Рішення № 17857662, 14.07.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 рокуСправа № 06/5026/1046/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., при секретарі судового засідання Хелис Н.М.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307

за участю представників сторін

по первісному позову:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю, ОСОБА_3. адвокат,

від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю,

розглядає справу:

за позовом відкритого акціонерного товариства Фірми "Будкомплект"

до приватного підприємства "ЛБМ"

про стягнення 2 231 грн. 14 коп.

по зустрічному позову:

від позивача: ОСОБА_2. - за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю, ОСОБА_3. адвокат,

розглядає справу:

за позовом приватного підприємства "ЛБМ"

до відкритого акціонерного товариства Фірми "Будкомплект"

про стягнення 23149 грн. 49 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу по первісному позову про стягнення 2 231 грн. 14 коп., у тому числі: 2 160 грн. 00 коп. боргу у вигляді несплаченої відповідачем орендної плати, 11 грн. 72 коп. 3 % річних, 59 грн. 42 коп. інфляційні та 3 000 грн. 00 коп. послуги адвоката.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до договору б/н складського приміщення від 01.01.2007 відповідач прийняв складське прийняв площею 45 м2 за адресою м.Черкаси, вул. Будіндусрії, 11 та повинен здійснювати оплату за оренду складського приміщення щомісячно.

За відповідачем рахується борг за оренду складського приміщення за червень-липень-серпень 2010 року на суму 2 160 грн. 00 коп., що підтверджується рахунками, актами.

Відповідач відзивом на позов від 07.06.2011, клопотанні від 14.07.2011 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що орендна плата за складські приміщення повністю проведена платіжними дорученнями №12, №24, №158, №167, №189 згідно виставлених рахунків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

01.01.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди складського приміщення б/н.

У відповідності з цим договором Орендодавець (позивач) здає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду складське приміщення площею 45 м2 за адресою м.Черкаси, вул. Будіндусрії, 11.

Згідно п. 2.4 Орендодавець забезпечує збереження товару Орендаря.

Згідно п. 3.7 Орендар зобовязаний здавати складське приміщення службі охорони Орендодавця під охорону.

Згідно п. 4.2 загальна орендна плата за орендоване складське приміщення договірна і складає 630 грн. 00 коп. з ПДВ в місяць.

Згідно п. 7.1 Договір діє з 01.01.2007 по 01.01.2008, якщо за місяць до закінчення дії даного договору ні одна із сторін не заявить іншій стороні про розірвання, дія договору вважається продовженою на той самий строк.

01.01.2008 сторони уклали додаткову угоду до договору від 01.01.2007, якою доповнили п. 4.2 орендна плата за складське приміщення договірна і складає 720 грн. 00 коп. з ПДВ в місяць.

Позивач повністю виконав умови договору, передав в оренду складське приміщення площею 45 м2 .

31.08.2010 сторони склали акт приймання-передачі майна до договору оренди складського приміщення від 01.01.2007. Відповідно до даного акту Орендар передає, а Орендодавець приймає складське приміщення площею 45 м2.

Відповідач свої зобовязання по договору оренди складського приміщення належним чином не виконав. Оплату згідно умов договору за червень-липень-серпень 2010 року на суму 2 160 грн. 00 коп. не провів.

14.09.2010 відповідачу направлена вимога №57 сплатити орендну плату в сумі 2 160 грн. 00 коп. за червень-липень-серпень 2010 року. Вимога залишена без задоволення.

21.03.2011 відповідачу направлена претензія №23 з вимогою сплатити орендну плату в сумі 2 160 грн. 00 коп.. Вимога залишена без задоволення.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.764 ЦК України Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди складського приміщення від 01.01.007 було пролонговано на 2008, 2009, 2010 роки.

Факт користування складським приміщенням підтверджено проведенням орендної плати з 01.01.2007 по 31.05.2010 (копії виписок з особистого рахунку додаються) та актами виконаних робіт №ОУ-0000062 від 30.06.2010, №ОУ-0000074 від 31.07.2010, №ОУ-0000087 від 31.08.2010 та рахунками фактури №СФ 0000055 від 30.06.2010, №СФ-0000067 від 31.07.2010 та №СФ-0000078 від 31.08.2010.

Розрахунки та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) сторони складали за власною ініціативою для повноти бухгалтерського обліку фінансових операцій.

Позивач подав податкові декларації щодо сплати податку на додану вартість з розшифровкою за період з червня по серпень 2010 року.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивач на підставі договору від 01.01.2007 та ст. 625 ЦК України, вправі вимагати стягнення з відповідача cуму основного боргу, проценти річних та суму інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобовязань.

Суд погоджується з розрахунком позивача при нарахуванні річних (система ЛІГА:ЗАКОН).

Суд не погоджується з розрахунком позивача при нарахуванні інфляційних. Згідно розрахунку інфляційні за період з 31.01.2010 по 06.09.2010 становлять 12 грн. 96 коп. (система ЛІГА:ЗАКОН).

Таким чином, вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню у сумі 2 184 грн. 68 коп. ( 2 160 грн. 00 коп. боргу + 11 грн. 72 коп. 3 % річних + 12 грн. 96 коп. інфляційні) та 3 000 грн. 00 коп. послуги адвоката.

В п.2 ст.33 Правил адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, професійні здібності адвоката.

Тому, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката за первісним позовом та за зустрічним позовом, підлягають стягненню з відповідача у відповідності до ч.5 ст.49 ГПК України у розмірі 3000 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 46 грн. 46 коп. інфляційних слід відмовити.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов судом не приймаються.

Відповідач надав платіжні доручення №12, №24, №158, №167, №189, якими підтвердив оплату складського приміщення за грудень 2009 року (платіжне доручення №12), січень 2010 року по травень 2010 року (платіжне доручення №24, 158, 167, 189).

Не довів наявність оплати за червень-серпень 2010 року.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Рішення прийнято на підставі тих документів, які є у справі.

За таких обставин, суд вважає первісний позов доведеним частково, тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати по первісному позову: витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По зустрічному позову заявлено вимогу про стягнення з відповідача 23149 грн. 49 коп. збитки - вартість майна, що викрадене з орендованого приміщення та 1600 грн. 00 коп. послуги адвоката.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 11.03.2010 з орендованого приміщення за адресою: м.Черкаси, вул. Будіндусрії, 11 було викрадене майно, а саме запасні частини для електродвигуна. Також згідно п. 2.4 договору оренди складського приміщення від 01.01.2007 Орендодавець забезпечує збереження товару Орендря.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідач відзивом на позов від 09.06.2011 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує посилаючись, на те, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги: зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок суми, що стягується чи оспорюється; законодавство на підставі якого подається позов.

В позові не зазначено якими доказами підтверджується факт крадіжки, факт наявності на складі товару на дату здійснення крадіжки та не наведено який саме товар був в складському приміщенні та його вартість.

В обґрунтування позову надано контракт №042-15 від 05.10.2010 з доданими інвойсами та рахунком фактурою. Даний контракт не є належним доказом, оскільки крадіжка відбулась 11.03.2010, на підставі викладеного просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

01.01.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди складського приміщення б/н.

У відповідності з цим договором Орендодавець (позивач) здає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду складське приміщення площею 45 м2 за адресою м.Черкаси, вул. Будіндусрії, 11.

Згідно п. 2.4 Орендодавець забезпечує збереження товару Орендаря.

Згідно п. 3.7 Орендар зобовязаний здавати складське приміщення службі охорони Орендодавця під охорону.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена у ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З договору оренди від 01.01.2007 вбачається, що у сторін присутні права та обовязки за договором зберігання.

Так, п. 2.4. договору сторони погодили умову про те, що Орендодавець забезпечує збереження товару Орендаря, однак доказів прийняття товару на зберігання не надано.

Згідно ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 3 ст. 937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч.1 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої норми відповідальності, як відшкодування збитків потрібно наявність повного складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка; дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч.2 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання доказується кредитором.

Оскільки відповідачем не було допущено порушень договору оренди складського приміщення від 01.01.2007 то відсутні підстави для покладання на нього відповідальності за збитки по позовній заяві.

На лист-запит суду Придніпровський РВУ МВС України в Черкаській області направив відповідь від 15.06.2011 та документи по кримінальній справі №0201000225 по факту крадіжки. 16.03.2010 була винесена постанова за фактом крадіжки майна, що належить ПП. "ЛБМ", за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

ПП. "ЛБМ" не довів наявність тих обставин, на підставі яких він просить стягнути з відповідача збитки.

Позивач по платіжному дорученню №124 від 23.05.2011 перерахував державне мито в сумі 240 грн. 00 коп., слід було перерахувати 231 грн. 49 коп., надлишково сплачені кошти в сумі 8 грн. 51 коп.

Рішення прийнято на підставі тих документів, які є у справі.

За таких обставин, суд вважає зустрічний позов не доведений, тому у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст. 60, ст.82 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ЛБМ" (м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 225, код 14208247) на користь відкритого акціонерного товариства Фірми "Будкомплект" (м. Черкаси, вул. Будіндустрії, буд.11, код 01274937) 2 160 грн. 00 коп. боргу, 11 грн. 72 коп. 3 % річних, 12 грн. 96 коп. інфляційихі, 3 000 грн. 00 коп. послуги адвоката, 96 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, 222 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 46 грн. 46 коп. інфляційних відмовити.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Видати приватному підприємству "ЛБМ" довідку відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито»та рішення суду від 14.07.2011 для одержання з бюджету витрат на оплату державного мита в сумі 8 грн. 51 коп. сплаченого по платіжному дорученню № 124 від 23.05.2011, у звязку з надлишком сплачених коштів.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя І.А.Анісімов

Рішення підписано 14.07.2011