Постанова № 17858400, 18.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 54/230-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В.,

суддя Бородіна Л.І. ,

суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Бєляєвій І.І.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. №1253 від 12.07.2011р.),

відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків (вх. № 2704Х/2-7) , на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року по справі № 54/230-10,

за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі Харківської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, м. Харків,

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення 3513439,33 дол. США,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року у справі № 54/230-10 (суддя Светлічний Ю.В.) позов було задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором 3010-2/02-01-100-08 від 16.09.2008 р. у розмірі 3513439,39 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.10.2010 р. складає 27796926,60 грн.). Також, з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати: 3221,40 доларів США державне мито та 236,00 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення суду не було оскаржено у встановленому законом порядку, набуло чинності та 22.04.2011 року на його виконання були видані відповідні накази суду, зміст яких повністю відповідає резолютивній частині рішення.

Позивач, ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі ХОД “Райффайзен Банк Аваль”, м. Харків (стягувач у даній справі) у червні 2011 р. звернувся до місцевого господарського суду з заявою про виправлення в наказі суду допущеної помилки, в якій просив в резолютивній частині рішення зазначити суму державного мита в гривневому еквіваленті (25500,00 грн.) та біля суми 236,00 зазначити валюту (грн.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року у справі № 54/230-10 (суддя Тихий П.В.) задоволено заяву стягувача про виправлення помилки.

Виправлено описку в рішенні суду від 11.04.2011 року у справі № 54/230-10, виклавши п.3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61071, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 30.10.1999 р., код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Харківської Обласної Дирекції Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”(61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код ЄДРПОУ 23321095, р/р №361937 в Харківській області дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 350589, код банку 23321095) судові витрати: 25500,00 грн. - державне мито та 236,00 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу”.

20.06.2011 року місцевим господарським судом стягувачеві видано відповідний наказ.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, з даною ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 20.06.2011 року у справі № 54/230-10 змінити та прийняти ухвалу, якою визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду від 22.04.2011 року, виданий на виконання рішення господарського суду від 11.04.2011 року по справі № 54/230-10 за позовом ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі ХОД “Райффайзен Банк Аваль”, м. Харків, до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів 3513439,33 дол. США; заяву стягувача про виправлення описки в наказі задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує та просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, справедливою та такою, що повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 05.07.2011року.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 18.07.2011року була направлена ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом 05.07.2011року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 08.07.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

В ухвалі суду від 05.07.2011року зазначено, що у разі не зявлення представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. (а.с.45- а.с.46 т.2).

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2010 року у даній справі були повністю задоволені позовні вимоги позивача та на його користь з відповідача стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № 010-2/02-01-100-08 від 16.09.2008 р. у розмірі 3513439,33 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.10.2010 р. складає 27796926,60 грн.), а також понесені позивачем судові витрати: 3221,40 доларів США - державне мито та 236,00 - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення судом першої інстанції 22.04.2011року видано два накази: один на стягнення основного боргу у загальній сумі 3513439,33 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.10.2010 р. складає 27796926,60 грн.), а другий на стягнення судових витрат у розмірі 3221,40 доларів США - державне мито та 236,00 - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Звертаючись до суду з заявою про виправлення помилки позивач просив у рішенні суду та відповідно, у виданому судом наказі про стягнення судових витрат, зазначити суму державного мита в гривневому еквіваленті (25500,00 грн.), замість доларового, як вказано судом та біля суми 236,00 зазначити валюту (грн.), оскільки така валюта помилково не зазначена.

Тобто, заява позивача про виправлення помилки стосувалася саме другого наказу суду про стягнення судових витрат. Також, як вбачається із матеріалів справи, позивачем 20.06.2011 року було повернуто оригінал наказу господарського суду від 22.04.2011 року про стягнення державного мита та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу (а.с.33 т. 2).

Заява позивача була розглянута судом першої інстанції та 20.06.2011року прийнято оскаржувану ухвалу, якою заяву стягувача про виправлення помилки задоволено, виправлено допущену описку в рішенні суду від 11.04.2011 року та видано новий наказ від 20.06.2011року про стягнення 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що оскаржувана ухвала є обгрунтованою та такою, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги відповідача позбавлені належної переконливості та не підтверджені належними доказами виходячи з наступного.

Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, як встановлено вище, названою статтею встановлено перелік підстав, за наявності яких господарський суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, однак, відповідачем жодних із перелічених підстав не зазначено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії місцевого господарського суду щодо виправлення помилки у виданому наказі повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, та зважаючи на те, що позивач повернув суду оригінал наказу від 22.04.2011 року про стягнення судових витрат, підстави визнавати зазначений наказ таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається із апеляційної скарги, відповідач просив визнати таким, що не підлягає виконанню наказ суду першої інстанції про стягнення з нього на користь позивача суми основного боргу у розмірі 3513439,33 доларів США, однак, жодних підстав для відповідного не навів.

Колегія суддів зазначає, що підставою розгляду у суді першої інстанції була заява позивача про виправлення помилки у наказі про стягнення судових витрат, а не основного боргу. Тобто, питання щодо визнання наказу про стягнення основного боргу таким, що не підлягає виконанню, не було предметом розгляду у суді першої інстанції, спірною ухвалою суд першої інстанції не вирішував відповідне питання, а тому, в силу приписів ст. 101 ГПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави вирішувати відповідне питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року по справі № 54/230-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 103 п. 1, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року по справі № 54/230-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Крестьянінов О.О.

повний текст постанови складено 22.07.2011р.