Рішення № 17856858, 11.08.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2011 р.Справа № 16/5025/963/11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмільник Вінницької області

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів”, с. Богданівці Хмельницького району

про стягнення 44 217,79 грн., з яких: 40 011,17 грн. - реальних збитків та 4 206,62 грн. - втраченої вигоди

Суддя Магера В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 07.07.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 21.07.2011р.

Рішення приймається 11.08.2011р., оскільки в судовому засіданні 03.08.2011р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 11.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 44 217,79 грн., з яких: 40 011,17 грн. реальних збитків та 4 206,62 грн. втраченої вигоди за неналежне виконання умов договору № 0017 від 07.02.11 р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. При цьому представник зазначив, що позивачем від відповідача було отримано борошно пшеничне в кількості 15030 кг відповідно до видаткової накладної від 22.12.2010 р. № РН22121009 на суму 25082,06 грн. та мука в кількості 4950 кг на суму 8260,56 грн. відповідно до видаткової накладної №РН11011105 від 11.01.2011 р.

На вказане борошно відповідачем було видано посвідчення про якість борошна №009226 від 22.12.2010 р. та №009245 від 11.01.2011 р., а 23.12.2010 р. та 12.01.2011 р. складено акти про відсутність на мішках з борошном першого ґатунку в кількості 15030 кг та 4950 кг етикеток.

В звязку з тим, що отримане борошно не відповідало вимогам ДСТУ, позивачем 19.01.2011 р. відповідачу направлено повідомлення про необхідність надіслання представника для перевірки відповідності отриманого борошна якісним посвідченням.

В звязку з невідповідністю отриманого борошна вимогам ДСТУ позивачем було укладено договір з Вінницькою обласною державною хлібною інспекцією №0017 від 07.02.2011 р. на виконання робіт по проведенню лабораторних випробувань. За наслідками проведених досліджень було складено протоколи лабораторних випробувань №№ 311, 312 від 07.02.2011 р.

18.03.2011 р. позивачем відповідачу направлено претензію про створення спільної комісії для визначення збитків при поставці недоброякісного борошна та відшкодування збитків. У звязку із тим, що відповідач проігнорував претензію позивача, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 40 011,17 грн. реальних збитків та 4 206,62 грн. втраченої вигоди.

Позивач у додатковому поясненні від 08.08.2011р. за вих.№114 не погоджується із доводами відповідача про порушення позивачем вимог Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затверджену наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. № 661, оскільки пункти 3.2., 4.1., 4.2., 4.3. даної інструкції регламентують вирішення спірних питань із зерном і для вирішення даного спору при визначення якості борошна не можуть застосовуватись.

Позивач, посилаючись на ст.678 ЦК України, вважає, що він має всі законні підстави вимагати повернення сплаченої суми за товар. При цьому, позивач реалізував борошно тільки після отримання відповідачем повідомлення від 19.01.2011 р. за №16 про направлення свого представника для відбору проб для перевірки відповідності даного борошна якісним посвідченням.

Крім того, позивачем було надіслано претензію від 18.03.2011 р. про створення спільної комісії для визначення збитків при поставленні недоброякісного борошна відповідно до протоколів лабораторного дослідження, в якій зазначалось, що у разі нереагування на протязі 10 днів позивачу надається право в односторонньому порядку провести обрахування завданих збитків при поставці недоброякісного пшеничного борошна і вирішувати дане питання відповідно до законодавства України.

Таким чином, згідно накладної за №160 від 10.05.2011р. неякісне борошно у кількості 19 980 кг було передано для годівлі риби на безоплатній основі.

Також у матеріалах справи знаходиться копія акта перевірки дотримання санітарного законодавства від 14.04.2011 р., виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою України при перевірені складського приміщення, в якому зберігалось пшеничне борошно, із встановлення того, що дане приміщення відповідає санітарним нормам.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданнях суду, у поданому відзиві від 03.08.2011р. проти позову заперечував, посилаючись на те, що вирішення спірних питань за наявності розбіжностей при визначенні якості зерна і продуктів його переробки регламентується Інструкцією про ведення обліку її оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Мінагрополітики від 13 жовтня 2008 року № 661.

Відповідно до п.3.2. зазначеної Інструкції передбачено, що у разі, якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень підприємство: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов`язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників власника зерна, підприємства - відправника та ДХІ за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування; забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

Відповідач вказує, що п. 4 Інструкції визначений порядок відбору проб, яких позивач повинен був дотримуватись, проте останній не дотримувався встановленого порядку вирішення спірних питань про якість борошна.

При цьому, відповідач посилається на ст.678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості, зокрема покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідач посилається на те, що позивач не скористався правами, встановленими статтею 678 ЦК України, а борошно реалізував як корм для годівля риби.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передавання його покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Зазначає, що випробування якості борошна, проведені Вінницькою ОДХІ через місяць після отримання товару не можуть бути свідченням неналежної якості борошна на момент передання його позивачу.

Посилається на те, що ч.1, 2 ст.623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Вказує, що в матеріалах справи відсутній розрахунок збитків.

Із врахування вищевикладеного, просить відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

ОСОБА_1, м. Хмільник Вінницької області зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.12.1999р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №041785 серія ВО1, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100121971 від 21.03.2008р.

Відповідно до рахунку №361 від 22.12.2010р., позивачем проведено оплату борошна на суму 40759,20 грн. платіжним дорученням №503 від 22.12.2010р. „призначення платежу оплата за борошно згідно рахунку №361 від 22.12.2010р.”.

Згідно домовленості, відповідач передав, а позивач прийняв товар (борошно пшениці) на загальну суму 40759,20 грн. згідно видаткових накладних: №РН22121009 від 22.12.2010р. на суму 30661,20 грн., в тому числі борошно пшеничне в кількості 15 030 кг на суму 25082,06 грн. (без ПДВ) та №РН11011105 від 11.01.2011р. на суму 10098,00 грн., в тому числі борошно в кількості 4 950 кг на суму 8 260,56 грн. (без ПДВ) із відмітками про отримання товару, засвідченого підписами та печатками сторін.

19.01.2011р. позивачем направлено лист за вих.№16 (отримано відповідачем 28.01.2011р. згідно повідомлення пошти), відповідно до якого було повідомлено відповідача про невідповідність борошна нормам ДСТУ та запропоновано направити представника-лаборанта на 28.01.2011р. для відбору зразків проб для перевірки відповідності даного борошна якісним посвідченням. Вказаним листом було попереджено відповідача, що у разі відсутності письмової відповіді з боку відповідача, останній погодився із відбором зразків для аналізу в Хлібній інспекції м. Вінниця.

07.02.2011р. було укладено договір №0017, згідно якого замовник фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доручила, а виконавець Вінницька обласна державна хлібна інспекція взяла на себе виконання робіт по проведенню лабораторних випробувань борошна.

За наслідками лабораторних досліджень борошна було встановлено його невідповідність ГОСТ 9404-88, ГОСТ 26361-84, ГОСТ 27839-88, ГОСТ 27839-88, про що складено протоколи лабораторних випробувань №311 від 07.02.2011р., №312 від 07.02.2011р.

18.03.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№42 (отримана відповідачем 25.03.2011р. згідно повідомлення пошти), відповідно до якої відповідача було повідомлено про невідповідність борошна встановленим стандартам та запропоновано: 1) створити спільну комісію для визначення збитків при поставці недоброякісного пшеничного борошна; 2) відшкодувати збитки в повному обсязі. Також відповідача було повідомлено про необхідність реагування на протязі 10 днів та про можливість обрахування збитків в односторонньому порядку.

Оскільки відповіді на претензію позивач не отримував, 10.05.2011р. по накладній №160 неякісне борошно в кількості 19980 кг було передано безоплатно ПП „Сьомаківське” для годівлі риби.

Позивачем проведено розрахунок понесених реальних збитків в сумі 40011,17 грн. згідно довідки від 03.05.2011р. №59, а також неотриманого прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 4206,62 грн. згідно довідки №65 від 20.05.2011р.

У звязку із відсутністю відповіді з боку відповідача, позивач звернувся із позовом про стягнення 44 217,79 грн., з яких 40 011,17 грн. реальних збитків та 4 206,62 грн. втраченої вигоди згідно поданих розрахунків (довідки №59 від 03.05.2011р., №65 від 20.05.2011р.).

Досліджуючи надані сторонами докази, до уваги приймається наступне:

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту статей 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до статті 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Згідно ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Із наявних у справі доказів слідує, що правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є господарськими і мають ознаки договору поставки.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1, 2 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ст.224 ГК України).

Згідно п.8 ч. 2 ст.15 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, крім інших, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Згідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З матеріалів справи сліду, що позивачем було здійснено реальні витрати, які полягають у тому, що останнім було сплачено вартість борошна згідно платіжного доручення №503 від 22.12.2010р. на суму 40759,20 грн., натомість якість борошна, яке позивач отримав згідно видаткових накладних №РН22121009 від 22.12.2010р. та №РН11011105 від 11.01.2011р., не відповідала встановленим ДСТУ, що підтверджено протоколами лабораторних випробувань №311 від 07.02.2011р., №312 від 07.02.2011р.

Статтею 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Згідно ч.1 ст. 688 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При цьому, про необхідність вирішення питання щодо якості борошна позивачем на адресу відповідача направлялись листи від 19.01.2011р. за вих.№16 та від 18.03.2011р. за вих.№42 (докази про їх отримання відповідачем наявні в матеріалах справи), які залишені без відповіді та реагування з боку відповідача.

Як передбачено п.16 „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (далі Інструкція) при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари чи пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору чи відомостям, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.

Якщо недоліки продукції не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці, а виявлені лише в процесі обробки, використання і зберігання (приховані недоліки), протягом 5 днів по виявленню недоліків, але не пізніше 4-х місяців від дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлено обовязковими для сторін правилами, має бути складено акт (п.9 Інструкції).

В матеріалах справи наявні акти від 23.12.2010р. та від 12.01.2011р. огляду борошна, яке надійшло від Богданівецького комбінату хлібопродуктів ДП ДАК „Хліб України”, за підписам членів комісії (лаборанта, технолога, завскладом) із зазначенням характеристик по якості. При цьому, протоколи лабораторних випробувань №311 від 07.02.2011р., №312 від 07.02.2011р. щодо якості отриманого від відповідача борошна були складені у встановлені Інструкцією строки.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог Інструкції про ведення обліку її оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (затверджена наказом Мінагрополітики від 13 жовтня 2008 року № 661), судом до уваги не приймається, оскільки вказана Інструкція поширюється на хлібоприймальні та зернопереробні підприємства, яким позивач не являється.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача реальних збитків в сумі 40011,17 грн., які підтверджені платіжним дорученням №503 від 22.12.2010р., довідкою від 03.05.2011р. №59 про вартість борошна на суму 40 011,17 грн. При цьому, наявна в матеріалах справи накладна від 10.05.2011р. №160 про безоплатну передачу неякісного борошна на годівлю риби (фактичне знищення борошна) свідчить про те, що будь-якого прибутку із даної операції позивач не отримав.

Щодо заявленої до стягнення 4 206,62 грн. суми втраченої вигоди судом зважається на те, що такі витрати позивачем в установленому законом порядку не доведені. Посилання позивача на калькуляцію випічки хліба білого з борошна першого сорту, яке б відповідало ГОСТу 26987-86, а також на довідку №65 від 20.05.2011р., в якій зазначено, що із отриманого борошна першого ґатунку можна було б отримати 38242 булок хліба на суму 4 206,62 грн. судом оцінюється критично та не підтверджує суму упущеної вигоди.

Відповідно до приписів ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 40 011,17 грн. реальних збитків, в решті позову щодо стягнення 4 206,62 грн. втраченої вигоди необхідно відмовити.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

в и р і ш и в:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмільник Вінницької області до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів”, с. Богданівці Хмельницького району про стягнення 44 217,79 грн., з яких 40 011,17 грн. реальних збитків та 4 206,62 грн. втраченої вигоди, задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів", с. Богданівці Хмельницького району, вул. Привокзальна,1 (код ЗКПО 00953088) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 40 011,17 грн. (сорок тисяч одинадцять гривень 17 коп.) реальних збитків, 400,11 грн. (чотириста гривень 11 коп.) витрат по оплаті державного мита, 213,55 грн. (двісті тринадцять гривень 55 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 4 206,62 грн. втраченої вигоди відмовити.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2011р.

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам