Рішення № 17863873, 15.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа № 10/107пд/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "ЦЕМКО", м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Луганської філії, м. Луганськ

про визнання недійсним договору застави

Суддя Мінська Т.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - Ковіна С.І. - арбітражний керуючий, згідно постанови ГС № 20/131б від 14.01.2011;

від відповідача - ОСОБА_1. - юрисконсульт, довіреність № 4457-0 від 14.12.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору застави укладеного між ТОВ "Торгово-промислова група "ЦЕМКО" та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" 22.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу Межинською К.С. за реєстровим № 196.

Заявою від 07.07.2011 відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ "Торгово-промислова група "ЦЕМКО" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Луганської філії, про визнання недійсним договору застави.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позов від 07.07.2011 та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ "Торгово-промислова група "ЦЕМКО" (Позивачем у справі) та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" (Відповідачем у справі) 22.02.2007, укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу ОСОБА_2. за реєстровим № 196, згідно якого Позивача як Заставодавець передає у заставу майно в забезпечення виконання зобовязань Заставодавця Позивача перед Заставодержателем Відповідачем, що випливають з Кредитного договору від 23.02.2007 № 34-Р. Згідно п. 6 Договору застави в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором Заставодавець надав в заставу наступне майно належне йому на праві власності (предмет застави), а саме: навантажувач SEM -952, двигун номер НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2, реєстраційний номер 00608 ВВ, рік випуску 2006. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про заборону відчуження вказаного предмету застави.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що на момент укладення договору застави між ТОВ "Торгово-промислова група "ЦЕМКО" та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" 22.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу ОСОБА_2. за реєстровим № 196, Позивач не був власником майна предмета застави, отже договір укладено з порушенням ст. ст. 576, 583 ЦК України, ст. 4, 11 Закону України «Про заставу», відтак договір суперечить актам цивільного законодавства і має бути визнаний недійсним згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним.

На обґрунтування обставин відсутності у Позивача права власності на предмет застави на момент укладення договору застави Позивач зазначає, що предмет застави - фронтальний погрузчик SEM -952, двигун номер НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2 (за договором купівлі продажу - Товар) придбано ним відповідно до Договору купівлі - продажу № 010 від 05.01.2007 між ТОВ "Торгово-промислова група "ЦЕМКО" і приватним підприємством «Омега Моторс» (надалі Договір купівлі продажу). Відповідно до п. 3.1.1. вказаного Договору купівлі - продажу Позивач здійснює оплату Товару, а ПП «Омега Моторс» здійснює передачу Товару протягом одного банківського дня з моменту надходження коштів на рахунок ПП «Омега Моторс». Позивач лише 28.02.2007 здійснив оплату суми 480000 грн. згідно умов договору купівлі продажу, Позивач передав Товар за видатковою накладеною № МЧП -001800 від 28.02.2007. Тому Позивач вважає, що набув право власності на Товар в силу ст. 334 ЦК України 28.02.2007 з моменту його передачі.

Постановою господарського суду Луганської області від 14.01.2011 у справі № 20/131б ТОВ "Торгово-промислова група "ЦЕМКО" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Ковіну Світлану Іллівну.

Дослідивши обставини справи суд визнав позовні вимоги необґрунтованим з огляду на наступне:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якими, зокрема, передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач вважає, що договір укладено з порушенням ст. ст. 576, 583 ЦК України, ст.ст. 4, 11 Закону України «Про заставу». Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. З матеріалів справи вбачається, що договором застави від 22.02.2007 забезпечена вимога, що виникла з Кредитного договору від 23.02.2007, що відповідає ст. 573 ЦК України.

Статтею 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Аналогічне передбачено ст. 4 Закону України «Про заставу».

Отже, діючим законодавством можливість укладення договору застави щодо певного предмету застави не повязується з моментом виникнення права власності на цей предмет застави, а лише з можливістю його відчуження заставодавцем, а відтак можливість звернення стягнення на це майно. Крім того, цими нормами чітко передбачена можливість передання в заставу майна, на яке заставодавець набуде після виникнення застави.

А приписи статей 583 ЦК України і ст. 11 Закону України «Про заставу», що заставодавцем може бути власник майна (речі), який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, застосовується у взаємозвязку із статтею 573 ЦК України і статтею 4 Закону України «Про заставу».

Враховуючи викладене, при укладенні договору застави від 22.02.2007 не порушено ст. ст. 576, 583 ЦК України, ст.ст. 4, 11 Закону України «Про заставу», а відтак відсутні вказані Позивачем підстави для визнання недійсним вказаного договору застави. З огляду на вказане судом не оцінюється доводи щодо дотримання чи пропуску строку позовної давності.

Позивачем не наведено будь-яких інших підстав суперечності спірного Договору актам законодавства.

З огляду на вказане позивач не довів наявність підстав для задоволення позову. Позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

При поданні позову позивачем зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перераховані платіжним дорученням від 16.06.2011 № 11 підлягають поверненню позивачу по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 33, 44, 46, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "ЦЕМКО", м. Луганськ, вул. Чєрноморська, 64, код 33701805 з Державного бюджету України з поточного рахунку 31211259700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач УДК у м. Луганську, банк ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050000 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., сплачені згідно платіжного доручення від 16.06.2011 № 11 на суму 236 грн. 00 коп., видавши його з матеріалів справи. Повернення здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено і підписано 18.08.2011.

Суддя Т.М.Мінська