Постанова № 17857999, 02.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2011 року Справа № 5005/4894/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Соловйової О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ( дов. б/н від 01.09.10 р.); ОСОБА_3 (дов. б/н від 01.03.10 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 ( дов. № 11 від 01.01.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НЗ-інвест” смт. Ювілейне на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі № 5005/4894/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ інвест” смт. Ювілейне

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НЗ- інвест” смт. Ювілейне

про стягнення 28 246 грн. 54 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 30.06.2011 р. у справі № 5005/4894/2011, яке підписано 04.07.2011 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Рудь І.А), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ інвест” смт. Ювілейне до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НЗ- інвест” смт. Ювілейне про стягнення 28246 грн. 54 коп. як такі, що були ним збережені за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Відповідач не погодився з казаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним, прийнятим при неповному зясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, без дослідження належним чином поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків.

Особа, яка подала скаргу вважає, що задовольняючи позов суд не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи доказів предявлення позивачем відповідачу вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 28 246 грн.54 коп., з моменту предявлення якої починається перебіг встановленого законом строку для виконання зобовязання. ТОВ з іноземними інвестиціями “НЗ інвест” вважає, що не врахування цього факту призвело до порушення судом норм ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідач не згоден з рішенням суду першої інстанції, так як він не є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Вказана земельна ділянка площею 0,7010 га знаходиться в оренді у ТОВ “АТБ -інвест” на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 р. № 155/13 та договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, оскільки вважає його обґрунтованим та винесеним у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Позивач вказує, що при переході права власності на будівлі та споруди до набувача переходить і право користування відповідною частиною земельної ділянки, а отже і обовязок зі здійснення плати за користування земельною ділянкою, незалежно від оформлення або реєстрації прав на землю.

Згідно із пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням при будинкової території.

При прийнятті апеляційної скарги до розгляду, на підставі розпорядження секретаря судової палати від 15.07.2011 р. № 934, змінено склад колегії суддів.

Розпорядження секретаря судової палати від 29.07.2011 р. № 998 змінено склад судової колегії, у звязку з виходом з лікарняного судді Євстигнеєва О.С.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.01.2002 р., який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ТОВ “АТБ інвест” є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 та орендарем земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі ДП “Дніпропетровський міський центр ДЗК” за № 4652 від 09.01.2004 р., загальна площа орендованої земельної ділянки 0,7010 га.

12.01.2005 р. ТОВ “АТБ інвест” за договором купівлі-продажу будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 12.05.2005 р., продало будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, які мають відповідні характеристики, які вказані у договорі, фізичним особам: ОСОБА_5, ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_7. За вказаним договором відчужено будівлю загальною площею 54,9 кв.м.

За договором купівлі-продажу від 17.08.2007 р. продавці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. продали свої частки майна, які придбані у ТОВ “АТБ -інвест” ТОВ з іноземними інвестиціями “НЗ-інвест” по АДРЕСА_1. Площа земельної ділянки, на якій розташовані споруди, в договорі купівлі-продажу не визначена. Право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 продавці у встановленому законом порядку не оформлювали і договір оренди землі з Дніпропетровською міською радою не укладали.

Земельна ділянка площею 0,7010 га, розташована по АДРЕСА_1, знаходиться в оренді у ТОВ “АТБ - інвест” на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 р. № 155/13 та договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р.

Пунктом 5.4.7 договору оренди від 29.12.2003 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ “АТБ інвест” передбачено, що у разі переходу права власності або права користування на будівлі чи споруду, що розташовані на наданій земельній ділянці, у 10-ти денний строк з моменту настання таких змін ТОВ “АТБ інвест”, як орендар, зобовязаний повідомити орендодавця.

Позивач, в порушення умов пункту 5.4.7 договору оренди від 29.12.2003 р., не повідомив Дніпропетровську міську раду (орендодавця) про відчуження громадянам ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. частини будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1, у звязку з цим площа земельної ділянки, зазначена у договорі оренди від 29.12.2003 р., не була зменшена, а тому позивач на підставі діючого договору оренди сплачує орендну плату за всю земельну ділянку загальною площею 0,7010 га.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на споруду, будівлю, що знаходиться на земельній ділянці наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Отже, якщо попередній власник будівлі, споруди користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє імя шляхом укладання договору оренди.

01.06.2009 р. ТОВ з іноземними інвестиціями “НЗ-інвест” зверталося до ТОВ “АТБ-Інвест” з проханням надати згоду на вилучення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для можливості оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню нерухомого майна, придбаного ним по договору купівлі-продажу. Позивач перешкоджає відповідачу у оформленні відповідачем прав на вказану земельну ділянку.

Стаття 377 ЦК України, як і ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України регулюють питання переходу права (власності або користування) на земельну ділянку при придбанні за договором житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, від відчужувача майна до набувача.

Аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, адже таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з обєктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.

В законі не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Дніпропетровськ міська рада. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України, яка не містить імперативного обовязку органу місцевого самоврядування прийняття рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала право власності на обєкт нерухомості, які на цій землі розташовані.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов висновку про те, що відповідач з моменту набутті ним у власність нерухомості є користувачем земельної ділянки, а відтак у нього виник обовязок здійснювати плату за землю.

Так як орендна плата за земельну ділянку за період з 01.08.2010 р. по 31.03.2011 р. сплачувалась позивачем, то суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 1212 ЦК України, стягнув з відповідача 28 246 грн.54 коп.

За висновком суду, під збереженням майна слід розуміти збереження відповідачем грошей, які не були ним сплачені в якості орендної плати за землю при використанні земельної ділянки під належними відповідачу майном за рахунок позивача, тобто у відповідача виникло зобовязання щодо повернення грошової суми, на яку він безпідставно та за рахунок позивача збагатився.

Господарський суд Дніпропетровської обл. залишив по за увагою, що в силу ст. 125 ЗК України (в редакції на момент придбання відповідачем відповідних об'єктів) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникало після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Тобто, з урахуванням положень ст. 120 ЦК України правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Обставини щодо виникнення у відповідача в передбаченому земельним законодавством порядку відповідних прав на певну земельну ділянку, зокрема, їх оформлення або ухилення від оформлення певної особи, відмови позивача від права на частину земельної ділянки, врегулювання цього питання при відчуженні позивачем об'єктів нерухомості тощо судом при розгляді справи не встановлено.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного в спірний період) використання землі в Україні є платним. При цьому плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Згідно ж зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що відповідач за рахунок позивача збагатився на спірну суму, що складає 30% сплаченої за спірний період орендної плати, не врахував вказаного та не встановив на підставі певних доказів обставини збільшення відповідачем за рахунок позивача кількості і вартості належного йому майна або збереження майна, яке неминуче мало б вибути з його володіння, у визначеному позивачем розмірі, обчисленому саме з огляду на розмір орендної плати, а також відсутності правових підстав для цього.

До того ж суд зазначив, що відповідно до Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028 за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, площа фактично використовуваної відповідачем земельної ділянки становить 0,2105 га, тобто 30% загальної площі земельної ділянки. Однак суд не з'ясував, яке правове значення мають вказані Проектні пропозиції, а також відповідність її фактичним обставинам щодо користування відповідачем певною земельною ділянкою в спірний період.

Крім того слід зауважити, що до участі в справі не залучена Дніпропетровська міська рада як власник спірної земельної ділянки, прав і обов'язків якої стосуються правовідносини з використання цієї ділянки та внесення плати за землю.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судом першої інстанції при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 104 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, що є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому рішення по даній справі слід скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статями 103-105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НЗ-інвест” смт. Ювілейне задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі № 5005/4894/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ інвест” смт. Ювілейне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НЗ- інвест” смт. Ювілейне 141 грн. 23 коп. витрати по сплаті державного мита, сплачені при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської обл., відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

Постанова виготовлена в повному обсязі 03.08.2011 р.

З оригіналом згідно:

Пом. суддіІ.Г. Логвиненко