Постанова № 17858472, 22.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р. Справа № 5023/2412/11

Колегія суддів у складі

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Тахтеріна В.Є.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2740 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.11 у справі № 5023/2412/11

за позовом ТОВ "Біотрейд", м. Дніпропетровськ,

до ТОВ "Калина-Харків", м. Харків,

про стягнення збитків,

встановила:

          У позовній заяві до господарського суду Харківської області позивач, ТОВ "Біотрейд", просив стягнути з відповідача, ТОВ "Калина-Харків", на свою користь 3200,00 грн. збитків за втрату орендованого холодильного обладнання, судові витрати покласти на відповідача.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року у справі № 5023/2412/11 (суддя Рильова В.В. ) позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" 3200,00 грн. збитків за втрату орендованого холодильного обладнання,102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржуване ним рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить скасувати вказане рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим в колегії суддів відсутні підстави вважати їх поважними.

          Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

          Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

          27.05.2005р. між ТОВ "Форекс" (орендодавець) та ТОВ "Біотрейд" (позивач по справі) було укладено договір оренди майна №70.

Додатковою угодою до договору оренди майна №70 було внесено зміни, а саме в п.7.2 зазначено, що позивач має право без письмової згоди орендодавця здавати об'єкт оренди в суборенду на строки у відповідності з п.1.2 договору оренди.

Відповідно до п.1.2 договору оренди строк оренди об'єкта оренди становить до 31.12.2008р.

Додатковою угодою від 26.12.2008р. строк дії договору оренди було пролонговано до 31.12.2010р.

Додатковою угодою від 25.12.2010р. строк дії договору оренди було пролонговано до 31.12.2013р.

01.01.2007р. між позивачем та ТОВ "Калина-Харків" (відповідач по справі) було укладено договір суборенди №000549/Х, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування холодильне обладнання, а саме, холодильник електричний "SEG 395",1шт. , вартістю 3200,00грн.

Відповідно до п.2.1 договору суборенди обладнання повинно бути переданим орендарем і прийнято суборендарем на протязі семи днів з моменту підписання цього договору. Вступ суборендаря у володіння і користування обладнанням настає одночасно з підписанням сторонами акта приймання - передачі вказаного обладнання.

Факт передачі майна в суборенду, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обладнання, підписаним повноважними представниками сторін 28.04.2007р.

Згідно п.2.2 договору суборенди після закінчення строку суборенди, у випадку розірвання чи припинення цього договору, суборендар повинен на протязі трьох днів повернути обладнання орендарю по акту приймання - передачі. Обладнання повинно бути передано орендарю в технічному справному стані, не гіршому ніж на час передачі його в суборенду.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендар має право контролювати наявність, стан, цільове використання та ефективність використання обладнання, переданого в суборенду для чого він має право в робочий час входити до приміщень, в яких встановлено обладнання.

Відповідно до п.5.1 договору суборендар зобов'язаний берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню, в тому числі виключити можливість доступу до обладнання сторонніх осіб в неробочий час торговельної точки, забезпечити належний стан електромережі в торговельній точці, тощо, а також відшкодовувати орендарю збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання, виплатити штрафні санкції.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю збитки у наступному розмірі: у випадку втрати обладнання - в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що діє на момент добровільного відшкодування збитків суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено - то діючої на момент подання позову. При цьому під втратою обладнання слід розуміти: факт відсутності обладнання в місці його встановлення в торговельній точці, викрадення обладнання у суборендаря третіми особами незалежно від наявності його вини.

Згідно п.6.2.3 договору факт втрати обладнання підтверджується відповідним актом, складеним представником орендаря за участю суборендаря. У випадку відмови суборендаря від підписання акту, акт складається в односторонньому порядку і суборендар не має право його оскаржувати.

Пунктом 8.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з 02.01.2007р. і діє на протязі трьох місяців.

Відповідно до п.8.2 договору у випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді про намір припинити його дію чи змінити його умови, цей договір є продовженим на наступні три місяці, при цьому укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору не потрібно. Кількість таких продовжень (автоматичних пролонгацій) договору є необмеженою.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 19.11.2009р. представник позивача прибув в місце встановлення обладнання для перевірки його наявності та стану і виявив, що орендоване обладнання в місці встановлення відсутнє. Представник позивача склав акт про втрату орендованого обладнання, однак підписати його у відповідача не зміг, так як представників відповідача за адресою встановлення обладнання ні в день складення акту , ні в інші дні не виявлено.

25.01.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №8, в якій просив у 7-ми денний термін, повернути холодильник побутовий "SEG 395", заводський номер АО 714786 в належному стані або відшкодувати збитки, пов'язані з втратою орендованого обладнання в сумі 3200,00грн.

У відповіді від 03.02.2010р. на претензію, відповідач просив подовжити термін дії зазначених у претензії вимог, в зв'язку з необхідністю проведення службового розслідування та встановлення обставин зникнення холодильного обладнання.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов’язку відповідача берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню, факт порушення цього обов’язку; наявність та реальність можливості одержання прибутку та його розміру; наявність збитків позивача; наявність причинно-наслідкового зв’язку тобто прямої залежності збитків понесених позивачем, від втрати обладнання.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає підстави для висновку про наявність всіх названих умов –відповідно до п.5.1 договору відповідач був зобов'язаний берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню, в тому числі виключити можливість доступу до обладнання сторонніх осіб в неробочий час торговельної точки, забезпечити належний стан електромережі в торговельній точці, тощо; порушення цих зобов'язань, оскільки відповідач не виконав умови договору не зберіг обладнання та як зазначено в п.2.2 договору не повернув за актом приймання –передачі в технічно справному стані, в результаті чого позивач поніс збитки за втрату орендованого холодильного обладнання в розмірі 3200,00грн.

Крім того, суд зазначає, що підставою для нарахування збитків є порушення зобов’язання (п.4 ст. 611, ст. 623 ЦК України, 218 ГК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 3200,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача, наведені стосовно того, що предмет суборенди був не втрачений, а згідно акту приймання - передачі повернутий позивачу та відсутність зазначеного акту відповідач пояснює тим, що працівник позивача обманним шляхом заволодів актом, не приймаються судом до уваги, з наступних підстав.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, відповідач не надав суду жодного доказу стосовно взагалі існування акту повернення обладнання, у своїй відповіді від 03.02.2010р. на претензію, відповідач просив подовжити термін дії зазначених у претензії вимог, в зв'язку з необхідністю проведення службового розслідування та встановлення обставин зникнення холодильного обладнання. Тобто, з вказаного вбачається, що відповідач визнав, прийняття у користування від позивача майна та неповернення його позивачу, до того ж , відповідачем було визнано, що майно не знаходилось за адресою, визначеною умовами договору та актом приймання - передачі від 28.04.2007р. З вказаного вбачається, що майно, перебуваючи у володінні та користуванні у відповідача, фактично зникло.

          Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

          Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 22.07.2011 року