Постанова № 17858414, 19.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“12” липня 2011 року Справа №5023/850/11 Колегія суддів у складі:

головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю:

прокурора Овчарової А.О., посвідчення НОМЕР_1 від 15.09.2010р.,

представників сторін:

позивачів:

Міністерства аграрної політики та продовольства України не зявився,

ДП «Харківський завод шампанських вин»- ОСОБА_1. за довіреністю №170 від 31.03.2011р.,

1-го відповідача ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 03.01.2011р.,

2-го відповідача ОСОБА_3. за довіреністю №06-1/3668 від 28.09.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманський»(вх.№1955Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011 року по справі №5023/850/11,

за позовом Виконуючого обовязки прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ в особі Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин», м.Харків,

до 1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманський», с.Куцуруб, Миколаївська область,

2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис», м. Харків,

про стягнення 3 980 437, 72 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2011 року по справі №5023/850/11 (колегія суддів: суддя Жиляєв Є.М., суддя Жигалкін І.П., суддя Тихий П.В.) відмовлено в задоволенні заяви АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії АКБ «Базис»про виключення його з числа відповідачів. Відмовлено в задоволенні клопотання ДП «Харківський завод шампанських вин»про залучення до участі у справі прокурора Харківської області. Відмовлено в задоволенні клопотання ДП «Харківський завод шампанських вин»про передачу справи за підсудністю. Відмовлено в задоволенні клопотання СВК «Лиманський»про передачу справи за підсудністю.

Позов Виконуючого обовязки прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП «Харківський завод шампанських вин»до СВК «Лиманський»задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманський»на користь ДП «Харківський завод шампанських вин»кошти у сумі 3980437,72грн.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманський»на користь державного бюджету України - 25500 грн. державного мита.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманський»на користь державного бюджету України - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові Виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП «Харківський завод шампанських вин»до ПАТ АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»відмовлено повністю. (а.с. 82-90, т. 2)

Перший відповідач, СВК «Лиманський», з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 18.04.2011 року по справ №5023/850/11 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог виконуючого обовязки прокурора Ленінського району м. Харкова відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи.(а.с. 99-106, т.2)

В обґрунтування апеляційної скарги СВК «Лиманський»посилається на те, що він не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що директор ДП «ХЗШВ», всупереч вимогам ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без погодження із розпорядником майна перерахував 1-му відповідачу грошові кошти у сумі 3980 437,72грн. та розпорядився майном, вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів ДП «ХЗШВ», оскільки апелянт вважає невірним застосування судом першої інстанції п.13 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до даних обставин.

Апелянт вказує, що підставою для порушення справи про банкрутство ДП «ХЗШВ»була непогашена заборгованість ДП «ХЗШВ»перед СВК «Лиманський»за Договором поставки від №22/10/08 від 07.10.2008 р. у розмірі 3980437,72грн. та підтверджувалось рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2009 р. у справі № 14/219-09. Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. по справі №14/219-09 рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2009 р. було скасовано, а матеріали справи були направлені на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Враховуючи спірність грошових вимог у справі №Б-50/70-10, ДП «ХЗШВ»звернулось до СВК «Лиманський»з пропозицією про врегулювання спірних відносин, і 20.04.2010 р. між ДП «ХЗШВ»та СВК «Лиманський»було укладено Договір про врегулювання спору, згідно умов якого, ДП «ХЗШВ»і сплатило СВК «Лиманський»заборгованість у розмірі 3 980437, 72 грн.

На думку апелянта, договором про врегулювання спору від 20.04.2010 р. зобов'язання, які виникли між СВК «Лиманський»і ДП «ХЗШВ»за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р., були замінені позиковим зобов'язанням з боку ДП «Харківський завод шампанських вин». При цьому, зобов'язання за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р. були припинені.

Скаржник зазначає, що Договір про врегулювання спору від 20.04.2010 р. був укладений до введення господарським судом Харківської області процедури розпорядження майном ДП «ХЗШВ», а тому керівник ДП «ХЗШВ»не був обмежений необхідністю погоджувати укладення вказаного Договору із розпорядником майна ДП «ХЗШВ»у відповідності з вимогами п.13. ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

СВК «Лиманський», також, не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що директором ДП «ХЗШВ»в порушення введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів було сплачено СВК «Лиманський»суму заборгованості в розмірі З 980 437, 72грн., оскільки згідно ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 43 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»мораторій на задоволення вимог кредиторів це захід, спрямований на зупинення процедури примусового стягнення з боржника грошових зобов'язань на користь конкурсних кредиторів, яка проводиться у відповідності з нормами Закону України «Про виконавче провадження», або іншими спеціальними нормами. В той же час, мораторій не може обмежувати боржника, стійка фінансова неплатоспроможність якого не встановлена належними чином, в обсязі його прав та обов'язків як самостійного суб'єкта господарської діяльності, в тому числі, і в праві добровільного виконання своїх зобов'язань перед поточними кредиторами.

Апелянт вказує, що ДП «ХЗШВ»виконувало свої зобов'язання за Договором про врегулювання спору від 20.04.2010 р., а саме - перерахувало СВК «Лиманський»грошові кошти у розмірі З 980437, 72 грн.

З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі №Б-50/70-10 про банкрутство ДП «ХЗШВ», не поширювалась на зобов'язання, які виникли у ДП «ХЗШВ»за Договором про врегулювання спору від 20.04.2010 р.

Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме: не повідомив належним чином Міністерство аграрної політики та продовольства України про час і місце проведення судового засідання; безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ДП «Харківський завод шампанських вин»про залучення до участі у справі №5023/850/11 прокурора Харківської області; невірно визначив склад учасників процесу, залучивши у якості відповідача по справі ПХФ ПАТ «АКБ «Базис», яка не є не є відповідачем по справі, оскільки єдиним відповідачем по справі №5023/850/11. на думку апелянта, є СВК «Лиманський»; внаслідок невірного визначення складу учасників процесу, господарським судом Харківської області було винесено з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки місцезнаходженням СВК «Лиманський»є Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, тому, на думку апелянта, розгляд справи, згідно територіальної підсудності, відноситься до компетенції господарського суду Миколаївської області.

Другий відповідач, ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис», надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №5559 від 30.05.2011р.), в якому зазначив, що підтримує апеляційну скаргу, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції по справі 2-й відповідач посилається на те, що єдиним відповідачем по справі №5023/850/11 має бути СВК «Лиманський», оскільки ПХФ ПАТ «АКБ «Базис»несе лише обовязки щодо перерахування грошових коштів в день надходження до банку відповідних розрахункових документів клієнта та не відповідає за суть операції, зазначеної клієнтом в платіжних документах. Крім того, 2-й відповідач зазначає, що в.о. прокурора Ленінського району м. Харкова не надвів доказів, що ПХФ ПАТ «АКБ «Базис»є боржником у тих матеріально-правових відносинах, з яких виник спір та не навів підстав для зобовязання банку перерахувати грошові кошти ДП «ХЗШВ»у сумі 3980437,72 грн. (а.с. 112-113, т.2)

Позивач - ДП «Харківський завод шампанських вин»також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5573 від 31.05.2011р.), в якому зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові. В обґрунтування своєї позиції по справі ДП «Харківський завод шампанських вин»посилається на ті ж підстави, що викладені СВК «Лиманський»в апеляційній скарзі. (а.с. 116-122, т.2)

Прокурор та позивач Міністерство аграрної політики та продовольства України письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 12.07.2011р. представник Міністерства аграрної політики та продовольства України не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи позивач - Міністерство аграрної політики та продовольства України належним чином було повідомлено, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду господарського спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника Міністерства аграрної політики та продовольства України.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12.07.2011р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити. Представники позивача ДП «Харківський завод шампанських вин»та 2-го відповідача також підтримали вимоги апеляційної скарги. Прокурор проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

10.02.2011р. виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ДП «Харківський завод шампанських вин»про стягнення з СВК «Лиманський»3980437,72 грн. та про зобов'язання ПХФ ПАТ АКБ «Базис»перерахувати кошти у розмірі 3980437,72 грн. на розрахунковий рахунок ДП «Харківський завод шампанських вин». (а.с. 3-8, т.1)

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (п. 2 резолютивної частині), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом територіальності.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Згідно зі Статутом Державне підприємство «Харківський завод шампанських вин»»створено відповідно до наказу Комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України від 11.08.1999 №44 «Про створення державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»на базі державного майна, повернутого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області. ДП «Харківський завод шампанських вин»засновано на державній власності, підпорядковане Міністерству аграрної політики України і є йому підзвітним. (а.с. 11, т.1)

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»Міністерство аграрної політики та продовольства України утворено 09.12.2010р. шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України та є його правонаступником.

Таким чином, на час розгляду даної справи, ДП «Харківський завод шампанських вин»підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України.

Виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ДП «Харківський завод шампанських вин»до відповідачів: СВК «Лиманський», с.Куцуруб, Миколаївська область, та ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис», м. Харків.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що єдиним відповідачем по справі є СВК «Лиманський», оскільки відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

З позовної заяви прокурора вбачається, що позовна заява містить окрему вимогу до ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис», а саме зобовязати банк перерахувати грошові кошти, які, на думку прокурора були неправомірно перераховані банком на рахунок СВК «Лиманський», на розрахунковий рахунок ДП «Харківський завод шампанських вин». При цьому, колегія суддів зазначає, що вимоги до 1-го відповідача (про стягнення грошових коштів) та до 2-го відповідача (про зобовязання перерахувати грошові кошти) повязані підставами виникнення цих вимог, а саме неправомірністю, на думку прокурора, перерахування грошових коштів СВК «Лиманський».

Отже, ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис», м. Харків, є другим відповідачем у даній справі в розумінні ст.21 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, також, вважає безпідставними і посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом територіальної підсудності, оскільки відповідно до ч. 2, ч. З ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Колегія суддів вказує, що статтею 54 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право самостійно визначати відповідачів.

Позовну заяву подано до двох відповідачів: до СВК «Лиманський», с.Куцуруб, Миколаївська область, та до ПАТ АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис», м. Харків, тому прокурор, скориставшись наданим йому процесуальним правом, на власний вибір, подав позов до господарського суду за місцем знаходження другого відповідача до господарського суду Харківської області. Отже, господарським судом Харківської області під час розгляду даної справи не були порушені правила територіальної підсудності.

Як вже було зазначено вище, виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району м. Харкова у позовній заяві просив стягнути з СВК «Лиманський»3980437,72грн. та зобов'язати ПХФ ПАТ АКБ «Базис»перерахувати кошти у розмірі 3980437,72 грн. на розрахунковий рахунок ДП «Харківський завод шампанських вин». В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що 3980437,72 грн. були перераховані СВК «Лиманський»керівником ДП «Харківський завод шампанських вин»неправомірно, з порушенням приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Згідно матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2010р. за заявою ініціюючого кредитора - СВК «Лиманський»порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Харківський завод шампанських вин»на підставі ст. ст. 7, 8, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(а.с. 18-19, т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р., за результатами підготовчого засідання відмовлено боржнику у задоволенні клопотання про припинення провадження по даній справі; зобовязано ініціюючого кредитора опублікувати в офіційному друкованому органі України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника; встановлено розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора до боржника у сумі 3980437,72грн; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бідну Оксану Іванівну; відмовлено арбітражним керуючим Караченцеву Ю.Л., Таможанському О.В., Бережному О.І. та Чернишенко О.П. у задоволенні заяви на участь у даній справі; зобовязано розпорядника майна разом з керівником боржника розглянути у встановленому законом порядку вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів; зобовязано розпорядника майна виконати всі обовязки передбачені п. 9 ст. 13, п.5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», надати у попереднє засідання аналіз фінансової, господарської і інвестиційної діяльності боржника, його положення на товарному ринку на час проведення попереднього засідання, який надати до суду до 25.05.2010 року, для чого зобовязано керівника боржника в строк до 10.05.2010 року забезпечити розпоряднику майна доступ до бухгалтерської та фінансової документації боржника; призначено дати попереднього засідання, проведення перших зборів кредиторів, а також засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання його банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, чи припинено провадження у справі про банкрутство; а також письмово повідомити усіх кредиторів про час і місце проведення попереднього засідання суду (а.с. 20-23, т.1)

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2010р. по справі № Б-50/70-10 ухвалу господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р. залишено без змін та повністю підтверджено її законність та обґрунтованість. Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 р. по справі № Б-50/70-10 ухвалу господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. залишено без змін.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Статтею 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що розпорядник майна має право, зокрема, скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника. Розпорядник майна зобов'язаний: вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Згідно статті 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Таким чином, після 26.04.2010 р. директор ДП «Харківський завод шампанських вин»не мав права без погодження із розпорядником майна розпоряджатися майном, зокрема, грошовими коштами, на суму, що перевищує один відсоток балансової вартості активів ДП «Харківський завод шампанських вин».

Розпорядження грошовими коштами - це, зокрема, укладання оплатних договорів перерахування грошових коштів іншим суб'єктам господарської діяльності тощо.

Матеріали справи свідчать, що директор ДП «Харківський завод шампанських вин»Раїна Ю.І. без погодження із розпорядником майна:

- 04.10.2010 р. згідно платіжних доручень № 5153, №5164 перерахував Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Лиманський»1 000 000 грн. та 416 914, 44 грн.;

- 05.10.2010 р. згідно платіжного доручення № 5192 перерахував Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Лиманський»1 500 000 грн.;

- 06.10.2010 р. згідно платіжного доручення № 5220 перерахував Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Лиманський»400 000 грн.;

- 07.10.2010 р. згідно платіжних доручень № 5231, №5232 перерахував Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Лиманський»813 312,29 грн. та 582210, 99 грн. (а.с. 43-45, т.1)

Таким чином директор ДП «Харківський завод шампанських вин»всупереч вимогам ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без погодження із розпорядником майна перерахував грошові кошти 1-му ідповідачу - Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Лиманський»у сумі 3 980 437,72 грн. та розпорядився майном, вартість якого, складає понад один відсоток балансової вартості активів ДП «Харківський завод шампанських вин», що було встановлено прокурором під час перевірки діяльності ДП «Харківський завод шампанських вин»та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

Крім того, як було вказано вище, ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Харківський завод шампанських вин»Господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. по справі № Б-50/70-10 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме: зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинено заходи щодо сплати податків і зборів застосованих до прийняття даної ухвали. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1. заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, 2. не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовується інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Мораторій - це безумовне зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів по зобов'язанням, строк виконання яких настав до введення мораторію, а також припинення мір, направлених на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Основною ціллю мораторію є збереження ліквідаційної (конкурсної) маси боржника. Крім того, введення мораторію передбачає заборону виконання зобов'язань боржника і встановлює спеціальний порядок їх задоволення.

Дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку предявлені до виконання виконавчі документи.

Задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії порушують правила мораторію.

Така правова позиція колегії суддів узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у п.п. 38, 39,70 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18.12.2009 року.

Однак, з 04.10.2010 року по 07.10.2010 р. директором ДП «Харківський завод шампанських вин»Раїною Ю.І., в порушення введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів, було сплачено СВК «Лиманський»суму заборгованості в розмірі З 980 437,72 грн.

Стосовно посилань апелянта на те, що грошові кошти в розмірі З980437,72грн. були перераховані ДП «Харківський завод шампанських вин»на користь СВК «Лиманський»на виконання умов договору про врегулювання спору, укладеного між ДП «Харківський завод шампанських вин»та СВК «Лиманський»20.04.2010р., до введення процедури розпорядження майном боржника і є новим зобовязанням ДП «Харківський завод шампанських вин»перед СВК «Лиманський», в звязку з чим, на думку апелянта, на зобовязання сторін за договором про врегулювання спору від 20.04.2010р. не поширюються вимоги ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та дія мораторію, введена ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2010р., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно матеріалів справи, підставою для порушення справи №Б-50/70-10 про банкрутство ДП «Харківський завод шампанських вин»була непогашена заборгованість ДП «Харківський завод шампанських вин»перед СВК «Лиманський»за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р. у розмірі 3980437,72грн. та, станом на момент звернення ініціюючого кредитора СВК «Лиманський»до місцевого господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, підтверджувалась рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2009 р. у справі № 14/219-09.

20.04.2010р. між ДП «Харківський завод шампанських вин»(боржник) та СВК «Лиманський»(кредитор) був укладений договір про врегулювання спору згідно п. 1 умов якого, сторони домовились, що заборгованість боржника перед кредитором, яка виникла внаслідок невиконання грошового зобовязання за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р., станом на 20.04.2010р. становить 3980437,72 грн. Згідно п. 2 договору про врегулювання спору від 20.04.2010р., боржник зобовязався погасити кредитору заборгованість, вказану в п.1 даного договору, поетапно в наступному порядку: до 05.10.2010р. перерахувати на розрахунковий рахунок кредитора 1000000,00 грн.; до 15.10.2010р. перерахувати на розрахунковий рахунок кредитора 2980437,72 грн.

Отже, з умов договору про врегулювання спору від 20.04.2010р. вбачається, що предметом даного договору є заборгованість боржника ДП «Харківський завод шампанських вин»перед кредитором - СВК «Лиманський», яка була підставою для порушення господарським судом Харківської області справи про банкрутство боржника. Колегія суддів вказує, що договір про врегулювання спору від 20.04.2010р. не містить положень про позику з боку ДП «Харківський завод шампанських вин», як не містить будь-яких інших умов, які б свідчило про виникнення між ДП «Харківський завод шампанських вин»та СВК «Лиманський»нових зобовязань на суму 3980437,72 грн.

Сторони договору про врегулювання спору від 20.04.2010р. лише визначили порядок погашення існуючої заборгованості боржника перед кредитором за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р. Тому, відсутні підстави вважати, що договором про врегулювання спору від 20.04.2010 р., зобов'язання, які виникли між СВК «Лиманський»і ДП «Харківський завод шампанських вин»за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р., були замінені позиковим зобов'язанням з боку ДП «Харківський завод шампанських вин», а зобов'язання за Договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р. були припинені.

Таким чином, грошові кошти в сумі 3980437,72 грн., які є предметом спору у даній справі та є предметом договору про врегулювання спору від 20.04.2010р., є кредиторською заборгованістю боржника ДП «Харківський завод шампанських вин»за договором поставки №22/10/08 від 07.10.2008 р., що стала підставою для порушення провадження у справі №Б-50/70-10 про банкрутство боржника, а тому, до правовідносин, що виникли у звязку з перерахуванням зазначених грошових коштів боржником на користь кредитора, слід застосовувати приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом», зокрема, ст.12, 13 вказаного Закону.

Згідно з частиною шостої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом» дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян.

Дія мораторію не поширюється, також, на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону, або керуючий санацією згідно з планом санації затвердженим господарським судом або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 Закону. Проте, слід врахувати, що Законом України від 07.03.2002 року №3088-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зі статті 14 Закону виключено норми, які дозволяли боржникові при проведені процедури розпорядження майном одночасно задовольняти вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів (далі реєстр). Тому боржнику дозволяється під час процедури розпорядження майном задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною 6 статті 12 Закону не поширюється дія мораторію. Задоволення, отримане кредитором внаслідок дій боржника, що порушують правила про режим мораторію, має повертатися боржникові (або в ліквідаційну масу) на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в п. 39 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18.12.2009 р.

Отже, дія мораторію поширюється на задоволення боржником грошових вимог в сумі 3980437,72 грн. СВК «Лиманський»директором ДП «Харківський завод шампанських вин»Раїною Ю.І.

З огляду на вищевикладене, задоволення грошових вимог в сумі 3980437,72 грн., отримане кредитором - СВК «Лиманськии»внаслідок дій боржника - ДП «Харківський завод шампанських вин», що порушують правила про режим мораторію, та з порушенням порядку, встановленого ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Кошти ДП «Харківський завод шампанських вин», які є предметом даного спору, є державними і незаконне розпорядження ними може завдати шкоди державі.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги виконуючого обовязки прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ДП «Харківський завод шампанських вин»до СВК «Лиманськии»є законними, обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог виконуючого обовязки прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ДП «Харківський завод шампанських вин»до ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»колегія суддів зазначає, що в обґрунтування своїх вимог до другого відповідача, прокурор посилається на те, що розпорядник майна Бідна О.І. листом від 21.05.2010 року № 50/70-10-5 повідомила АКБ «Базис»про необхідність згідно законодавства України повідомляти розпорядника майна ДП «Харківський завод шампанських вин»Бідну Оксану Іванівну про всі дії, що пов'язані із розпорядженням майном ДП «Харківський завод шампанських вин»(укладання, виконання угод, проведення розрахунків, заліків, уступки вимоги, переведення боргу тощо); не допустити порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; надати розпоряднику майна ДП «Харківський завод шампанських вин»Бідній Оксані Іванівні повну інформацію щодо виконання зобов'язань із ДП «Харківський завод шампанських вин». Прокурор вважає, що в порушення даних вимог, банк незаконно здійснив розрахункову операцію, чим завдав шкоду інтересам держави.

Згідно матеріалів справи 10.06.2009 р. між ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»і ДП «Харківський завод шампанських вин»було укладено договір банківського рахунку № 1855/3 для здійснення розрахунково-касового обслуговування. (а.с. 61-63, т.1)

На підставі підпункту 2.3.1. договору банківського рахунку № 1855/3 від 10.06.2009 р. банк за розпорядженням клієнта - ДП «Харківський завод шампанських вин», перерахував грошові кошти на загальну суму 3980437,72 грн. на поточний рахунок СВК «Лиманський», що підтверджується платіжними дорученнями № 5153 від 04.10 2010 р., № 5164 від 04.10. 2010 р., № 5192 від 05.10.2010 р., № 5220 від 06.10. 2010 р., № 5231 від 07.10 2010 р.у, № 5232 від 07.10.2010 р.

У відповідності до частини 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У відповідності з частиною 2 статті 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - члену платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Пунктом 1.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Таким чином, банк несе відповідальність лише щодо своєчасності та належності виконання платіжного доручення клієнта.

Нормами діючого законодавства України не передбачено обовязку банку перевіряти наявність погодження розпорядника майна під час здійснення операції з перерахування грошових коштів не входить до обов'язку банківських установ та відповідальність за незаконне перерахування коштів в даному випадку не може бути покладена на банк.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з боку ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»не було порушено вимог діючого законодавства, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог до другого відповідача.

Стосовно посилань апелянта на те, що місцевий господарський суд належним чином не повідомив позивача Міністерство аграрної політики та продовольства України про час та місце розгляду справи господарським судом Харківської області, то такі твердження спростовуються матеріалами справи, а саме поштовими штампами вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Харківської області на процесуальних документах, повідомленням про вручення поштового відправлення та клопотанням Міністерства аграрної політики та продовольства України №31-н/217 від 10.03.2011р. (вх.№1261 від 16.03.2011р.) (а.с.2, 49,97110, т.1, а.с. 64, 67, т.2)

Колегія суддів, також, вважає безпідставними посилання апелянта на незалучення місцевим господарським судом прокурора Харківської області, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», Прокуратура України становить єдину систему, на яку згідно Конституції України та цього Закону покладається така функція, як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, а органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. В розгляді даної справи вже приймає участь прокурор, а саме - виконуючий обовязки прокурора Ленінського району, тому підстави для залучення до участі у справі ще й прокурора Харківської області відсутні.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі №5023/850/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманський» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі № 5023/850/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови підписано 18.07.2011р.