Рішення № 17863819, 15.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" серпня 2011 р. Справа № 21/081-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Озерської сільської ради, Київська обл., с. Озера

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко», Київська обл., с. Озера про визнання договору недійсним та зобовязання вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури: Лугін А.Ю. (посвідчення №38 від 24.03.2011р.)

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №67 від 19.07.2011р.)

ОСОБА_2. (довіреність №67 від 19.07.2011р.)

ОСОБА_3. (довіреність №226 від 11.08.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_4. (довіреність від 26.07.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Озерської сільської ради (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко» (далі-ТОВ «Топоренко»/відповідач) про визнання недійним договору купівлі-продажу частини нежилої будівлі від 14.07.2009р.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011р. порушено провадження у справі №21/081-11 та призначено справу до розгляду на 20.07.2011р.

Разом з позовними вимогами прокурор Бородянського району Київської області просив суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на будинок культури, що розташований за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки суду не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тому у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України судом у задоволенні зазначеної вимоги відмовлено.

04.07.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Озерської сільської ради надійшла заява про уточнення до позовної заяви, відповідно до якої прокурор просив суд зобовязати відповідача повернути 38/100 частини нежилої будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А до комунальної власності територіальної громади с. Озера. Зазначені уточнення судом прийняті.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.07.2011р. та 01.08.2011р. розгляд даної справи відкладався на 01.08.2011р. та 15.08.2011р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009р. виконавчим комітетом Озерської сільської ради прийнято рішення №13 про оформлення за Озерською сільською радою права власності на закінчену будівництвом будівлю будинку культури в с. Озера Бородянського району Київської області по вул. Леніна, 37А.

22.01.2009р. Озерській сільській раді видано свідоцтво про право комунальної власності на будинок культури в с. Озера Бородянського району Київської області по вул. Леніна, 37А, загальною площею 540,6 м2.

26.03.2009р. 22 сесією 5 скликання Озерської сільської ради прийнято рішення про надання дозволу на продаж приміщення молодіжно-розважального центру кафе-бар «Озера-клуб»площею 205,4 м2, який знаходиться за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А, а також про надання дозволу ТОВ «Топоренко»на викуп зазначеного приміщення.

14.07.2009р. між територіальною громадою села Озера в особі Озерської сільської ради (далі-продавець) та ТОВ «Топоренко»(далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі (далі-Договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупця 38/100 частини нежитлової будівлі Будинку культури, що знаходиться в с. Озера, вул. Леніна, 37А, а покупець зобовязався прийняти вищевказану частину нежитлової будівлі і сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.

Посилаючись на те, що Договір за своїм змістом не відповідає вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»в частині порядку відчуження майна, що належить до комунальної власності, позивач просить суд визнати Договір недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Приписами статей 1, 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»об'єктами малої приватизації є:

- цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А;

- окреме індивідуально визначене майно;

- об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Пунктами 1.1, 1.2 та 1.4 Договору передбачено, що продавець зобовязався передати у власність покупця 38/100 частини нежитлової будівлі Будинку культури, що знаходиться в с. Озера, вул. Леніна, 37А, а покупець зобовязався прийняти вищевказану частину нежитлової будівлі і сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.

Вищевказана частина нежитлової будівлі належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Озерської сільської ради 22.01.2009р.

Згідно з висновками КП КОР «Бородянське БТІ»та експерта ТОВ «МБЦ НЗВ «Мегаполіс»станом 31.01.2009р. ціна продажу частини майна становить 185926,55 грн.

Таким чином, відповідно до умов Договору відбулось відчуження майна комунальної власності, а саме: 38/100 частини нежитлової будівлі Будинку культури, що знаходиться в с. Озера, вул. Леніна, 37А, яке у відповідності до ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»є обєктом малої приватизації.

Водночас, відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Виходячи з системного аналізу вищезазначеної норми, суд дійшов висновку, що законодавством України встановлено чіткий порядок відчуження комунального майна, яке є обєктом малої приватизації, а саме виключно шляхом викупу або продажу на аукціоні, за конкурсом.

Так, приписами статей 7, 8, 13, 14, 10, 11 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»встановлено, що фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом;

готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну.

Відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.

Викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації:

не проданих на аукціоні, за конкурсом;

включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;

зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Проте, нерухоме майно, яке є обєктом спірного Договору не було включено ані до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності Озерської сільської ради і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, ані до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що виключає можливість відчуження спірного обєкта малої приватизації.

Відповідно не було дотримано порядок підготовки нерухомого майна до приватизації, встановлений ст. 8 Закону. Спірний обєкт нерухомості на торги та конусний відбір не виставлявся. Як аукціон, так і конкурс з продажу спірного майна не проводився. Доказів, що спростовують зазначені факти суду не надано.

Таким чином, при укладенні спірного Договору сторонами, з огляду на специфіку предмету Договору, не було дотримано порядок відчуження обєкта малої приватизації, встановленого приписами ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи той факт, що спірний договір було укладено з порушенням вимог, встановлених ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання Договору недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Водночас, 04.07.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Озерської сільської ради надійшла заява про уточнення до позовної заяви, відповідно до якої прокурор просив суд зобовязати відповідача повернути 38/100 частини нежилої будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А до комунальної власності територіальної громади с. Озера. Зазначені уточнення судом прийняті.

Ухвалою господарського суду Київської області 01.08.2011р., зокрема, позивача було зобовязано надати суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт отримання останнім, як продавцем, коштів за Договором.

Втім, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 01.08.2011р. позивачем не виконані, витребувані судом документи не надані, про причини ненадання документів суд не повідомлено, хоча про час та місце розгляду даної справи позивач був повідомлені належним чином.

До того ж, в матеріалах справи відсутній, а позивачем не наданий суду акт прийому-передачі частини нежитлової будівлі за Договором, який мав бути складений у відповідності до п. 3.1 Договору.

Крім того, в судовому засіданні 15.08.2011р. представником позивача подано заяву, відповідно до якої позивача не підтримує заявлену прокурором вимогу про зобовязання відповідача повернути 38/100 частини нежилої будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А до комунальної власності територіальної громади с. Озера.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що позивачем вимоги ухвали господарського суду Київської області від 01.08.2011р. не виконі, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобовязання відповідача повернути 38/100 частини нежилої будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А до комунальної власності територіальної громади с. Озера підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки вирішення зазначеної вимоги без витребуваних господарським судом матеріалів не вбачається можливим.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Озерської сільської ради у справі №21/081-11 в частині зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко»повернути 38/100 частини нежилої будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., с. Озера, вул. Леніна, 37А до комунальної власності територіальної громади с. Озера, залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р., який укладений між Озерською сільською радою (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 22209093) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топоренко»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35401822).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко»(07834, Київська обл., Бородянський р-н, с. Озера, вул. Шевченка, 2 Б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35401822) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 18.08.2011р.