Постанова № 17858449, 21.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5021/34/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Бородіна Л.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Федосєєвій Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за довіреністю від 15.09.2011р.;

від відповідача - не зявився;

від 3-ої особи не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС” (вх. № 2176С/2)

на рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2010 р.

у справі № 5021/34/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м. Київ,

до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС”, м. Конотоп Сумської області,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, м. Конотоп Сумської області,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави у розмірі 6020,37 євро (63069 грн. 30 коп.) та 7215 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2011р. (суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю;звернено стягнення на об'єкт незавершеного будівництва - склад цементу заводу залізобетонних виробів з початковою ціною 179514 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10 та складається з: будівлі матеріального складу (літера “А-1”) загальною площею 324 метрів квадратних; будівлі відділу хімдобавок (літера “Б-1”) загальною площею 82 метрів квадратних; чотирьох циліндричних ємкостей для цементу; резервуару протипожежного запасу води ємкістю 100 кубічних метрів, котрі належать на праві власності приватній виробничо-комерційній фірмі “ОАС” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Клубна, 95, код 30196254); звернено стягнення на обладнання: бетонозмішувач ПСБ-250 в кількості 2 шт.; вібростіл електромагнітний; вібростіл розформовочний з трансформатором; фасувальна машина; електронний блок до фасувальної машини, котре належить на праві власності приватній виробничо-комерційній фірмі “ОАС”;за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження, задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” у розмірі 6020,37 ЄВРО (еквівалент у національній валюті 63069 грн. 30 коп.) та 7215 грн. 23 коп. ; стягнуто з ПВК фірми «ОАС»на користь ПАТ «Сведбанк» 702 грн. 84коп. витрат по оплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду з посиланням на ст.ст.525, 526, 585, 589, 590, 610, 629, 1054 Цивільного кодексу України мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення фізичною особою ОСОБА_3 умов кредитного договору від 12.04.2006р. №014/0406/88-017, укладеного між ним та ПАТ “Сведбанк”. В забезпечення виконання кредитного договору між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»(позивач у справі), та Приватною виробничо-комерційною фірмою «ОАС»укладено договір іпотеки від 20.04.2006р. та договір застави від 20.04.2006 №014/0406/88-017-Z -2, а отже, враховуючи, що доказів сплати боргу, відсотків та пені по кредиту відповідачем та третьою особою суду не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.

Приватна виробнича-комерційна фірма “ОАС” (відповідач у справі) з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011р. у справі №5021/34/2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що господарським судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: не зясовано обставини щодо обовязку боржника за кредитним договором виконати свої зобовязання та щодо розміру заборгованості; не встановлено обставин, згідно яких настає стягнення за договором іпотеки та застави; не встановлено вартість майна, на яке звернуто стягнення. Крім того скаржник, вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми процесуального права, оскільки до участі у справі у якості третьої особи, залучено фізичну особу.

ПАТ «Сведбанк»відзивом від 09.06.2011р. №10-04/381 заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011р. у справі №5021/34/2011 - без змін.

Відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, проте не забезпечили участь своїх представників в судове засідання.

Враховуючи належне повідомлення відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору про час та місце засідання суду, а також те, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. явка представників сторін не була визнана обовязковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк»та Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Сведбанк»протоколом № 34 від 30.04.2009р., погодженого Національним банком України 05.06. 2009 р. за реєстраційним номером 69.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 12.04.2006р. між позивачем та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 014/0406/88-017, відповідно до п. п. 1.1, 1.3, 1.4 якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 18000,00 євро на строк з 12.04.2006 р. по 11.04. 2011р. на умовах, передбачених у цьому договорі, а ОСОБА_3 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надавався лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв`язку із порушенням умов цього договору та інших витрат позивача, пов`язаних з одержанням виконання. ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 13 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Кредитні кошти призначені на споживчі цілі (а.с.15-17).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору позичальник зобовязується погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22033500089401.978 щомісяця, через касу банку.

Згідно з пунктом 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісяця на дату їхньої сплати, відповідно до умов даного договору, за попередній місяць. Пунктом 3.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 20 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту.

Банк свої зобовязання за договором виконав належним чином та у повному обсязі: грошові кошти у розмірі 18000 євро надав ОСОБА_3

Однак, позичальник в порушення договірних зобовязань допустив прострочення та утворення заборгованості.

Станом на 22.12.2010 р. заборгованість ОСОБА_3 становить суму в розмірі 6020,37 ЄВРО та 7215,23 гривень, у тому числі, заборгованість за кредитом - 5400 ЄВРО, заборгованість за процентами - 620,37 ЄВРО, пеня за несплату кредиту та процентів - у сумі 7215,23 гривень. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком позивача, виконаним відповідно до умов договору (а.с. 11).

У порядку, передбаченому договором, у зв'язку з утворенням простроченої заборгованості, до ОСОБА_3 банком передано повідомлення №10-04/682 від 11.11.2010р. про зміну строків кредитування. Днем повернення позики визначено - 23.11.2010 р., однак ОСОБА_3 вимоги банку та договірних обов'язків не виконав. Зміна строків кредитування здійснена в межах умов договору у порядку передбаченому договором. У вказаному повідомленні також зазначається про те, що ВАТ «Сведбанк»змінив свою назву на ПАТ «Сведбанк». ПАТ «Сведбанк»є правонаступником ВАТ «Сведбанк»та АКБ «ТАС-Комерцбанк», у звязку з чим всі платежі позичальник повинен здійснювати на користь ПАТ «Сведбанк»(а.с. 32).

Відповідно до п. 2.1 договору № 014/0406/88-017 забезпеченням виконання зобовязання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у звязку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, повязаних з одержанням виконання виступає іпотека: об'єкт незавершеного будівництва - склад цементу заводу залізобетонних виробів, складається з будівлі матеріального складу, будівлі відділу хімдобавок, чотирьох циліндричних ємкостей для цементу; резервуару протипожежного запасу води, та обладнання: бетонозмішувач ПСБ-250, вібростіл електромагнітний, вібростіл розформовочний з трансформатором, фасувальна машина, електронний блок до фасувальної машини.

На виконання умов кредитного договору 12.04.2006р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк»та ПВКФ «ОАС», яка є майновим поручителем за виконання ОСОБА_3 зобовязань, передбачених кредитним договором № 014/0406/88-017 від 12.04.2006 р. укладено іпотечний договір, п.2 якого передбачено, що на забезпечення виконання основного зобовязання, майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: об'єкт незавершеного будівництва - склад цементу заводу залізобетонних виробів, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10 та складається з: будівлі матеріального складу (літера «А-1») загальною площею 324,0 метрів квадратних; будівлі відділу хімдобавок (літера «Б-1») загальною площею 82,0 метрів квадратних; чотирьох циліндричних ємкостей для цементу; резервуару протипожежного запасу води ємкістю 100 кубічних метрів (а.с.18,19).

Відповідно до п.2.1 іпотечного договору від 20.04.2006р. предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва на аукціоні за методом зниження ціни лота № 339 від 08.08.2002 р., акту № 466-А приймання-передачі державного майна від 08.10.2002 р. та свідоцтва про власність, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області 17.10.2002р. та зареєстрованого за № 441(а.с.28-31).

Пунктом 4 іпотечного договору сторони узгодили, що предмет іпотеки оцінюється в 179514,00грн., що за курсом Національного банку України на день укладення цього договору становить в еквіваленті 29380,00 ЄВРО.

Згідно з п. 10.3 вказаного договору позивач набуває права звернення на предмет іпотеки у випадку невиконання з боку позичальника зобов'язання за кредитним договором № 014/0406/88-017 від 12.04.2006р.

Пунктом 11 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо на день, визначений основним зобовязанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту та/або проценти за кредитом, та/або пеню, та/або іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобовязання, а також в інших випадках, передбачених основним зобовязанням та цим договором, в тому числі, у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (як основного боргу так і процентів по ньому).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи попередження про звернення стягнення з предмету іпотеки № 10-04/685 від 11.11.2010 р., ПАТ «Сведбанк»повідомив ПВКФ «ОАС»про те, що ОСОБА_3 має перед банком прострочену заборгованість за кредитним договором № 014/0406/88-017 від 12.04.2006 р. та попереджає про відповідальність майном, а саме: про звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт отримання відповідачем попередження про звернення стягнення з предмету іпотеки підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 17.11.2010 р. та копією фіскального чеку від 11.11.2010 р. (а.с. 33).

Крім того на виконання зобовязань за вищевказаним кредитного договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк»та приватною виробничою фірмою «ОАС»(заставодавець) укладено договір застави від 20.04.2006р. №014/0406/88-017-Z п.4 якого встановлено, що на виконання основного зобовязання заставодавець передає в заставу належне йому на праві власності обладнання (предмет застави), а саме: бетонозмішувач ПСБ-250 в кількості 2шт., вібростіл розформовочний з трансформатором в кількості 1шт. 3. вібростіл електромагнітний в кількості 1шт., фасувальна машина в кількості 1шт., електронний блок до фасувальної машини в кількості 1шт. Право власності заставодавця на предмет застави підтверджується накладними від 04.05.2001р. №1 і №2, видатковою накладною від 25.10.2004р. №РН-0000228 та технічним паспортом на обладнання.

Згідно із п.7 договору застави сторони оцінили предмет застави в сумі 57464грн.

Відповідно до п.13.5 даного договору заставодержатель має право у разі невиконання позичальником умов договору основного зобовязання(кредитного договору від 12.04.2006р. №014/0406/88-017) звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких, включаючи суму кредиту, процентів за користування ним, неустойки та інших платежів і санкцій, що передбачені або випливають з основного зобовязання, а також відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, витрат, понесених у звязку з предявленням вимоги (а.с.20-21).

11.11.2010р. ПАТ «Сведбанк»надіслано на адресу Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС»попередження про звернення стягнення на предмет застави, яким банк повідомив заставодавця про невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет застави (а.с.34).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно статті 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду.

Зважаючи на те, що господарським судом встановлено суттєве порушення позичальником (третьою особою) умов кредитного договору, що полягає в простроченні строку повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, що свідчить про погіршення фінансового стану ОСОБА_3, то судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що банк, як іпотекодержатель та як заставодержатель здобув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки та застави, яким забезпечено зобовязання.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах закону посилання апелянта на те, що судом при винесенні рішення не зясовані обставини щодо обовязків боржника за кредитним договором виконати свої зобовязання та не доведено обставин, згідно яких наступає стягнення за іпотечним договором, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Звернення стягнення як на предмет іпотеки так і на предмет застави у разі непогашення заборгованості за основним зобовязанням, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання перед банком прямо передбачено п.14.1 договором застави, п.11 іпотечного договору та п.6.1.7 кредитного договору. Наявні в матеріалах справи кредитний та іпотечний договори, а також договір застави підписані обома сторонами та не визнані в установленому законом порядку недійсними. Отже зобовязання, встановлені цими договорами повинні виконуватися належним чином сторонами цих договорів. Укладаючи договір застави та іпотечний договір, відповідач діяв за власним волевиявленням, тобто розумів та погодився з усіма умовами договору.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач набув статусу боржника у відповідності до договорів, якими забезпечені обов'язки позичальника за кредитним договором.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як зазначалось вище, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки направлено ПВКФ «ОАС»11.11.2010р., однак заборгованість не була погашена, відповідач та третя особа не здійснили дій, які б свідчили про намір усунути порушення та погасити заборгованість.

Враховуючи наведене, позивач цілком правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Посилання апелянта на неправомірне залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 судова колегія Харківського апеляційного господарського суду також вважає безпідставним, оскільки стаття 27 ГПК України не містить заборон щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб. Дане обмеження стосується лише сторін у господарській справі ( ст.ст. 1, 21 ГПК України).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не повно зясував обставини щодо вартості предмета іпотеки.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що ціна предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, з аналізу наведеної норми Закону не вбачається обовязковість оцінки майна субєктом оціночної діяльності. Закон передбачає, що ціна предмета іпотеки може бути встановлена за згодою сторін.

Пунктом 4 ухвали господарського суду Харківської області у даній справі від 20.06.2011 р. зобовязано сторони визначити і повідомити суд початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до норм статті 39 Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні апеляційної інстанції, 12.07.2011р. представник позивача просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за початковою ціною 179514,00 гривень, яка визначена сторонами в іпотечному договорі.

Відповідач вимог ухвали щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації не виконав, відзив на позовну заяву не надав, протягом розгляду справи жодного разу в судове засідання не зявився.

Як вбачається з матеріалів справи, справа порушена господарським судом Харківської області від 10.01.2011р. (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 13.01.2011р., ухвалу про відкладення розгляду справи від 24.01.2011р. ним отримано 27.01.2011р., про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення).

Стаття 69 ГПК України встановлює, що спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

03.03.2011р. відповідачем подано клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке задоволено господарським судом першої інстанції ухвалою від 03.03.2011р. Однак, навіть після продовження строків розгляду справи, відповідач не зявився у судове засідання та не надав витребуваних судом документів.

В судове засідання Харківського апеляційного господарського суду апелянт також не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Стаття 22 ГПК України передбачає, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Такі дії відповідача дають підстави для висновку про наявність у його діях зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду справи.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, відповідачем не надано витребуваних судом документів стосовно початкової ціни реалізації предмету іпотеки та не надано заперечень щодо початкової ціни, яка зазначена позивачем та узгоджена сторонами в договорі, посилання апелянта на не дослідження господарським судом першої інстанції обставин щодо вартості предмета іпотеки є безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС” , м. Конотоп Сумської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі № 5021/34/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.07.2011р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.