. І.Ткаченко,126, м. Донецьк, код ЄДРПОУ 13510317 заборгованість за виконані роботи у сумі 80948 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 776 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2995 грн. 08 коп., витрати на державне мито у сумі 847 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225 грн. 41 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути із Державного бюджету України Виробничому кооперативу “Вогнетривник”, вул. І.Ткаченко,126, м. Донецьк, код ЄДРПОУ 13510317 надміру сплачене державне мито у сумі 1510 грн. 67 коп., за платіжним дорученням № 14 від 18.01.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано - 23.08.2011.

Суддя Г.М.Старкова