Постанова № 17858451, 21.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 5023/1394/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2631Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року у справі № 5023/1394/11

за позовом ПП «Текстиль-Контакт», м. Київ,

до ВАТ «Харківське виробничо-торгівельне підприємство «Комунар», м. Харків,

про стягнення коштів

встановила:

В березні 2011 р. ПП «Текстиль-Контакт»звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд стягнути з ВАТ «Харківське виробничо-торгівельне підприємство «Комунар»основний борг в сумі 90333,15 грн., судові витрати просив покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовувало неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за накладними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року у справі № 5023/1394/11 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар" на користь ПП "Текстиль-Контакт" заборгованість за поставлений за накладними (специфікаціями) №19880 від 23.09.10 р., №19884 від 23.09.10 р., №20557 від 01.10.10 р., №20560 від 01.10.10 р., №21104 від 07.10.10 р., №21750 від 13.10.10 р., №22299 від 19.10.10 р., №22300 від 19.10.10 р., №22301 від 19.10.10 р., №22302 від 19.10.10 р. та №22568 від 21.10.10 р. товар в сумі 90333,15 грн., державне мито в сумі 903,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,26 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, але яких саме відповідачем не зазначено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2011 р., запропоновано позивачу надати на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем 15.07.2011 р. за вх. № 6901 було надано відзив, в якому зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представники сторін в судове засідання 20.07.2011 року не з’явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляли).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності належних представників сторін та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011 р. по даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачу товар (тканини) за накладними (специфікаціями) №19880 від 23.09.10 р. на суму 1437,55 грн., №19884 від 23.09.10 р. на суму 984,00 грн., №20557 від 01.10.10 р. на суму 6271,45 грн., №20560 від 01.10.10 р. на суму 2226,00 грн., №21104 від 07.10.10 р. на суму 63122,89 грн., №21750 від 13.10.10 р. на суму 6644,62 грн., №22299 від 19.10.10 р. на суму 4185,00 грн., №22300 від 19.10.10 р. на суму 1433,09 грн., №22301 від 19.10.10 р. на суму 8973,97 грн., №22302 від 19.10.10 р. на суму 11123,82 грн. та №22568 від 21.10.10 р. на суму 1494,38 грн., а всього на загальну суму 107896,77 грн., що підтверджується підписами представників позивача і відповідача на вказаних накладних про одержання товару та копіями довіреностей відповідача №70 від 22.09.10 р., №75 від 30.09.10 р., №62 від 01.10.10 р., №79 від 04.10.10 р., №80 від 15.10.10 р. та №87 від 15.10.10 р.

У відповідності до статей 640, 641 та 642 ЦК України - підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є видаткові накладні та рахунки-фактури, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

Відповідач частково оплатив товар на загальну суму 17563,62 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Заборгованість відповідача за отриманий товар за вищевказаними накладними становить 90333,15 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так як сторонами не був визначений строк (термін) виконання відповідачем обов’язку оплати товару за вказаними вище видатковими накладними, позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату №7 від 13.01.11 р. на суму 90412,10 грн., про що свідчить копія чеку №7334 від 19.01.11 р.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, але відповідач у вказаний строк не оплатив товар і відповіді на вимогу позивача про оплату не дав.

Таким чином виникла прострочена заборгованість в сумі 90333,15 грн.

У відповідності до ст. 33 ГПК України відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 90333,15 грн. або будь-яких заперечень, які б спростовували наявність даного боргу перед позивачем.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення зменшених позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Також колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що в порушення вимог п. 3 ст. 94 ГПК України відповідачем в апеляційній скарзі не вказано підстав, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство та матеріали справи, а саме не вказано які саме норми матеріального права були порушені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

В змісті апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем була допущені порушення строків поставки товару, а також не надані висновок СЄС та сертифікат якості поставленого товару. При цьому відповідач факту прийняття товару без зауважень не заперечує, будь-яких вимог щодо виконання договірних зобов’язань до позивача протягом строку дії угоди та вирішення спору судом не заявляв.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України (принцип змагальності) сторона самостійно обґрунтовує свої вимоги. Зокрема, цей принцип означає, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов’язок доказування заперечень покладений на сторону, яка такі заперечення висуває.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження своїх заперечень суду не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011 р. прийнято при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, відповідно до норм чинного законодавства, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що зазначене рішення повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 99, 100, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ВАТ «Харківське виробничо-торгівельне підприємство «Комунар»на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року у справі № 5023/1394/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року у справі № 5023/1394/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.Я. Погребняк

                     суддя                                                            Т.В. Гончар

суддя                                                   М.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2011 року