Постанова № 17858426, 19.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р. Справа № 5023/1095/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1-директора

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2200Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2011 р. у справі № 5023/1095/11

за позовом Приватного підприємства "Віктореал", м. Харків

до Повного товариства "Ломбард "Корал" Подус і компанія", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Віктореал" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Повного товариства "Ломбард "Корал" Подус і компанія" про стягнення з останнього 18763,50 грн. збитків, завданих невиконанням зобов"язань за договором оренди від 01 липня 2006 року № 3-2006.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2011 р. по справі № 5023/1095/11 (суддя Суярко Т.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про час та місце його проведення, у зв"язку з чим справа розглядається за його відсутності за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

01 липня 2006 року між позивачем - Приватним підприємством "Віктореал" та відповідачем -Повним товариством "Ломбард Коралл" Подус і компанія" було укладено договір оренди №3-2006, згідно з умовами якого позивач-орендодавець зобов"язався передати, а орендар -відповідач прийняти в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення площею 16,8 кв.м., що знаходиться з адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 65, з метою розміщення ломбарду.

Відповідно до п.3.1. договору, приміщення, що орендується, має бути переданим орендодавцем орендарю протягом 3-х діб з моменту підписання цього договору згідно з актом приймання-передачі, який є невід"ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу приміщення, площею 16,8 кв.м., яке знаходиться з адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 65, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 01.07.2006р.

Згідно з п.5.1. договору орендар щомісяця до 5 числа поточного (звітного) місяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі, еквівалентному 500 доларам США, але не менш ніж 2750,00 грн.

Розмір орендної плати неодноразово змінювався сторонами додатковими угодами №1 від 04.10.2006р., №3 від 30.01.2008р., №4 від 31.08.2008р., останній раз - додатковою угодою №5 від 02.02.2009р., якою сторони виклали п.5.1. Договору оренди в наступній редакції:

"5.1. Орендар щомісяця до 5 числа поточного (звітного) місяця сплачує Орендодавцю орендну плату: за березень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1500,00 дол.США; за квітень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1400,00 дол.США; за травень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1300,00 дол.США; за червень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1200,00 дол.США; за липень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1100,00 дол.США; за серпень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1100,00 дол.США; за вересень 2009 року у розмірі, еквівалентному 1100,00 дол.США по курсу Національного Банку України на дату платежу".

Строк дії договору оренди неодноразово продовжувався сторонами (Додаткові угоди №1 від 04.10.2006р., №2 від 30.05.2007р., №3 від 30.01.2008р., №4 від 31.08.2008р., останній раз - додатковою угодою №5 від 02.02.2009р. строк дії договору продовжено до 01.10.2009р.

Відповідач 01.09.2009 р. повернув позивачу орендоване приміщення, що було оформлено сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі по договору оренди № 3-2006 від 01 липня 2006 р.

Місцевий господарський суд, пославшись на положення ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму - будівлі, іншої капітальної споруди, їх частини оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору та з цього моменту договір найму припиняється, а також на положення ч. 2 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якими договір оренди припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено, зробив висновок, що договір оренди № 3-2006 від 01.07.2006р. припинив свою дію 01.10.2009р., у зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено та поверненням орендованого приміщення орендодавцеві.

Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується зважаючи на таке.

Пунктом 4.2 . договору сторони передбачили, що якщо жодна із сторін у термін два місяця до закінчення даного договору не заявить про намір його не поновлювати і продовжить виконувати вимоги договору, він визнається продовженим ще на 11 місяців.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони за два місяця до закінчення строку договору, тобто станом на 01 серпня 2009 р. не заявляли про намір його не поновлювати, строк його дії відповідно до пункту 4.2. продовжився на 11 місяців до 01 вересня 2010 р., у зв"язку з чим колегія суддів вважає зазначений висновок місцевого господарського суду про припинення дії договору 01.10.2009р., у зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено та поверненням орендованого приміщення орендодавцеві таким, що не відповідає обставинам справи.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов договору, зокрема п. 4.2. передав об"єкт оренди по акту приймання передачі та припинив з 01 жовтня 2009 р. його виконання, просить стягнути з відповідача збитки, завдані невиконанням умов договору у вигляді упущеної вигоди -неотриманої орендної плати по договору за два місяці -жовтень та листопад 2009 р. в сумі 17608,80 грн.

Крім того позивач просить стягнути збитки у сумі 1154,70 грн., завдані внаслідок неповернення відповідачем у повному обсязі майна, що знаходилось у орендованому приміщенні, а саме: камери відеонагляду (3 шт.) та пожежного датчику ИПР (1 шт.).

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно з умовами умов договору оренди №3-2006 від 01.07.2006р. та додаткової угоди №5 від 02.02.09р. на відповідача було покладено обов"язок зі сплати орендної плати у розмірах та строки, визначені даним договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Оскільки, як було наведено вище, строк дії договору оренди було продовжено на підставі п. 4.2. до 01 вересня 2010 р., а відповідач повернув орендоване приміщення 01.10.2009 р. та з цієї дати перестав виконувати діючий договір, позивачу внаслідок такого порушення зобов"язання відповідачем були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди-неотриманої орендної плати за жовтень та листопад 2009 р. на суму 17608,80 грн., у зв"язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 17608,80 грн. заборгованості з орендних платежів є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Місцевий господарський суд внаслідок невідповідності обставинам справи його висновків про припинення дії договору оренди 01.10.2009р. і відсутністю у зв"язку з цим підстав для сплати відповідачем на користь позивача орендної плати у жовтні та листопаді 2009 р. і порушення норм матеріального права, дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зважаючи на наведене, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 17608,80 грн. орендних платежів за користування приміщенням за два місяці- жовтень 2009 року та листопад 2009 року слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків в сумі 1154,70 грн., завданих внаслідок неповернення відповідачем у повному обсязі майна, що знаходилось у орендованому приміщенні, а саме: камери відеонагляду (3 шт.) та пожежного датчику ИПР (1 шт.), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, обгрунтовано пославшись на наступне.

В обгрунтування факту завдання відповідачем збитків, внаслідок неповернення в повному обсязі майна, позивач надав наступні документи: акт приймання-передачі Орендареві нежитлового приміщення від 01.07.06р., що містить перелік майна, яке передається разом із приміщенням (в тому числі камери відеонагляду - 3 шт. та ИПР - 1 шт.); акт повернення орендованого приміщення Орендодавцеві від 01.10.09р., з переліком майна, яке передається разом із приміщенням (в якому відсутні камери відеонагляду - 3 шт. та ИПР - 1 шт.).

З наведеного вбачається факт відсутності камери відеонагляду - 3 шт. та ИПР - 1 шт. у поверненому відповідачем приміщенні.

Однак, мотивуючи розмір вказаних збитків, позивач надав роздруковану інтернет сторінку з сайту http://bezpeka.opta.com.ua та прайс-листи ТОВ "Опта ЛТД" (арк.с.21, 70-74), згідно яких вартість датчику СРП складає 47,70 грн., а вартість камери відеонагляду CAMSTAR CAM-510CF (3.6 mm) складає 369,00 грн. Виходячи з чого позивачем і було розраховано розмір збитків: 47,70 + 1107,00 (369,00х3) = 1154,70 грн.За основу для розрахунку завданих збитків позивачем було взято вартість датчику СРП та вартість камери відеонагляду CAMSTAR CAM-510CF (3.6 mm), проте, з матеріалів справи, зокрема, з актів приймання-передачі орендованого приміщення орендарю та його повернення орендодавцеві, не вбачається які саме камери відеонагляду та пожежний датчик (модель, марка тощо) були встановлені у орендованому приміщенні, тобто не вбачається видових ознак , які відрізняють неповернені камери відеонагляду та пожежний датчик від від будь-яких пожежних датчиків та камер відеонагляду , що має суттєве значення для визначення їх вартості.

Інших доказів які б свідчили про те, що у орендованому приміщенні були встановлені саме датчик ИПР - СРП та камери відеонагляду CAMSTAR CAM-510CF (3.6 mm), виходячи з вартості яких позивачем розраховувався розмір збитків позивачем не надано.

Клопотання щодо витребування вказаних доказів в порядку ст.38 ГПК України, у зв"язку із неможливістю їх надання, позивачем не надано, як не надано і будь-яких інших доказів які б підтвердили вартість встановлених у орендованому приміщенні камер відеонагляду та датчику ИПР.

Крім цього ненадання позивачем доказів на підтвердження того, які саме пожежні датчики та камери відеонагляду знаходилось у орендованому приміщенні (видові ознаки пожежного датчику та камери відеонагляду, що відрізняли б їх від будь-яких пожежних датчиків та камер відеонагляду взагалі унеможливлює призначення по справі судової товарознавчої експертизи судом з власної ініціативи щодо визначення вартості камер відеонагляду та датчику ИПР.

З огляду на наведене розмір збитків, які, на думку позивача, були понесені ним, внаслідок неповернення відповідачем в повному обсязі майна, що знаходилось в орендованому приміщенні за договором №3-2006 від 01.07.2006р. є недоведеним.

Окрім цього 11.04.2011р. відповідач звернувся до суду із заявою, яка міститься у відзиві на позов, в якій просив застосувати до позовних вимог позовну давність.

Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Згідно зі ст.259, 267 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може застосовуватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 786 Цивільного кодексу України передбачено, щодо вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Як вже зазначалось вище орендоване приміщення було повернуто відповідачем (Орендарем) 01.10.2009р.

З позовною заявою про стягнення з відповідача збитків позивач звернувся 16.02.2011р., а тому строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення збитків у зв"язку із пошкодженням речі сплив.

Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

З огляду на наведене вище, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 1154,70 грн. , у зв"язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись статтею 99, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2011 року у справі № 5023/1095/11 скасувати в частині відмови у позові про стягнення 17608,80 грн. заборгованості з орендних платежів.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Повного товариства "Ломбард "Корал" Подус і компанія" (61162, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766, р/р 26504301814051 у філії "ХЦВ ПІБ", МФО 351458) на користь Приватного підприємства "Вуктореал" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, б. 38-Ж, код ЄДРПОУ 31555242, р/р 26004000077553 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) заборгованість з орендної плати в сумі 17608,80 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 18.07.2011 р.