Постанова № 17858502, 25.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 18/627/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

1-го відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 11-01/11967 від 31.12.10).

2-го відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 215/1/18 від 18.07.11)

3-го відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 20.04.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Полтавській області ( вх. №2311 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.05.11 у справі № 18/627/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" в особі Кременчуцького інституту, м.Кременчук Полтавської області,

до 1)Головного управління юстиції у Полтавській області, м.Полтава, 2)Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, м.Кременчук Полтавської області, 3) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Кременчук Полтавської області,

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Позивач у березні 2010 року звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №009 від 01.04.09 про відповідальне зберігання майна.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.06.10 (залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду) у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 07.02.11 вищевказані рішення та постанову скасовано, справу направлено для нового розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.05.11 (суддя Іваницький О.Т.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивач - ТОВ "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" не є стороною договору та не надав будь-яких доказів, що свідчили б про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів даним договором.

Перший відповідач - Головне управління юстиції у Полтавській області - із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що позивач не може заперечувати дійсність договору, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки ціна вказаного договору (фактична сума виконаних послуг становить 140249,76 грн.) включена до витрат виконавчого провадження, які відшкодовуються в першу чергу згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження»і вказана сума не буде спрямована на фактичне виконання судового рішення, де стягувачем є позивач. Апелянт також вказує на те, що місцевим господарським судом проігноровано вказівки касаційної інстанції, викладені в постанові ВГСУ від 07.02.11.

Позивачем надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (т.4, а.с.38), а також клопотання (т.4, а.с.37), в якому ТОВ "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" в особі Кременчуцького інституту зазначає, що позивач у повному обсязі підтримує свої позовні вимоги і просить вирішити справу на розсуд суду без участі представника позивача. Колегія суддів вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню і справу може бути розглянуто за відсутності представника позивача, враховуючи, що його позицію викладено у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, у даному відзиві позивач зазначає, що повністю підтримує позицію апелянта.

Представником ГУЮ у Полтавській області надано в судовому засіданні 06.07.11 копію постанови прокуратури Полтавської області від 30.04.10 (т.4, а.с.42) як доказ неправомірності укладення спірного договору.

У судовому засіданні 06.07.11 було оголошено перерву до 11:00 години 20.07.11.

Першим відповідачем - ГУЮ у Полтавській області 13.07.11 надано письмові пояснення, в яких зокрема зазначено, що наділення ФОП ОСОБА_5 правами та обовязками виконавця за договором є порушенням визначених законом прав та інтересів боржника та стягувача у виконавчому провадженні. Вказаним фактам, на думку першого відповідача, суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Представником третього відповідача - ФОП ОСОБА_5 18.07.11 надано письмові пояснення (т.4, а.с.61), в яких зазначено, що спірний договір повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків; особи, які його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; розмір винагороди зберігачу встановлено відповідно до вимог Інструкції про проведення виконавчих дій (не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць). Також третій відповідач, із посиланням на статтю 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині зазначає, що позовні вимоги заявлено не стороною договору і не органом державної влади і що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача вищевказаним договором.

Присутній в судовому засіданні представник другого відповідача - Автозаводського ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції - зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги і пояснив, що особи, які укладали спірний договір від імені Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, на теперішній час звільнені.

Заслухавши представників першого, другого та третього відповідачів у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

03.09.08 на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука до Органу Державної виконавчої служби надійшов виконавчий лист № 6-25 від 16.05.08 про стягнення з Кредитної спілки "ХХІ століття" на користь ЗАТ "Дніпропетровський університет економіки та права" 2 035 477,50 грн., третейський збір 4 315,44 грн.

Державним виконавцем 04.09.08 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам вих. №31566 від 04.09.08.

01.04.09 укладено договір № 009 про відповідальне зберігання майна між Головним управлінням юстиції у Полтавській області (платник), Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5

Предметом даного договору є здійснення сторонами дій, повязаних з наданням послуг по зберіганню, охороні арештованого майна, на яке звернено стягнення відповідно до законодавства України, у порядку передбаченому законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій, та передано на реалізацію, а також дорученням державного виконавця виконання інших послуг (п.1.1 договору). На виконання договору замовник доручає, а виконавець зобовязується охороняти та прийняти на відповідальне зберігання майно, яке арештоване на підставі акту опису й арешту майна АА № 080829 від 30.01.09, а саме: квартира за адресою АДРЕСА_1 у м. Кременчук, а платник і замовник - відшкодовувати виконавцю витрати, які повязані з виконанням договору про відповідальне зберігання арештованого майна, за рахунок спеціального фонду виконавчого провадження, по мірі надходження грошових коштів, цільовим призначенням з Автозаводського ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції.

У п.1.2 договору було визначено, що це майно є власністю боржника - Кредитної спілки "Академія ХХІ", стягувачем є ЗАТ "Дніпропетровський університет економіки та права" (правопопередник позивача у справі, ТОВ "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля"; факт правонаступництва підтверджується наявними у справі доказами, т.3, а.с.150).

Тому, як вбачається з матеріалів справи, стягувач (ТОВ "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля") є у даному випадку заінтересованою особою, оскільки кошти, витрачені на зберігання і реалізацію майна боржника, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»включаються до витрат виконавчого провадження, які стягуються з боржника в першу чергу. Отже, від розміру вказаних витрат залежить остаточна сума, яку має отримати стягувач, відповідно, безпідставне збільшення розміру зазначених витрат призводить до порушення прав стягувача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України ТОВ "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" може заперечувати дійсність спірного правочину, тому висновки суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача даного права, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

В договорі також зазначено, що вартість майна, що передається на зберігання, згідно з експертним висновком становить 178890, 00 грн. без ПДВ.

Згідно з п.1.2 договору №009 від 01.04.09, винагорода виконавця визначається у розмірі 4,9 % від вартості майна переданого на зберігання (тобто 8765,61 грн.) за кожен місяць зберігання та нараховується за фактичний час зберігання. Разом з тим, у п.1.3 договору встановлено, що сума договору складає 150000,00 грн. (тобто 84% відсотки вартості майна).

Колегія суддів також враховує, що вищевказаному пункті договору від 01.04.09 міститься посилання на експертний висновок, проте копії вказаного висновку сторонами не надано, тобто фактично не підтверджено ту обставину, що на момент укладення спірного договору майно, що є його предметом, коштувало саме 178890, 00 грн.

В матеріалах справи міститься звіт про оцінку жилої квартири за адресою АДРЕСА_1 у м. Кременчук (т.3, а.с.74) та висновок про вартість даного обєкту нерухомості (т.3, а.с.89), відповідно до якого його ринкова вартість становить 178890, 00 грн. однак дану суму вартості визначено станом на 23.10.09, отже при укладенні договору від 01.04.09 її не могло бути взято за основу для визначення розміру винагороди виконавця.

Проте місцевий господарський суд, всупереч приписам Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 07.02.11, не надав належної правової оцінки вищенаведеним обставинам.

В ході апеляційного провадження представником третього відповідача, ФОП ОСОБА_5, було зазначено, що фактична ринкова вартість майна є набагато більшою, проте доказів даного твердження третім відповідачем не надано.

Тобто, на думку колегії суддів, умови договору в частині визначення його ціни є суперечливими та не узгоджуються з вимогами п.6 ст.3 Цивільного кодексу України щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також не відповідають Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5 відповідно до п. 5.8.6 якої розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відповідальне зберігання майна № 009 від 01.04.2009 р. від імені Головного управління юстиції у Полтавській області підписаний заступником начальника даного управління Шевяковим С.Г., від імені Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ начальником даного ВДВС Скрипником В.Л.

Матеріалами справи, а саме: наказом № 273/11 від 02.06.10 начальника Головного управління юстиції у Полтавській області "Про проведення службового розслідування відносно посадових осіб Автозаводського ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції" підтверджено факти порушень, допущених вищевказаними посадовими особами і призначено повторно провести розслідування їх комісією.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 07.02.11 судом розглянуто та досліджено результати перевірки, проведеної комісією у складі працівників головного управління юстиції у Полтавській області відносно посадових осіб Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ (том 2 а.с.24-25). За результатами службового розслідування складено Акт від 10.06.2010 року (том 2, а.с.26-30) в пункті 2 тексту якого здійснено оцінку дій державних виконавців щодо виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 6-25/8 і допущених порушень пунктів 5.6.6; 5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій при складені Акту; реєстрації виконавчих документів у журналах і проведені опису та арешту майна; ненадання сторонам копій акту опису й арешту майна відповідно до статті 58 Закону України " Про виконавче провадження".

Комісією встановлено, що заступником начальника Кременчуцького міського управління юстиції - начальником ВДВС Скрипником В.Л. та головним державним виконавцем Прищепою Є.М. допущено грубі порушення вимог Закону України " Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій при укладені договору про відповідальне зберігання майна № 009 від 01.04.2009 року в ході проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа № 6-25/8, виданого 16.05.08 Автозаводським районним судом м. Кременчук про стягнення боргу з кредитної спілки "Академія ХХІ століття " на користь ЗАТ "Дніпропетровський університет економіки та права". Крім того, комісією зроблено висновок, що умови договору суперечать інтересам стягувача.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, навівши в оскаржуваному рішенні вищевказані факти, водночас не надав їм жодної правової оцінки, зокрема, не зазначив, з яких підстав ним не прийнято до уваги докази, що свідчать про наявність істотних порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору, які відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Тобто фактично судом першої інстанції в цій частині також не було виконано вказівки Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 07.02.11.

Колегія суддів зазначає, що наявність порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору додатково підтверджується також постановою прокуратури Полтавської області від 30.04.10 (т.4, а.с.42), в якій зазначено, що укладання договору про відповідальне зберігання майна №009 від 01.04.09 та проведення опису і арешту даного майна відбулося з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, а також прав та інтересів сторін виконавчого провадження на повне, фактичне виконання судового рішення, оскільки відповідно до ст. ст.43,45 Закону України «Про виконавче провадження»витрати на проведення виконавчих дій, до яких входять витрати, повязані зі збереженням майна боржника, підлягають першочерговому погашенню і тільки після їх погашення відбувається фактичне виконання судового рішення.

Даною постановою також підтверджується і представниками сторін в ході апеляційного провадження не заперечується, що всупереч вимогам ст.58 Закону України «Про виконавче провадження»про опис та арешт майна не було попереджено боржника та стягувача, які також могли виступати зберігачем описаного й арештованого майна, але не були повідомлені виконавчою службою про здійснення відповідних дій і тому були фактично позбавлені можливості реалізувати належні їм права.

Місцевий господарський суд посилається на те, що сторонами не надано первинних бухгалтерських документів (рахунків, платіжних доручень, актів виконаних робіт, тощо) які б підтверджували надані виконавцем послуги за умовами договору на суму 140 249,76 грн., їх оплату замовником та платником.

Проте колегія суддів зазначає, що вказана обставина не може бути підставою для відмови в позові про визнання правочину недійсним, оскільки, навпаки, свідчить про недоведеність того факту, що даний правочин під час його укладення був спрямований на реальне настання правових наслідків (як це передбачено ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не враховано позицію всіх відповідачів у справі, зокрема, Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, який в ході розгляду справи погоджувався з позовними вимогами та просив їх задовольнити (т.3, а.с.26).

В ході апеляційного провадження, як уже зазначалося, першим та другим відповідачами позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги також підтримані.

Отже, на думку колегії суддів, висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні не узгоджуються з фактичними обставинами справи та вимогами чинного законодавства, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (зокрема, ст. 207 ГК України без урахування приписів статей 203, 215 ЦК України) та норми процесуального права (зокрема, вимоги ст.111-12 ГПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи) - що призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі Головного управління юстиції у Полтавській області та у поясненнях позивача і другого відповідача, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства і спростовують висновки місцевого господарського суду, що є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню; оскаржуване рішення має бути повністю скасовано як таке, що прийняте при неповному зясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, та має бути прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до приписів статей 44, 49 ГПК України, має бути здійснено розподіл судових витрат, а саме слід стягнути на користь позивача з відповідачів у рівних частинах витрати зі сплати державного мита за подання позовної заяви до суду першої інстанції (85,00 грн.), з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (236,00 грн.), а також витрати зі сплати державного мита за подання позивачем апеляційної скарги на рішення господарського суду від 15.06.10 (42,50 грн).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.49 ГПК України, судові витрати першого відповідача (апелянта) - 42,50 грн. витрат, сплачених Головним управлінням юстиції у Полтавській області за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 15.06.10, 42,50 грн. витрат, сплачених Головним управлінням юстиції у Полтавській області за подання касаційної скарги на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.10 та 42,50 грн. витрат, сплачених Головним управлінням юстиції у Полтавській області за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 13.05.11 не підлягають відшкодуванню, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Полтавській області задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.05.11 у справі № 18/627/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним договір №009 про відповідальне зберігання майна від 01.04.09, укладений між Головним управлінням юстиції у Полтавській області, Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5.

Стягнути з Головного управління юстиції у Полтавській області (36000, м.Полтава, вул. Жовтнева, 45, код ЄДРПОУ 34874347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І.Леніна, буд.18, ідентифікаційний код 20201672) 121,17 грн. судових витрат.

Стягнути з Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (39600, м.Кременчук Полтавської області, вул.Радянська, 15/4, код 34987562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І.Леніна, буд.18, ідентифікаційний код 20201672) 121,17 грн. судових витрат.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, (39600, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І.Леніна, буд.18, ідентифікаційний код 20201672) 121,17 грн. судових витрат.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 25.07.11.