Ухвала суду № 17862865, 11.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

УХВАЛА

11.08.2011Справа №5002-16/3226-2011 За заявою кредитора Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя (95034, м. Сімферополь, вул.. Київська,125-Б, ідентифікаційний код 20725930)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча група «Кримський регіон» (95034, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, б.2, ідентифікаційний код 34636512)

Про визнання банкрутом

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від кредитора ОСОБА_1 представ., дов. № 23 від 26.07.2011р.

Від боржника не зявився

Від Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства не зявився

Обставини справи: Кредитор - Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя звернувся до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча група «Кримський регіон» у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою ГС АР Крим від 28.07.2011р. було порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має заборгованість в сумі 12 859,64 грн., та з грудня 2007 р. боржником не надається звітність.

Представник кредитора у судове засідання 11.08.2011р. зявився, надав картку особового рахунку боржника та підтримав заяву про банкрутство боржника, просив відкрити ліквідаційну процедуру та визнати кредиторські вимоги у сумі 12859,64 грн.

Боржник у судове засідання 11.08.2011р. не зявився, ухвала ГС АР Крим від 28.07.2011р. яка направлялася за адресою державної реєстрації боржника була повернута відділенням поштового звязку з відміткою «не повна адреса».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча група «Кримський регіон» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа 11.10.2006р., а також знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в Київському районі м. Сімферополя як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер 14-03-10572)

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має заборгованість перед пенсійним фондом зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 12859,64 грн. та не надає звітність у встановлені законом строки.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства, виходячи з наступного.

Так, стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 10.02.2004 р. у справі N 02-2-24/12673, від 17.02.2004 р. у справі N 02-2-24/12669, від 28.10.2003 р. у справі N 02-2-24/6373.

Відтак, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з ненаданням боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Згідно з ч.7 ст.7 Закону у разі звернення до суду кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.7, ч. 8 ст.7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором своїх вимог документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Але, згідно з ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, яка встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Стаття 1 вказаного Закону дає поняття неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги кредиторів до боржника набувають характеру безспірних, якщо вони визнані боржником, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника ( ч. 8 ст. 1 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора ґрунтуються вимогою про сплату боргу № ю-2216 від 01.11.2010р. на 12859,64 грн.( а.с. 17).

Але, вказана вимога не була отримана боржником, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 18), а відтак вимоги кредитора в сумі 12859,64 грн. не набули статусу безспірних.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та передбачає її виконання державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Такої ж позиції дотримується і Вищий Господарський суд у своїх постановах від 06.02.2008 р. у справі № 4/235б, від 15.06.2010 р. у справі П38/3579-09.

Враховуючи, що кредитором не надано суду доказів відповідно до п. 10 ст. 7 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про прийняття кредитором заходів для отримання заборгованості з обовязкових платежів у встановленому Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» порядку, а відтак кредитор не довів той факт, що боржник є неплатоспроможним.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Задачею чинного законодавства України про банкротство є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкротство і ліквідація.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Предметом спору в справах про банкрутство є неплатоспроможність боржника, що має бути підтверджена ініціюючим кредитором відповідними документами, які повинні бути надані заявником на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Також думки дотримується Вищий Господарський суд України в своєї постанові від 15.09.10 р. у справі № Б38/70-10.

Оскільки при зверненні до суду з заявою про банкрутство боржника та у попередньому засіданні ініціюючий кредитор не надав господарському суду доказів належних та допустимих доказів неспроможності боржника сплатити борг, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов до висновку про безпідставність вимог кредитора, що зумовлює припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 6, 7, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.34, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №5002-16/3226-2011 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча група «Кримський регіон» (95034, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, б.2, ідентифікаційний код 34636512) банкрутом припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.