Рішення № 17856211, 16.08.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2011 р. Справа № 18/2144/11

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008

до Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя", вул. Автобазівська, буд. 2/9, м. Полтава, 36008

про стягнення 2044,58 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – Сенько В. В.

Розглядається позовна заява про стягнення 2044,58 грн., у тому числі 1399,43 грн. заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2020 від 01.12.2009р., 611,37 грн. пені, 28,76 грн. інфляційних, 5,02 грн. –3% річних.

Відповідач у відзиві основний борг на суму 1399,43 грн. визнав, проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних заперечує, посилаючись на те, що стосовно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов’язань.

В судовому засіданні 16.08.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та Державним підприємством "Виробниче об’єднання "Знамя" (відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2020 від 01.12.2009р. (далі - Договір) з терміном дії до 30.04.2014 року.

Відповідно до умов Договору (п.1.1) позивач зобов’язався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення відповідача до межі розподілу будівель.

Згідно п.13 Договору оплата за опалення та гаряче водопостачання проводиться "споживачем" на основі тарифів, встановлених уповноваженим органом, а) за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м. загальної площі для споживачів ІІ групи в опалювальний сезон. З огляду на загальну площу будівель 184,9 кв.м. оплата за місяць становить2233,59 грн.; б) за підігрів 1 куб.м. води - 29,64 грн.

Визначені в договорі тарифи встановлені рішенням двадцятої позачергової сесії п’ятого скликання Полтавської обласної ради від 27.03.2009 р. "Про тарифи та послуги централізованого опалення та постачання гарячої води".

На виконання умов Договору за період з квітень-травень 2011 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1399,43 грн.

Згідно п. 18 Договору споживач зобов’язується сплачувати за теплову до 30 числа звітного місяця.

Відповідач в порушення умов Договору оплати спожитої теплової енергії не провів, що визнав у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року N 1875-IV (далі –Закон № 1875) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005р. № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 1399,43 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем заявлено до стягнення 28,76 грн. інфляційних за квітень-травень 2011р. та 5,02 грн. –3 % річних за період 01.05.2011-14.06.2011.

Враховуючи положення п. 18 Договору, за якими оплата проводиться до 30 числа звітного місяця, нарахування інфляційних за квітень 2001р. на поставлену протягом квітня гарячу воду, є безпідставним.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних є правомірними на суму 11,20 грн., нараховану за травень 2011р. розрахунок 3% річних позивачем проведено вірно.

Отже, позов в частині стягнення 11,20 грн. інфляційних та 5,02 грн. –3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення 17,56 грн. інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.

Господарським судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2001р. (з врахуванням ухвали від 16.08.2010р. про виправлення описки) порушено провадження у справі № 8/568 про визнання банкрутом Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя".

В п. 4 даної ухвали судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На даний час провадження у справі № 8/563 не припинено, оскільки стосовно боржника –ДП «ВО «Знамя» введено процедуру санації, що підтверджується ухвалами від 07.03.2002р., від 30.092004-01.10.2004р. по справі № 8/568 та листом судді господарського суду Полтавської області від 16.08.2011р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон про банкрутство) конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, які є предметом даного спору, нарахованих на них інфляційних та річних, виникли після порушення справи № 8/563 про банкрутство відповідача, а отже відносяться до поточних вимог кредиторів. Тому, положення ст. 14 Закону про банкрутство, зокрема, й щодо обов’язку кредитора звернутися у місячний строк до боржника з кредиторськими вимогами, на дані правовідносини не поширюються.

В пункті 50 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Таким чином, заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних та річних слід відхилити як необґрунтовані.

На підставі п. 18 Договору та ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за своєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" позивачем заявлено до стягнення 611,37 грн. пені за період 01.05.2011р. –14.06.2011р.

Як було встановлено судом, пунктом 4 ухвали господарського суду Полтавської області від 20.12.2001р. у справі № 8/568 судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя" з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону про банкрутство.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону про банкрутство мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як було встановлено судом, на даний час провадження у справі про банкрутство не припинено.

В п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені слід відхилити, оскільки пеня нарахована позивачем протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить вищевказаним положенням законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя" (вул. Автобазівська, буд. 2/9, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 14310997, інші відомості –не відомі) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 03338030, інші відомості –не відомі) 1399грн. 43 коп. основного боргу, 11грн. 20 коп. інфляційних, 5грн. 02 коп. –3% річних, 70грн. 38 коп. витрат з оплати державного мита, 162грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині –у позові відмовити.

Суддя Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано 16.08.2011р.

< Текст >