Рішення № 17855153, 05.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 18/187/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області

у складі судді Давченко Т.М.,

при секретарі Бурлаченко А.Д.,

за участю представників:

представники позивача ОСОБА_1, дов. № 791 від 10.11.2009р.,

представник відповідача - ОСОБА_2, дов. № 646 від 22.04.2010р.,

представник третьої особи 1) ОСОБА_3, дов. № 34 від 22.04.2010р.,

представник третьої особи 2) ОСОБА_4, дов. № 811 від 13.11.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_5, 54000, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції, 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-А, код ЗКПО 14305909,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т», 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 50/1, код ЄДРПОУ 34651221;

2. Фізична особа підприємець ОСОБА_8, АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_2;

про визнання недійсним договору іпотеки та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_5 (далі позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції (далі відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки від 24.12.2007р. (далі договір іпотеки) та стягнення судових витрат.

У судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав, що договір іпотеки від 24.12.2007р., укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 слід визнати недійсним, оскільки він забезпечує вимоги цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007р. (далі - кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем і позичальниками: ТОВ «Стайл-Т» і ФОП ОСОБА_8, майновим поручителем яких виступає ОСОБА_5, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого позичальники ТОВ «Стайл-Т» і ФОП ОСОБА_8 зобовязуються перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 19 200 000,00грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами, в розмірах, строки та у випадках, передбачених Генеральним кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в подальшому, тобто до 19.12.2011р., а також виконати інші умови Генерального кредитного договору, а також також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому, та відшкодувати іпотекодержателю усі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Генерального кредитного договору, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому. Тобто, договір іпотеки не є забезпеченням по жодному іншому кредитному договору окрім генерального кредитного договору, умовами якого кредитування не передбачалось і не відбувалось.

Представник відповідача у судовому засіданні вважав доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки оспорюваний договір іпотеки містіть усі умови, передбачені Законом України «Про іпотеку», а саме: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, предмет іпотеки (п.1.2. Договору іпотеки), а також інші умови, відносно яких досягнута угода, кредитні кошти в загальній сумі 19 200 000,00 грн. були отримані позичальниками за укладеними в рамках генерального кредитного договору кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108, №010/01-02/07-109 у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківських рахунків ТОВ «Стайл-Т»і ФОП ОСОБА_8, тобто кредитний договір та усі договори, що укладені на його умовах, є єдиним цілим, єдиним кредитним договором.

Представники третіх осіб позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Висновок суду ґрунтується на наступному.

21.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл Т" (далі3-я особа) і фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 укладено кредитний договір №010/01-02/07-106. Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язувався надати ТОВ «Стайл-Т»і ФОП ОСОБА_8 банківські продукти (кредити, кредитні лінії, овердрафти, гарантії) в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі та у договорах, укладених в рамках цього договору, що є його невід'ємними частинами. Загальний розмір активних операцій (ліміт кредитування) позичальників по всім договорам, укладеним в рамках цього договору, не повинен перевищувати розміру, еквівалентного 19 200 000,00 грн. Термін дії договору - до 19.12.2011р. за умови повного погашення позичальниками зобов'язань (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів, пені та інших платежів) за всіма договорами, укладеними в рамках цього договору.

21.12.2007р. між Відповідачем та третьою особою в рамках генерального кредитного договору укладено кредитний договір № 010/01-02/07-107 (далі кредитний договір-1), на умовах та положеннях якого Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав кошти у сумі 15 000 000,00 грн., строком до 18.12.2011 р., із сплатою 14,75% річних. Відповідно до додаткового договору №010/01-02/07-107/1 від 15.07.2008р. до Кредитного договору №010/01-02/07-107 від 21.12.2007р., збільшено відсоткову ставку до 18,0% річних.

21.12.2007р. між Відповідачем та третьою особою в рамках генерального кредитного договору укладено кредитний договір № 010/01-02/07-108 (далі кредитний договір-2), відповідно до якого відповідач відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн., строком до 18.12.2011 року, із сплатою 14,75 відсотків річних. Додатковим договором №010/01-02/07-108/1 від 15.07.2008 року до кредитного договору №010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року збільшено відсоткову ставку до 18,0% річних.

21.12.2007 р. між Відповідачем та позивачем в рамках кредитного договору укладено кредитний договір № 010/01-02/07-109 (далі кредитний договір-3), на умовах та положеннях якого відповідач відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав грошові кошти у сумі 1 200 000,00 грн., строком до 18.12.2011 року, із сплатою 14,75% річних. Додатковим договором №010/01-02/07-109/1 від 15.07.2008 р. до кредитного договору № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007 р. збільшено відсоткову ставку до 18,0 відсотків річних.

В якості забезпечення виконання зобовязань за генеральним кредитним договором та укладеними в його рамках кредитних договорів між відповідачем (заставодержатель), позивачем (заставодавець), і третьою особою (позичальник) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований 24.12.2007 року в реєстрі за № 104.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Ст. 573 цього ж кодексу передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Враховуючи наведене, єдиним належним доказом порушення оскаржуваним договором прав та законних інтересів позивача у справі, має бути договори або інші правочини, зміст яких свідчив би про зменшення обсягу прав відповідача за договорами, майнові права за якими передано в заставу.

Будь-яких інших обставин, які б могли бути підставою для визнання договору недійсним в порядку ст.215 ЦК України, позивачем не вказано і відповідних доказів їх наявності не представлено.

Крім того, в п.1.1. договору іпотеки зазначається, що цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з Кредитного договору, укладеного між відповідачем та третьою особою, майновим поручителем якої є позивач, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому.

Відповідно до ст.375 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. У статті 1 Закону України «Про іпотеку»зазначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.22, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М.Давченко