Рішення № 17855383, 12.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5016/1876/2011(12/80)

м. Миколаїв

За позовом: Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Центрального району

(54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала. Макарова, 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОЛАЕВДОМСЕРВИС -1”

(54001, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 84)

Про стягнення 1488 грн. 50 коп.

Суддя А.К.Семенов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не присутній.

Від відповідача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 01.06.2011 року..

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Центрального району до Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОЛАЕВДОМСЕРВИС -1” про стяг-нення 1150 грн. 50 коп., з яких: 1000 грн. 00 коп. борг за період з 01.03.2011 року по 01.05.2011 оку., 45 грн. 50 коп. пеня за період з 01.03.2011 року по 01.05.2011 року, а також 105 грн. 00 коп. 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобовязань по договору оренди в час-тині розрахунків за користування обладнанням.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, хоча був повідомлений на-лежним чином про час та місце розгляду справи.

12.07.2011 року до господарського суду від представник позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач свого представника у судове засідання направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали надав, проти позову заперечує.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.07.2011 року за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

01 вересня 2010 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Цент-рального району (за договором наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НИКОЛАЕВДОМСЕРВИС-1»(за договором наймач) укладено договір оренди обладнання № 38 (а.с.8-9).

Відповідно до п.1.1 договору наймодавець зобовязується передати наймачеві майно, а наймач зобовязується прийняти в тимчасове користування обладнання (майно) та сплачувати наймодавцю орендну плату.

Згідно п.5.1 договору, орендна плата за використання переданого у користування облад-нання складає 500 грн. 00 коп. щомісячно.

П. 5.2 договору визначено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок наймодавця, наперед, не пізніше 10 числа місяця.

Відповідності до п. 7.1 договору відповідач зобовязався своєчасно здійснювати орендні платежі.

На виконання договору позивач передав обладнання в оренду відповідачеві.

Це підтверджується актом прийому передачі основних фондів від 01.09.2010 року (а.с.10).

Відповідач в порушення умов договору за оренду обладнання не розрахувався.

Позивач просить стягнути з відповідача 1150 грн. 50 коп., з яких: 1000 грн. 00 коп. борг за період з 01.03.2011 р. по 01.05.2011 р., 45 грн. 50 коп. пеня за період з 01.03.2011 р. по 01.05.2011 р., 105 грн. 00 коп. 7% штрафу, яка нарахована на підставі п.9.3 договору.

Відповідач, як вже вище вказано, свого представника в судове засідання направив, письмовій відзив на позовну заяву надав, проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що дого-вір оренди обладнання не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, Положенню про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, яке за-тверджено рішенням Миколаївської міської ради від 24.04.2008 року № 23/31.

Відповідач у відзиві стверджує, що згідно п. 2.4. Положення підприємство може надава-ти в оренду закріплене за ними майно з дозволу Управління з використання та розвитку кому-нальної власності Миколаївської міської ради, а позивач до Управління за отриманням дозволу на передачу в оренду обладнання не звертався.

Орендна плата визначена неправильно.

Відповідач у відзиві стверджує, що договір про оренду обладнання укладений між сто-ронами 01 вересня 2011 року є нікчемним.

Посилаючись на ст.67, 207, 180 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України ТОВ “НИКОЛАЕВДОМСЕРВИС -1” просить:

- в позові відмовити;

- договір про оренду майна від 01.09.2011 року №38 визнати недійсним;

- зобовязати позивача повернути відповідачеві одержані за договором оренди майна від 01.09.2011 року №38 кошти в сумі 3000 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на під-ставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсут-ність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання має вико-нуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сто-ронами.

Відповідач не сплатив орендну плату за користування обладнанням за період з 01.03.2011 р. по 01.05.2011 року. Отже, борг в сумі 1000 грн. 00 коп. нарахований позивачем обгрунтовано, а тому підлягає стягненню.

П.9.3 договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів стягується пеня в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку про-строчення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від загальної суми заборго-ваності.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 45 грн. 50 коп. пені та 105 грн. 00 коп. 7% штрафу підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Викладені у відзиві заперечення ТОВ “НИКОЛАЕВДОМСЕРВИС -1” проти позову не-обгрунтовані з наступного.

У п. 2.4. Положенню про оренду майна, що належить до комунальної власності терито-ріальної громади міста, яке затверджено рішенням Миколаївської міської ради від 24.04.2008 року № 23/31 (на котрий посилається відповідач) зазначено, що «з дозволу Управління кому-нальні підприємства, установи, організації можуть надавати в оренду закріплене за ними нерухоме майно. Якщо комунальна установа утримується за рахунок місцевого бюджету, то доз-віл на передачу в оренду майна надається за умови узгодження галузевого управління викон-кому міської ради.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з акту прийому - передачі основних фондів від 01.09.2011 року нерухоме майно в оренду по договору про оренду обладнання від 01.09.2011 року №38 не передавалось.

У п. 5.8. вище наведеного Положення вказується: «Рішення про надання в оренду інди-відуально визначеного майна (крім нерухомого) приймається самостійно комунальними підп.-риємствами, організаціями, установами згідно з вимогами діючого законодавства та установ-чих документів.

Пунктом 6.1. Положення передбачено: «Договір оренди комунального майна уклада-ється на підставі:

- протоколу про результати конкурсу, підписаного та затвердженого у встановленому цим

Положенням порядку;

- розпорядження Управління щодо передачі в оренду майна без проведення конкурсу згідно з чинним законодавством;

- рішення комунальних підприємств, організацій, установ про надання в оренду індивіду-

ально визначеного майна (крім нерухомого).

У пункті 10.5. Положення зазначено: «Конкретний розмір орендної плати встановлю-ється договором оренди за згодою орендодавця та орендаря».

А у пункті 10.6. Положення зазначено: «Наднормативна сума орендної плати, що на-дійшла до бюджету та /або орендодавцю, підлягає в установленому порядку поверненню орен-дарю у п'ятиденний термін від дня одержання його письмової заяви або заліку в рахунок нас-тупних платежів».

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може супере-чити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус-пільства.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є не-додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені час-тинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд, вирішуючи спір зобовязаний встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними, а саме:

- невідповідність змісту угоди вимогам закону;

- недодержання встановленої форми угоди;

- неправоздатність сторін за угодою;

- неправомірність дій сторін.

Проте, всупереч вимог статті 33 ГПК України відповідачем не подано доказів стосовно того, що договір оренди обладнання № 38 від 01.09.2010 року не відповідає чинному зако-нодавству, а саме, що має таки пороки:

- пороки змісту (зміст договору суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства);

- пороки форми (договір вчинений не в формі, встановленій законом);

- пороки субєктного складу (особи, які вчинили вказаний договір, не мали необхідний

обсяг цивільної дієздатності;

- пороки волі і спрямованості волевиявлення (волевиявлення хоча б одного учасника

цього договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а сам договір

не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

В Узагальненнях судової практики від 24.11.2008 року Верховним Судом України за-значено наступне.

Згідно зі статтями 215 і 216 Цивільного кодексу України суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови:

- про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності;

- про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

У пункті 18 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено: «Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держа-ви, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або

приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користуван-

ня, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основ-

ним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України);

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу

об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені інши-ми нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом ви-ни може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України та ст. 15 КПК України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а отже, лише суд встановлює доведеність наявності чи відсутності обставин, в тому числі і в кримінальній справі. Такі обставини як наявність непра-вомірних (злочинних) дії, якщо вони дійсно мали місце, наявність вини, умислу фізичної особи мають доводитись у встановленому порядку тільки певними засобами доказування. Доказом щодо доведення вини та протиправності (злочинності) дій фізичної особи відповідно до статті 15 Кримінального процесуального Кодексу України є вирок суду.

Всупереч вимог статті 33 ГПК України відповідачем не подано допустимими доказів на підтвердження тієї обставини, що договір про оренду обладнання від 01.09.2011 року №38 є нікчемним.

У Постанові Верховного Суду України від 19.11.2002 року по справі №10/330 (Спір про визнання недійсним договору та припинення його дії на майбутнє) вказується, «що визнан-ня господарськими судами з власної ініціативи договорів недійсними і такими, що втратили чинність, поза межами заявлених позивачем вимог суперечить конституційному принципу дис-позитивності сторін судового процесу. У зв'язку з цим норма пункту першого частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (про право господарського суду ви-знавати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству) на підставі статті 8 Конституції України не повинна застосовуватися».

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НИКОЛАЕВДОМСЕРВИС -1”(54001, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 84, код ЄДРПОУ 37206457) на користь Комунального жит-лово-експлуатаційного підприємства Центрального району (54030, м. Миколаїв, вул. Адміра-ла Макарова, 7, код ЄДРПОУ 19295802) заборгованість у сумі 1150 грн. 50 коп., з яких: 1000 грн. 00 коп. боргу, 45 грн. 50 коп. - пені, 105 грн. 00 коп. 7% штрафу, а також 102 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 14.07.2011 року.

Суддя А.К.Семенов