Рішення № 17856149, 09.08.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2011 р. Справа №18/2063/11

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", вул. Короленка, 17/53 (юр.), Покровська, 67-Б (пош,м.Полтава,Полтавська область,36011

до Відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет", вул. Пушкіна, 133,Полтава,Полтавська область,36014

про Стягнення грошових коштів в сумі 33 029,66 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Біла Т.Ю., Кирпичова О.Г.

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 09.08.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 33 029,66 грн. заборгованості, в т.ч. 30411,76 грн. основного боргу за договором №174/кр від 10.03.2009 року, 2311,92 грн. пені, 305,98 грн. інфляційних.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Суд належним чином повідомляв відповідача про дату і час розгляду справи - ухвали суду направлялись на адресу, за якою відповідач зареєстрований, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( в мат.справи). В матеріалах справи є повідомлення про вручення представнику відповідача ухвали суду про порушення провадження. Отже, відповідачу відомо про розгляд даної справи судом. Однак правом на участь в судовому засіданні та подачі заперечень відповідач не скористався, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив:

Приватне підприємств "Явір-2000" (позивач) та Відкрите акціонерне товариство «Полтававтормет»(відповідач) уклали договір про фізичну охорону № 174/Кр від 10.03.2009р.

У відповідності до укладеного договору, ПП "Явір-2000" надавало послуги, здійснюючи охорону об'єкту відповідача згідно додатків № 1,2 до цього договору.

За послуги охорони згідно п.3.1.-3.2 договору та додатку № 1 від 10.03.09р. відповідач повинен був щомісячно здійснювати оплату до 01 числа місяця, за який здійснювався платіж в розмірі згідно рахунків позивача.

Як свідчать матеріали справи ( арк. справи 36-48), за період з грудня 2009 року по січень 2011 року позивач надав відповідачу послуг на 63332,64 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг. Для оплати наданих послуг позивач у відповідності до п.3.2 договору виставив відповідачу відповідні рахунки (арк. справи 22-35):

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, отримані послуги оплатив частково в сумі 32920,88 грн., внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 30 411,76 грн. (заборгованість за отримані послуги охорони грудні 2009 року, січні, лютому, березні, квітні, жовтні, листопаді, грудні 2010р., січні 2011 року).

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи положення ст. 625 ЦК позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення 305,98 грн. інфляційних.

Стосовно стягнення пені суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Позивачем здійснено нарахування пені на підставі п.5.2 договору в сумі 2311,92 грн. пені. Однак позивачем при розрахунку пені не взято до уваги положення п.3.2 договору, згідно яких відповідач повинен був щомісячно здійснювати оплату до 01 числа місяця, за який здійснювався платіж в розмірі згідно рахунків позивача.

Як свідчать матеріали справи (арк. справи 22-35) позивач виставив відповідачу для оплати послуг рахунки не до 1 числа місяця, а пізніше (рахунок за січень 2010 року - рахунок № 612 від 04.01.10р., за лютий 2010 року - рахунок № 1875 від 08.02.10р., за березень 2010 року - рахунок № 3970 від 07.04.10р., за квітень 2010 року - рахунок № 3934 від 07.04.10р., за жовтень 2010 року - рахунок № 11342 від 06.10.10р., за листопад 2010 року-рахунок № 13135 від 04.11.10р., за грудень 2010 року - рахунок № 14974 від 06.12.10р., за січень 2011 року - рахунок № 1813 від 06.01.11р.), тобто після 1 числа місяця. Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням дати виставлення рахунку. Сума пені, що підлягає стягненню становить 2268,35 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - 30411,76 грн. основного боргу за договором №174/кр від 10.03.2009 року, 2268,35 грн. пені, 305,98 грн. інфляційних.

Судові витрати відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтававтормет»( м. Полтава, вул.Пушкіна,1ЗЗ Код ЄДРПОУ 00193134 Р\р 2600430014444 в ПФ «ВиЗйБиБанк»МФО 331887) на користь Приватного підприємства "Явір- 2000" ( юр.адреса: м. Полтава, вул. Короленко, 17/53, поштова адреса: м. Полтава, вул. Покровська, 67 "б" Код ЕДРПОУ 31175036 П\р 26002323660001 в ПРУ КБ „Приватбанк" МФО 331401) 30411,76 грн. основного боргу за договором №174/кр від 10.03.2009 року, 2268,35грн. пені, 305,98 грн. інфляційних, 329,86 грн. державного мита та 233,64 грн. судових витрат.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили

3. В іншій частині позовних вимог відмовити в задоволенні.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 12.08.2011 року