Рішення № 17856068, 15.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р.Справа № 25/17-2369-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма”

до відповідача: Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

про стягнення 1345804,74 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 18.07.2011 р., Площенко А.І., директор згідно наказу №1 від 02.06.2003 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №15-1/52 від 05.04.2011 р.

Від третьої особи: не з`явився

В засіданні 15.08.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 18.07.2011 р.,

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №15-1/52 від 05.04.2011 р.

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ДП „Одеський облавтодор” на користь ТОВ „Гамма” основну заборгованість в розмірі 1156674,36 грн., 44074,82 грн. пені, 36655,51 грн. три проценти річних, 108400,05 грн. індексу інфляції.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду правове обґрунтування позовних вимог від 11.08.2011 р. за вх.№27739/2011, де навів додаткове нормативне обґрунтування заявлених до стягнення основного боргу, пені, індексу інфляції та трьох процентів річних.

Так, позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що між ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (замовник), ДП „Одеський облавтодор” (отримувач-платник) та ТОВ „Гамма” (постачальник) 29.04.2009 р. було укладено договір №29, згідно якого позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято фарбу для розмічання доріг та скло кульки, тоді як починаючи з травня 2010 р. відповідач припинив здійснення оплати за отриманий товар, у звязку з чим за ним рахується основний борг в сумі 1156674,36 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 30.06.2010 р. та листом відповідача від 20.04.2011 р. про визнання претензії позивача. Нездійснення відповідачем розрахунків за договором поставки стало підставою для нарахування пені, трьох процентів річних, індексу інфляції.

27.07.2011 р. позивач подав до суду клопотання за вх.№24606/2011 про залучення ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яке обґрунтовано тим, що ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” є стороною договору поставки від 29.04.2009 р. з приводу неналежного виконання якого з боку відповідача виник спір, а саме замовником, у звязку з чим рішення у справі безпосередньо може вплинути на права та обовязки ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 17.06.2011 р. про порушення провадження у справі судом прийнято до розгляду позов ТОВ „Гамма” у визначеному субєктному складі сторін за участю третьої особи ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” без визначення відношення до предмету позову та сторін у справі, з врахуванням положень ст.26 ГПК України, клопотання позивача від 27.07.2011 р., суд залучає ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач надав суду відзив на позов від 01.08.2011 р. за вх.№25297/2011, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що ним товар отримано у повному обсязі, але повністю сплатити кошти за отриманий товар не має можливості, у звязку з тим, що ДП „Одеський облавтодор” є державним підприємством, недостатнім фінансуванням, що підтверджується картками рахунків підприємства за останні роки. Незначна частина коштів, що надходила на рахунки дочірнього підприємства була з чітко визначеним цільовим призначенням для погашення першочергових платежів таких як заробітна плата, оплата комунальних рахунків, податків та закупівля матеріалів, які необхідні для забезпечення безпеки дорожнього руху 8200 тис. км. доріг загального користування Одеської області державного та місцевого значення, які знаходяться в експлуатаційному утриманні нашого підприємства. Відповідач вважає, що зважаючи на стратегічне значення підприємства в інтересах держави - сплата боргу перед позивачем паралізує діяльність ДП „Одеський облавтодор” та призведе до безповоротних наслідків, економічного і виробничого характеру. Крім того, у звязку зі значним падінням обсягів фінансування робіт в 2009-2011 р.р. на фоні постійних інфляційних процесів, діяльність підприємства опинилась на межі збитковості.

Відповідач 18.07.2011 р. звернувся до суду з клопотанням за вх.№23001/2011 про відкладення розгляду справи, у звязку із знаходженням його представника в іншому судовому засіданні. Зазначене клопотання було задоволено ухвалою суду від 18.07.2011 р.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” в судове засідання не зявилась, пояснення по суті спору та витребувані судом документи не надала, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

29.04.2009 р. між ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (замовник), ТОВ „Гамма” (постачальник) та ДП „Одеський облавтодор” (отримувач-платник), з врахуванням рішення Тендерного комітету ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” від 22.04.2009 р., було укладено договір поставки №29, за умовами якого постачальник зобовязується поставити, а отримувач-платник прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно Положення „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” в порядку та на умовах, визначених цим договором, фарбу для розмічання доріг та скло кульки (в подальшому - товар). Марка і кількість товару вказується у специфікації, яка є невідємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.4. договору поставки від 29.04.2009 р. (з врахуванням додаткової угоди №1 від 25.12.2009 р.) ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях та фіксується у специфікації до цього договору. Сторони планують за цим договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 11362 000 грн., у т.ч. ПДВ 20% 2272 400 грн., а також за транспортні витрати з розрахунку 0,50 грн. на 1т/км, з ПДВ.

Постачальник здійснює поставку товару партіями тільки при наявності заявки отримувача-платника, яка є підтвердженням отримувача-платника готовності до прийому товару. Поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем-платником, який підписується протягом 2 банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар, копії товаротранспортної накладної, копії паспорту якості товару, документу, який підтверджує сертифікацію товару. Датою поставки товару вважається дата передачі товару у місці призначення, що підтверджується актом прийому-передачі (п.п.3.2., 3.4., 3.5. договору від 29.04.2009 р.).

Згідно п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору від 29.04.2009 р. кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікації до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в заявці отримувача-платника. Фактична кількість товару повинна відповідати кількості товару, яка вказана у товаротранспортній накладній.

Отримувач-платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін 30 банківських днів із дати поставки. У разі здійснення постачальником поставки автомобільним транспортом, отримувач-платник сплачує витрати за транспортування на підставі окремо виставленого рахунку (п.п.6.1., 6.2. договору від 29.04.2009 р.).

Положеннями п.7.4. договору поставки від 29.04.2009 р. передбачено, що за прострочку оплати за поставлений товар, отримувач-платник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Згідно п.11.1. договору від 29.04.2009 р. (з врахуванням додаткової угоди №1 від 25.12.2009 р.) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 01.04.2010 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Додатковою угодою №1 від 25.12.2009 р. до договору про постачання №29 від 29.04.2009 р. збільшено строк дії вищезазначеного договору про постачання, а також збільшено його ціну на суму, що не перевищує 15% від загальної ціни договору, що становить 1482000 грн., у т.ч. ПДВ 20% 296400 грн. (п.1 додаткової угоди).

29.04.2009 р. між сторонами договору поставки від 29.04.2009 р. було підписано Специфікацію №1, згідно якої постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у наступній номенклатурі, кількості та ціні: фарба для розмічання проїзної частини автомобільних доріг АКС-2С кількістю 320000 кг. вартістю 27,50 грн./кг. загальною вартістю 8800000 грн.; скло кульки 80000 кг. вартістю 13,50 грн./кг загальною вартістю 1080000 грн.

Так, відповідачем було подано позивачу заявки на поставку товару №4-1/683 від 05.05.2009 р., №4-1/1034 від 14.05.2009 р., №4-1/700 від 29.05.2009 р., №4890 від 06.06.2009 р., №4-1/1491 від 14.07.2009 р., №4-1/361 від 22.03.2010 р.

На виконання умов договору від 29.04.2009 р. позивачем було поставлено відповідачу товар, на підставі довіреностей №45 від 22.03.2010 р., №58 від 05.05.2009 р., №62 від 14.05.2009 р., №75 від 01.06.2009 р., №83 від 15.06.2009 р., №90 від 23.06.2009 р., №104 від 15.07.2009 р., №129 від 15.09.2009 р., №161 від 19.11.2009 р., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000066 від 23.03.2010 р. на суму 480525,62 грн., №РН-0000100 від 31.03.2010 р. на суму 480525,62грн., №РН-0000104 від 31.03.2010 р. на суму 480525,62 грн., №РН-0000196 від 06.05.2009 р. на суму 485525,63 грн., №РН-00000227 від 14.05.2009 р. на суму 485525,63 грн., №РН-0000240 від 20.05.2009 р. на суму 485525,63 грн., №РН-0000278 від 01.06.2009 р. на суму 485525,63 грн., №РН-0000313 від 15.06.2009 р. на суму 156956,95 грн., №РН-0000332 від 23.06.2009 р., №РН-0000386 від 15.07.2009 р. на суму 370500,48 грн., №РН-0000531 від 16.09.2009 р. на суму 108675,14 грн., №РН-0000641 від 19.11.2009 р. на суму 96000,12 грн., актами здачі-приймання робіт №ОУ-0000001 від 23.03.2010 р. на суму 4193,75 грн., №ОУ-0000002 від 31.03.2010 р. на суму 4193,75 грн., №ОУ-0000003 від 31.03.2010 р. на суму 4193,75 грн., №ОУ-0000001 від 15.07.2009 р. на суму 3225 грн., №ОУ-0000002 від 16.09.2009 р. на суму 947,92 грн., №0000003 від 19.11.2009 р. на суму 858,33 грн., товарно-транспортними накладними №02 від 06.05.2009 р., №05 від 14.05.2009 р., №06 від 12.05.2009 р., №01 від 01.06.2009, №05 від 16.06.2009 р., №06 від 23.06.2009 р., №04 від 15.07.2009 р., №02 від 16.09.2009 р., №03 від 19.11.2009 р., №01 від 31.03.2010 р., №01 від 31.03.2010 р., №03 від 23.03.2010 р., приймально-передавальними актами №14 від 14.05.2009 р., від 20.05.2009 р., №1 від 01.06.2009 р., від 16.09.2009 р., від 19.11.2009 р., від 31.03.2010 р.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу було виставлено рахунки-фактури №СФ-0000076 від 23.03.2010 р. на суму 480525,62 грн., №СФ-0000078 від 23.03.2010 р. на суму 5032,50 грн., №СФ-0000125 від 31.03.2010 р. на суму 480525,62грн., №СФ-0000127 від 31.03.2010 р. на суму 5032,50 грн., №СФ-0000131 від 31.03.2010 р. на суму 480525,62 грн., №СФ-0000132 від 31.03.2010 р. на суму 5032,50 грн., №СФ-0000228 від 06.05.2009 р. на суму 485525,63 грн., №СФ-0000257 від 14.05.2009 р. на суму 485525,63 грн., №СФ-0000281 від 20.05.2009 р. на суму 485525,63 грн., №СФ-0000315 від 01.06.2009 р. на суму 485525,63 грн., №СФ-0000352 від 15.06.2009 р. на суму 156956,95грн., №СФ-0000368 від 23.06.2009 р. на суму 484183,13 грн., №СФ-0000618 від 15.07.2009 р. на суму 370500,48 грн., №СФ-0000619 від 15.07.2009 р. на суму 3870 грн., №СФ-0000756 від 16.09.2009 р. на суму 108675,14 грн., №СФ-0000757 від 16.09.2009 р. на суму 1137,50 грн., №СФ-0000869 від 19.11.2009 р. на суму 96000,12 грн., №СФ-0000871 від 19.11.2009 р. на суму 1030 грн.

Як вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного сторонами станом на 30.06.2010 р., відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 1156674,36 грн.

У звязку з непогашенням відповідачем заборгованості перед позивачем останнім було надіслано відповідачу претензію №58 від 30.03.2011 р. у відповідь на яку отримано лист №15-1/601 від 20.04.2011 р. з повідомленням про визнання відповідачем боргу в розмірі 1156674,36 грн. та зобовязанням оплатити борг в травні 2011 р.

Часткова оплата відповідачем отриманого товару підтверджується банківськими виписками за 11.06.2009 р., 17.06.2009 р., 07.07.2009 р., 07.08.2009 р., 04.09.2009 р., 09.11.2009 р., 19.01.2010 р., 04.02.2010 р., 05.05.2010 р., платіжними дорученнями №302 від 11.06.2009 р., №356 від 17.06.2009 р., №458 від 07.07.2009 р., №579 від 05.08.2009 р., №808 від 03.09.2009 р., №1240 від 09.11.2009 р., №24 від 04.02.2010 р., №122 від 19.01.2010 р., №1061 від 05.05.2010 р.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ТОВ „Гамма” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати вартості поставленого товару правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, суд, дослідивши договір №29 від 29.04.2009 р., видаткові накладні, рахунки-фактури, акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2010 р., встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1156674,36 грн., у звязку з чим вимога про її стягнення згідно заявленої суми підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення строків оплати, розраховану за період з 01.06.2010 р. по 16.11.2010 р. в сумі 44074,82 грн.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 3. ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п. 1,2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши розрахунки пені, здійснені позивачем, враховуючи умови п.7.4.. договору від 29.04.2009 р. суд встановив, що вони є правильними, отже, відповідають вимогам законодавства.

Також позивачем заявлено до стягнення з ДП „Одеський облавтодор” індекс інфляції за період з 06.05.2010 р. по 01.06.2011 р. в сумі 108400,05 грн., три проценти річних за період з 06.05.2010 р. по 01.06.2011 р. в сумі 36655,51 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача три проценти річних та індексу інфляції, суд встановив, що вони є значно меншими за суми розрахунків зроблені судом, згідно листа Держкомстату України №11/1-5/73 від 13.02.2009, Рекомендацій ВСУ №62-97р. від 03.04.1997 р., при перевірці нарахування позивачем санкцій за ст.625 ЦК України, однак, з підстав заявлення позивачем до стягнення саме три процента річних в розмірі 36655,51 грн., індексу інфляції в розмірі 108400,05 грн., суд задовольняє позовні вимоги останнього, тому стягненню з відповідача підлягають три проценти річних в сумі 36655,51грн. за період з 06.05.2010 р. по 01.06.2011 р. та індексу інфляції в сумі 108444,77 грн. за період з 06.05.2010 р. по 01.06.2011 р.

Розглядаючи по суті вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних, індексу інфляції, суд проаналізував наступні положення законодавства.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Твердження відповідача про те, що з врахуванням форми власності, на якій він заснований та відсутністю фінансування від засновника, відсутні підстави для стягнення з нього штрафних санкцій судом до уваги не приймається, оскільки укладаючи договір від 29.04.2009 р. №29 відповідач повинен був передбачити настання таких наслідків як відсутність фінансування та заздалегідь вжити необхідних заходів для фінансування видатків за цим договором або укласти його на інших умовах. Крім того, як встановлено вище, заборгованість відповідача перед позивачем накопичена у сталій сумі на протязі двох років, та не вжито за цей термін жодних заходів до її погашення. Надані відповідачем картки руху грошових коштів ДП „Одеський облавтодор” за 2009 р., 2010р., 1 півріччя 2011 р. в підтвердження скрутного фінансового становища не є беззаперечним доказом, що дає підстави для зменшення у порядку ч.1 ст.233 ГК України або нестягнення штрафних санкцій, з врахуванням того, що підприємство є прибутковою організацією, займається підприємницькою діяльністю та самостійно формує свої господарські фінансові взаємини з іншими субєктами господарювання, з врахуванням того, що відповідно до ст..42 ГК України підприємництво це самостійна, систематична, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на викладене, підлягають судом задоволенню вимоги позивач про стягнення з відповідача пені в сумі 44074,82 грн. за період з 01.06.2010 р. по 16.11.2010 р., три процента річних в сумі 36655,51грн. за період з 06.05.2010 р. по 01.06.2011 р. та індексу інфляції в сумі 108444,77 грн. за період з 06.05.2010 р. по 01.06.2011 р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ТОВ „Гамма” позовні вимоги, у звязку з чим стягненню з ДП „Одеський облавтодор” підлягає заборгованість за надані послуги в сумі 1156674,36 грн., пеня в сумі 44074,82 грн., три процента річних в сумі 36655,51грн., індекс інфляції в сумі 108444,77 грн.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 13458 грн. державного мита, 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (65031, м. Одеса, вул. Грушевського,49, код 32018511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма” (95022, АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна,10, код 32468156) 1156674 (один мільйон сто пятдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 36 коп. заборгованість за надані послуги, 44074 (сорок чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 82 коп. пені, 36655 (тридцять шість тисяч шістсот пятдесят пять) грн. 51грн. три процента річних, 108444 (сто вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 77 коп. індекс інфляції, 13458 (тринадцять тисяч чотириста пятдесят вісім) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 16.08.2011р.