Постанова № 17858688, 10.08.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року Справа № 7/213-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Юрчук Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: не з"явився

від прокуратури: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-1 на рішення господарського суду Вінницької області

у справі № 7/213-09 від 13.08.10р. (суддя Банасько О.О.)

за позовом Прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчий комітет Вінницької міської ради

до відповідача-1 Відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк"

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дижаню Плаза" про визнання недійсним договору іпотеки ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 7/213-09 від 13.08.10р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір іпотеки укладений 08.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Диженю плаза", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 10494. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114 (код ЄДРПОУ-21133352) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " Диженю Плаза", вул. Соборна, 64, м. Вінниця (код ЄДРПОУ-35373366) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що право власності на приміщення по вул. Соборній, 64 в м.Вінниці - будівлю "Будинку побуту", належить Вінницькій міській раді; договір купівлі-продажу від 05.10.2007 р., на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" 08.10.2007 р. зареєструвало право власності на нерухоме майно, і на підставі якого передало це майно в іпотеку, визнано недійсним рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" не стало власником нерухомого майна, а отже не вправі було розпоряджатись ним в тому числі й шляхом передачі в іпотеку банку за договором від 02.11.2007 р. Прокурором м.Вінниця в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради обгрунтовано пред'явлено позов, оскільки об'єкт нерухомого майна переданий в іпотеку належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Вінниці, функції з управління якою передані саме виконавчому комітету.

Не погоджуючись з даним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 13.08.2010 року повністю і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На думку скаржника, порушення судом першої інстанції норм матеріального права підтверджується наступим: набуття та збереження майна без відповідної правової підстави регулюється ст. ст. 1212-1215 ЦК України. Проте, в рішенні суду першої інстанції взагалі відсутні будь-які посилання на застосування даних норм закону та відповідних правовідносинах та правових наслідків їх застосування. А тому подальші висновки суду першої інстанції були зроблені на підставі попередніх помилкових висновків і призвели до винесення рішення та постанови із порушенням ром процесуального та матеріального права.

Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги висновки Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2009 року по справі № 22-3-30/336-07-9260, де зокрема зазначено, що "Визнавши недійсними на підставі ст. ст. 215, 658 ЦК України договори купівлі-юдажу від 5 вересня 2007 року та від 29 вересня 2007 року, суд першої інстанції та Вищий господарський суд України не звернули уваги на те, що права особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в який така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 ГПК України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України".

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України, зокрема в своїй Постанові від 25.07.2006 р. у справі № 69/8-05.

У суду першої інстанції не було жодних законних підстав порушувати принцип диспозитивності та захищати інтереси виконкому Вінницької міської ради без участі у справі власника - Вінницької міської ради шляхом визнання недійсною угоди, стороною в який така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 ГПК України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Оскільки захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, з підстав, встановлених ст. 388 ЦК України.

А відтак обставини щодо встановлення недійсності спірного договору іпотеки та обставини порушення закону з боку сторін договору у момент укладання такого договору жодним судом не досліджувалась та не з'ясовувались, висновки щодо недійсності договору іпотеки та висновки щодо порушення сторонами договору закону у момент укладання такого договору відсутні в обґрунтуванні рішення суду першої інстанції.

Отже, висновки суду першої інстанції про недійсність договору іпотеки не можна визнати таким, що ґрунтується на всебічному і повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки вони не ґрунтуються на дослідженні даних, а винесений також із порушенням вимог ст. 35 ГПК України, враховуючи відсутність правової оцінки обставинам щодо дійсності чи не дійсності правових підстав на момент укладання такого договору іпотеки.

Прокурор, позивач, відповідача-2: ТзОВ "Дижаню Плаза" відзиви на апеляційну скаргу не подали.

В судове засідання прокурор, представники позивача та відповідачів не з'явилися, хоча сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали), враховуючи пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарськіх судів у 2005 р." та пункт 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарськіх судів у 2005 р."

Статтею 96 ГПК України визначено, що сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу, має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції і особі, яка подала скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч.2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює розгляд справи та апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

08.10.2007 року р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диженю плаза" (іпотекодавець) було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки , який згідно пункту 1.1 цього договору забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 07/06-24-К від03.10.2007 р., а також будь-яких додаткових договорів до нього (а.с.40-а.с.46, т.I).

Пунктом 1.4 даного договору іпотеки передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належні йому на праві власності окремо стоячу будівлю "Будинок побуту" літерою "А": загальною площею-2546,0 кв.м. місцезнаходження яких м.Вінниця, вул. Соборна, 64. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим №10448 від 05.10.2007 р., зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 08.10.2007 р., в реєстровій книзі №16, за реєстровим номером №894 (а.с.48-а.с.50,т.I).

Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 р. у справі №2-782/08 задоволено позов Костенка Андрія Володимировича та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05.10.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим номером 10448 та записаний в реєстрову книгу №16, за реєстровим номером 894, купівлі-продажу окремо стоячої будівлі "Будинок побуту" в будинку літ. "А" загальною площею 2546,0 кв.м., яка розташова за адресою: м.Вінниця, вул. Соборна, буд №64, укладений між продавцем приватним підприємством "Верітус" та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "Диженю плаза" , а також скасовано реєстраційне посвідчення від 08.10.2007 р., видане Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту" по вул. Соборній, 64 в м.Вінниці товариству з обмеженою відповідальністю "Диженю плаза".(а.с.11-13,т.2).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 р. у справі №22-а-9562/08 скасовано постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 13 липня 2007 р. та відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" ЛТД до Вінницької міської ради та Комунального підприємства "ВООБТІ" про визнання незаконною бездіяльність Вінницької міської ради по виконанню рішення Виконкому Вінницької міської ради №1196 від 01.06.2007 р. щодо приватизації окремо стоячої будівлі "Будинок побуту" та зобов'язання відповідачів вчинити відповідні дії для набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" ЛТД права власності на вищезазначену будівлю (а.с.78-а.с.80,т.2).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 р. у справі №8/18-08, залишеним без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р., було задоволено позов Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах територіальної громади в особі Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Веритус" та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" повернути Вінницькій громаді в особі Вінницької міської ради з чужого незаконного володіння будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м.Вінниці по вул. Соборній, 64 загальною площею 2546 кв.м.; визнано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м.Вінниці по вул. Соборній, 64 загальною площею 2546 кв.м. за Вінницькою міською радою ( а.с.а.с.81-а.с.83,т.2).

Оскільки ТОВ “Диженю Плаза” придбало приміщення за правочином, який був визнаний недійсним, то відповідно до статтей 216, 236 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) укладення договору іпотеки було неправомірним. Дана обставина перешкоджає представницькому органу територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради та її виконавчому комітету в реалізації права власності щодо будівлі № 64 по вул. Соборній в м. Вінниці Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду.

Як встановлено судовими актами у господарській справі № 8/18-08 (рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.08р., постанова Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року), власником будівлі "Будинок побуту", яка розташована у м.Вінниці по вул.Соборній, 64, є Вінницька територіальна громада в особі Вінницької міської ради, з володіння якої це майно вибуло не з її волі.

Відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків передбачені статтями 215, 216 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та п'ятою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до статті 575 ЦК України, іпотека є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено що: іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Закономю.

Згідно статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором; попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками; наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Згідно статті 317 ЦК України право розпорядження майном, належить власникові.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 236 ЦК України визначено момент з якого визнаний судом недійсним правочин є недійсним, а саме-з моменту його вчинення. В даному випадку це є момент державної реєстрації права власності-ТОВ "Диженю Плаза" 08.10.2007 р. на майно.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19,27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Оскільки договір купівлі-продажу укладений 05.10.2007р. між ПП "Верітус" та ТОВ "Диженю Плаза" в подальшому було визнано недійсним рішенням суду від 29.01.2008 р., яке набрало законної сили і ТОВ "Диженю Плаза" не є власником окремої будівлі по вул. Соборній,64 в м.Вінниці, а рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 р. у справі №8/18-08 визнано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту" у м.Вінниця по вул. Соборній, 64 за Вінницької міською радою і право власності зареєстровано за власником-Вінницькою міською радою, ТОВ "Диженю Плаза" не вправі розпоряджатись цим майном, у тому числі й шляхом передачі в наступну іпотеку банку за договором від 02.11.2007 р.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову та визнання недійсним договору іпотеки, оскільки його наявність в порушення вимог частини 1 статті 321 ЦК України обмежує позивача та власника майна у здійсненні права власності на майно та управління ним. До такого висновку дійшла колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові від 11.10.2007 р. у справі № 16/212-06(8/207-06) (а.с.26-28,т.II).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Вінницької міської ради і визнали недійсним оспорений договір іпотеки, з посиланням на ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що рішення господарського суду Вінницької області фактично не виконано відсутній будь-який документ, який би підтверджував факт повернення приміщення “Будинку побуту”Вінницькій міській раді (акт прийому передачі, акт державного виконавця, тощо), що рішення судів, які набрали законної сили, не є преюдиціальними і суд першої інстанції безпідставно звільнив позивача від доказування фактів, встановлених у цих рішеннях є необґрунтованими, виходячи з приписів статті 115 ГПК України - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що не спростовує факту недійсності договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року і неправомірності набуття відповідачем-2 права власності на будівлю "Будинок побуту", що знаходиться у м. Вінниця, вул.Соборна, 64. Посилання скаржника на те, що в даному випадку мав перехід права власності на предмет іпотеки під час дії договору, визнаного в подальшому недійсним, що не тягне визнання договору іпотеки недійсним, оскільки Законом України "Про іпотеку" передбачено, що в такому випадку до нового власника переходять всі права і обов'язки іпотекодавця, є помилковими, оскільки викладені вище обставини свідчать про те, що право власності на спірне майно до інших осіб від позивача не переходило і це підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності права звернення позивача виконавчого комітету Вінницької міської ради до суду із віндикаційним позовом, судом апеляційної інстанції не приймаються виходячи з наступного: відповідно до частини 2 статті 2, пункту 31 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами через відповідні їх виконавчі органи; ради можуть приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади за виключенням повноважень по його відчуженню.

Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Рішенням Вінницької міської ради від 29.04.1999 р. функції управління комунальною власністю територіальної громади міста в межах визначених пунктом 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; крім повноважень, зазначених в статті 26 цього Закону, передані Виконавчому комітету Вінницької міської ради (а.с.55).

Оскільки об'єкт нерухомого майна переданий в наступну іпотеку за договором який оспорюється, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Вінниці, функції з управління якою відповідно до рішення міської ради від 29.04.1999 р. передані саме виконавчому комітету ( а.с.20, т.2). Факт перебування належного територіальній громаді обєкту нерухомого майна в іпотеці із занесенням до відповідного реєстру заборон, що стало наслідком укладення договору купівлі-продажу, який судом визнаний недійсним, є порушенням права органу (у даному випадку - виконкому) в управлінні якого перебуває окрема будівля по вул. Соборній,64 в м.Вінниці.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв”язку із відмовою відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою покладаються на нього.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", дане товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", що існував у формі відкритого акціонерного товариства, тип якого у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" (протокол №2-2009 від 22.06.2009 р.) було змінено на публічне акціонерне товариство та який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (а.с.104-а.с.141, т.2).

Керуючись ст. ст. , 49, 99, 101, 103 , 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Вінницької області у справі № 7/213-09 від 13.08.2010 року

залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" від 30.05.2011 року - без задоволення.

2.Справу №7/213-09 повернути господарському суду Вінницької області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.