Постанова № 17858569, 29.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 5023/2034/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача Березинського О.О. (директор),

третя особа ОСОБА_1 за довіреністю 25-22/161 від 10.01.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2638Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2011 р. у справі № 5023/2034/11

за позовом Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, м. Харків,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків,

до комунального підприємства «Студентське», м. Харків,

про стягнення 76056, 97 грн.,

встановила:

В березні 2011 року Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури (далі університет) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з КП «Студентське»заборгованість по орендній платі в розмірі 76056, 97 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2011 р. у справі № 5023/2034/11 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне зясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, оскільки, як зазначає відповідач, між сторонами спору відсутні як орендні правовідносини, так і будь-яка заборгованість.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2011 р., запропоновано позивачу та третій особі на його боці надати на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду третьою особою КРУ в Харківській області (далі КРУ) 27.07.2011 р. за вх. №7263 було надано письмові пояснення, в яких КРУ відхиляє вимоги апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, в силу чого просить залишити його без змін.

Сторони спору вимог ухвали апеляційного суду від 04.07.2011 р. в частині надання додаткових пояснень і обґрунтувань не виконали.

Представник позивача в судове засідання 25.07.2011 року не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляв).

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання останнього реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідача та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів вході вирішення спору встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

29 грудня 2007 р., 29 грудня 2008 р. та 31 грудня 2009 р. між сторонами були укладені договори про спільну діяльність за номерами 5, 7 та 7 відповідно.

Відповідно до змісту п.1.1. договорів, які мають ідентичний зміст, предметом договорів є спільна діяльність: «Университет»и КП «Студенческое»обязуются совместно организовать общественное питание студентов и сотрудников ХГТУСА на предприятиях общественного питания «КП «Студенческое»по адресу: г. Харьков, ул. Сумская, 40 и ул. Артема, 48-б».

Відповідно до умов вищевказаних договорів позивач передав відповідачу належні йому площі для функціонування 2-х їдалень, які розташовані за адресами: м. Харків, вул. Артема, 48-Б та вул. Сумська, 40 для організації питання.

Пунктом 2.1. вищевказаних договорів було передбачено, що позивач передає безоплатно площі КП «Студентське»для організації харчування із мінімальними націнками на приготування блюд для студентів, професорсько-викладацького складу і обслуговуючого персоналу, а п.2.2. договорів було передбачено, що позивач надає відповідачу безоплатно гарячу та холодну воду, енергоносії для приготування їжі, опалення та освітлення приміщень, а також оплачує послуги по вивозу сміття та послуги "Укртелекома".

Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008 по 31.10.2010 року про що було складено акт № 032-12/144 від 24.12.2010 р.

Під час проведення ревізії було встановлено, що КП «Студентське»використовує площі університету для функціонування 2-х їдалень загальною площею 840,12 кв.м., які розташовані за адресами: м. Харків, вул. Артема, 48Б - їдальня загальною площею 498,82 кв.м., з якої 258,26 кв.м. - зал для приймання їжі та 240,56 кв.м. - для виробництва страв; м. Харків, вул. Сумська, 40 - їдальня загальною площею 341,3 кв.м., з якої 209,6 кв.м. - зал для приймання їжі та 131,7 кв.м. - для виробництва страв. Підставою для використання приміщень є договори про спільну діяльність, зазначені вище, а саме від 29.12.2007 р. № 5, від 29.12.2008 р. № 7 та від 31.12.2009 р. №7.

Відповідно до умов вищезазначених договорів, КП "Студентське" використовує займані площі і споживає комунальні послуги та послуги зв'язку безоплатно.

Враховуючі вищезазначене, за період з 01.01.2008 р. по 31.10.2010 р. університетом сплачені кошти за спожиті комунальні послуги та послуги зв'язку повному обсязі, в тому числі і за спожиті КП "Студентське" у сумі 76056,97 грн.

Відповідно до висновків КРУ, сплата Університетом комунальних послуг за належні Університету приміщення столових суперечить приписам ст.ст.174, 283 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, п.п. 20,22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, та призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів за період з 01.01.2008 р. по 31.10.2010 р. на загальну суму 76056,97 грн.

Опираючись на дані, викладені в акті перевірки КРУ № 032-12/144 від 24.12.2010 р., Університет звернувся до місцевого господарського суду із позовом, що є предметом розгляду у даній справі.

Вивченням позову та доданих матеріалів колегією суддів встановлено, що матеріально-правовою вимогою, заявленою позивачем, є стягнення орендної плати за оренду приміщень за адресою м. Харків, вул. Сумська, 40 та вул. Артема, 48-б за період часу 76056, 97 грн.

Розрахунок ставок орендної плати та суми позову в позовній заяві не наведений.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні норми законодавства.

Відповідно до положень ст. 54 ГПК України обовязковим елементом позову як матеріально-правової вимоги, зверненої до відповідача через суд, є підстава позову.

Під підставою позову теорія права розуміє факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Правовим обґрунтуванням вимоги даного позову є твердження про виникнення між позивачем та відповідачем орендних правовідносин і наявність заборгованості відповідача по орендній платі за період часу з 01.01.2008 р. по 31.10.2010 р. Розрахунку заборгованості і обґрунтування заявленої суми позивач не наводить.

Тому даний спір підлягає вирішенню саме в межах заявленої вимоги і її правового обґрунтування, наведеного у позовній заяві.

Правовий аналіз укладених між позивачем і відповідачем договорів свідчить про те, що ці договори є угодами про спільну діяльність (просте товариство), які передбачені положеннями ст. 1130, 1131 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо предмету сумісної діяльності слід виходити з того, що господарчі суб'єкти різних форм власності не позбавлені права укласти договір для досягнення спільної господарської мети шляхом їх сумісної діяльності, яка не забороняється чинним законодавством і регулюється приписами гл. 77 ЦК України.

Відповідно до тлумачення законодавства, що міститься в п. 1, 2 Розяснення ВАСУ від 28.04.95 р. №02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність», а також в постановах ВГСУ від 21.06.2006 р. у справі за N 1/245-9/70, від 21.09.2006 р. у справі за N 21/165-1/17-2001/5, від 22.06.2006 р. у справі за N (10/173)15/266/15. договори про сумісну діяльність повинні укладатись у письмовій формі, тобто шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Оскільки положення Цивільного кодексу України не передбачають обов'язкових реквізитів договору про сумісну діяльність, то вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин, слід виходити з того, що такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання, наприклад, мета договору, порядок та умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умови використання результатів сумісної діяльності тощо.

Аналіз договорів від 29.12.2007 р. № 5, від 29.12.2008 р. № 7 та від 31.12.2009 р. №7 свідчить про те, що вони відповідають гіпотезі норми ст. 1130 ЦК України та норми ст. 1131 ЦК України і не містять ознак договорів іншого виду.

Так, зазначені договори передбачають спільну господарську мету; перелік майна, що передається для ведення спільної діяльності; порядок ведення спільної діяльності; порядок розподілу витрат;інші елементи, притаманні договорам про спільну діяльність.

Таким чином, укладені між сторонами спору договори є договорами про спільну діяльність (просте товариство).

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України ці договори є дійсними на день вирішення спору, оскільки не визнавалися судом недійсними і відсутні підстави вважати їх нікчемними.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість висновку місцевого господарського суду про нікчемність зазначених договорів.

Так, місцевий господарський суд в своєму рішенні від 08.06.2011 р. по даній справі зазначив, що договори є нікчемними, оскільки «суперечать вимогам діючого законодавства, зокрема ст.ст.174, 283 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, п.п. 20,22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, у зв'язку з чим їх недійсність встановлена законом».

Колегія суддів звертає увагу, що жодна із зазначених місцевим господарським судом норм закону не містить приписів про нікчемність угод, а підзаконний акт такого припису не може містити взагалі.

Тому висновок місцевого господарського суду про нікчемність укладених між сторонами спору угод зроблений при невірному тлумаченні норм матеріального права і є хибним.

Більше того, колегія суддів зазначає також, що навіть в разі кваліфікації угод сторін як нікчемних, закон не передбачає такого правового наслідку, як стягнення заборгованості по орендній платі на користь одного з учасників угоди, що унеможливлює задоволення даного позову з посиланням на нікчемність договорів.

Оцінюючи вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі, колегія суддів кваліфікує її як таку, що не ґрунтується на законі.

Відповідно до положень ст. 1134, 1137 ЦК України, договори про спільну діяльність (просте товариство) не передбачають виникнення зустрічних зобовязань учасників по оплаті за користування майном, що використовується у спільній діяльності. На ці правовідносини розповсюджуються приписи ст. ст. 358, 360 ЦК України, що регламентує здійснення права спільної часткової власності та утримання майна, що є у спільній частковій власності.

Будь-якого окремого договору про оренду майна між сторонами спору не укладалося.

Таким чином, предявлення вимоги одним учасником спільної діяльності до другого про сплату за користування майном, в тому числі орендну плату, не передбачено законодавством, в силу чого правові підстави до задоволення позову відсутні.

Місцевий господарський суд при вирішенні спору не застосував приписи гл. 77 ЦК України, норми якої регламентують правовідносини по спільній діяльності, що і призвело до невірного вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. п.2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу КП «Студентське»на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2011 р. у справі № 5023/2034/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2011 р. у справі № 5023/2034/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 40, код ЄДРПОУ 02071174, п/р 31259272210328 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь комунального підприємства «Студентське»(юридична адреса: 61024, м. Харків, вул. Гуданова, 9/11; фактична адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40; код ЄДРПОУ 01550814, р/р 26004000073728 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) державне мито в розмірі 380, 29 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

суддяТ.В. Гончар

суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2011 року