Постанова № 17858459, 21.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р. Справа № 5023/2187/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. №07 від 03.08.2010 року

відповідача - ОСОБА_2., дов. б/н від 16.05.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2656 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року у справі № 5023/2187/11

за позовом Підприємства "Палац Праці" Об"єднання профспілок Харківської області, м. Харків,

до Приватного підприємства "Консалтингово-экспертная фирма "Гестор-Украина", м. Харків,

про стягнення коштів,

встановила:

Позивач, Підприємство "Палац Праці" Об'єднання профспілок Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Консалтингово-экспертная фирма "Гестор-Украина", 17423,85 грн. неустойки. Позовні вимоги мотивував порушенням відповідачем обовязку своєчасно повернути орендоване за договором від 31.01.2009 року № 5-2009 приміщення позивачеві.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у вказаній справі до розгляду справи № 5023/3484/11 про тлумачення пунктів договору оренди № 5-2009 від 31.01.2009р., укладеного між позивачем і відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року у справі № 5023/21972/11 (суддя Суярко Т.Д.) у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства "Консалтингово-экспертная фирма "Гестор-Украина" на користь Підприємства "Палац Праці" Об'єднання профспілок Харківської області 17423,85 грн. неустойки, 174,24 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки, на його думку, оскаржуване ним рішення не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить скасувати це рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просить також задовольнити його клопотання про зупинення провадження у справі № 5023/2187/11 до вирішення справи № 5023/3484/11 господарського суду Харківської області.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд помилково застосував до правовідносин, з яких виник спір і у даній справі, частину 2 статті 785 ЦК України, так як відповідач не користувався за період, зазначений у позові, предметом оренди і місцевий господарський суд, при цьому, не врахував фактичні обставинам справи (дострокове припинення договору оренди з 08.07.2010 р. з ініціативи (відмови) орендодавця; неутримання та некористування орендованих приміщень орендарем-відповідачем з 08.07.2010 року, знаходження орендованих приміщень у володінні позивача з червня 2010 року).

Також вказує на те, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: статтю З Цивільного кодексу України, оскільки позивачем порушено свободу відповідача щодо здійснення підприємницької діяльності); статтю 13 Цивільного кодексу України, так як позивач вийшов за межі цивільного права на звернення до суду, зловживав цим правом, чим порушив права відповідача та завдав йому матеріальну шкоду; статтю 781 Цивільного кодексу України, яка помилково не застосована місцевим господарським судом; статті 782-784 Цивільного кодексу України, так як до правовідносин, які вони регулюють, не застосовується частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України (ця норма не стосується випадку відмови від договору).

Крім того, зазначає, що оскільки відповідач не утримував орендоване за договором від 31.01.2009 року № 5-2009 приміщення за період, за який позивач просить стягнути неустойку, то відсутній факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.07.2011 року на 10:00 год.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну та його представник в судовому засіданні скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що орендодавець не має іншої можливості дізнатися про звільнення орендованих приміщень, тільки як шляхом приймання приміщень та ключів від вхідних дверей від орендаря .

Також вказує на те, що орендодавець надіслав орендарю лист від 20.06.2011 року № 196 з повторною вимогою звільнити приміщення та повернути їх орендодавцю з ключами від вхідних дверей, з підписанням відповідного акту передачі приміщень.

Крім того, зазначає, що належними і допустимими доказами згідно зі статтями 34 та статтею 795 Цивільного кодексу України на підтвердження повернення приміщень орендодавцю може бути лише акт приймання-передачі (повернення) орендованих приміщень. Посилання відповідача на те, що він не здійснював користування орендованими приміщеннями після розірвання договору не були взяті до уваги суду, тому що вони спростовуються відомостями (даними) ЄДРПОУ, які згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців»та є достовірними і використовуються в спорі, доки до них не внесено відповідних змін.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.01.2009р. між Підприємством "Палац Праці" Об"єднання профспілок Харківської області, орендодавцем, та Приватним підприємством "Консалтингово-экспертная фирма "Гестор-Украина", орендарем, було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 5-2009 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов"язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення № 62-09, загальною площею 13,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, під'їзд 6, поверх 2.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, орендодавець виконав свій обов"язок по передачі рендодавцю вказаного приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.01.09р. (арк.с.15).

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди за користування наданими приміщеннями орендар зобов"язаний не пізніше 10 числа кожного місяця перераховувати на рахунок орендодавця договірну орендну плату за поточной місяць згідно з таблицею розцінок, і відшкодовувати загальні для всієї будівлі та прилеглої до неї території експлуатаційні та комунальні витрати, пропорційно займаної площі.

Відповідно до пункту 6 договору оренди строк його дії встановлено з 31.01.2009 року по 31.01.2010 року.

Додатковою угодою №1 від 01.02.10 року до договору оренди сторони продовжили строк дії договору №5-2009 від 31.01.2009 року до 31.01.2011 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконував зобов"язання по сплаті орендної плати та інших, передбачених договором оренди витрат, у зв"язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість по вказаних платежах у сумі 2584,30 грн., яку рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.10р. було стягнуто з відповідача на користь позивача.

У зв"язку з порушенням з боку відповідача зобов"язань за договором оренди №5-2009 від 31.01.2009р., позивач 05.07.2010 року звернувся до нього з листом №187, в якому, посилаючись на статті 782 Цивільного кодексу України, повідомив про відмову від вказаного договору та просив протягом 10 днів, до 15.07.2010 року повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі.

Вказаний лист отримано відповідачем 08.07.10р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.18).

Відповідно до пункту 5.2.2 договору оренди він припиняє свою дію, зокрема, у разі його дострокового розірвання за ініціативою орендодавця в разі прострочки платежів, встановлених в пунктом 3.1 договору, більш ніж на три місяці. При цьому договір вважається розірваним, у відповідності до статті 782 ЦК України, з моменту вручення орендарю письмового повідомлення про розірвання договору.

Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вірно встановив господарський суд першої інстанції, доказів на підтвердження належного виконання позивачем зобов"язань по сплаті орендної плати та відсутності по ній заборгованості за період більш ніж три місяці, відповідачем не надано.

Таким чином, договір оренди №5-2009 від 31.01.09р. припинив свою дію 08.07.2010 року на підставі пункту 5.2.2. договору оренди та статті 782 Цивільного кодексу України, у зв"язку із відмовою орендодавця від цього договору.

Відповідно до пункту 5.4 договору оренди в разі припинення дії договору, як на підставі закінчення строку його дії, так і у зв"язку з його достроковим розірванням, орендар зобов"язаний не пізніше останнього робочого дня дії договору звільнити орендовані приміщення та повернути їх у стані, не гіршому, ніж вони перебували на день передачі, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Згідно із частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав свого обов"язку з повернення орендованого приміщення після припинення строку дії договору оренди №5-2009 від 31.03.09 року, оскільки відповідачем не надано, а матеріали справи також не містять доказів на підтвердження факту повернення відповідачем позивачеві приміщення, що було предметом договору оренди №5-2009 від 31.03.09 року.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з положень вказаної статті, позивачем нараховано відповідачеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період 09.07.2010 р. по 31.01.2010 р., що складає 17423,85 грн., з розрахунку, що сума орендної плати за один квадратний метр орендованої площі, згідно з пунктом 3.1 договору оренди, складає 99,40 грн., а загальна площа орендованих приміщень складає 13 кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок неустойки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

При цьому, відповідачем не надано доказів сплати ним неустойки у розмірі подвійної орендної плати, що була нарахована йому позивачем.

А тому, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що місцевий господарський суд помилково застосував до правовідносин, з яких виник спір і у дані справі, частину 2 статті 785 ЦК України, так як відповідач не користувався за період, зазначений у позові і місцевий господарський суд, при цьому, не врахував фактичні обставинам справи (дострокове припинення договору оренди з 08.07.2010 р. з ініціативи (відмови) орендодавця; неутримання та некористування орендованих приміщень орендарем-відповідачем з 08.07.2010 року, знаходження орендованих приміщень у володінні позивача з червня 2010 року).

Також вказує на те, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: статтю З Цивільного кодексу України, оскільки позивачем порушено свободу відповідача щодо здійснення підприємницької діяльності); статтю 13 Цивільного кодексу України, так як позивач вийшов за межі цивільного права на звернення до суду, зловживав цим правом, чим порушив права відповідача та завдав йому матеріальну шкоду; статтю 781 Цивільного кодексу України, яка помилково не застосована місцевим господарським судом; статтю 782-784 Цивільного кодексу України, так як до правовідносин, які вони регулюють, не застосовується частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України ( ця норма не стосується випадку відмови від договору).

Крім того, зазначає, що оскільки відповідач не утримує орендоване за договором від 31.01.2009 року № 5-2009 приміщення за період, за який позивач просить стягнути неустойку, то відсутній факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом).

Відповідно до пункту 5.4 договору оренди в разі припинення дії договору, як на підставі закінчення строку його дії, так і у зв"язку з його достроковим розірванням, орендар зобов"язаний не пізніше останнього робочого дня дії договору звільнити орендовані приміщення та повернути їх у стані, не гіршому, ніж вони перебували на день передачі, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Отже, орендодавець не має іншої можливості дізнатися про звільнення орендованих приміщень та вважати це юридичним фактом, тільки як шляхом прийому приміщень та ключів від вхідних дверей від орендаря за актом приймання- передачі.

Отже, належними і допустимими доказами згідно зі статтями 34 та статтею 795 Цивільного кодексу України на підтвердження повернення приміщень орендодавцю може бути лише акт приймання-передачі (повернення) орендованих приміщень.

Посилання відповідача на те, що він не здійснював користування орендованими приміщеннями після розірвання договору, правомірно не були взяті до уваги господарським судом першої інстанції, тому що вони спростовуються відомостями (даними) ЄДРПОУ, які згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців»є достовірними і використовуються в спорі, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року у справі № 5023/21972/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Медуниця О.Є.

Повний текст постанови складено 22.07.2011 року.

Згідно з оригіналом

секретар суду Мухіна Н.Ю.

25.07.11