Рішення № 17855092, 07.07.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. Справа № 5016/1992/2011(3/133)

за позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми «ЮКОН»

54008, м. Миколаїв, пр. Леніна, 173, кв. 58

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївський

суднобудівний завод «Океан»

54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1

Про: стягнення штрафних санкцій в сумі 166671,22 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 155241,29 р. у якості сплати основного боргу за договором № 15/3/05-2 від 15.03.05 року, інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 9601,93 грн., а також проценти за користування чужими грошима (3% річних) в розмірі 1828,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 15/3/05-2 від 15.03.2005 р., видаткових накладних, довіреностей, рахунків, доказів часткових оплат, акту звірки, норм ст.ст. 530, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що до теперішнього часу зобовязання відповідачем щодо повної оплати отриманого товару не виконані.

Відповідач 07.07.11 р. в судовому засіданні надав відзив, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами на чотири місяці.

Представник позивача в судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення заперечує, та зазначає, що по іншим судовим справам відповідачу було надано розстрочку виконання рішення, але останнім взагалі нічого не сплачувалось.

07.07.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

15 березня 2005 р. між ПВКФ «Юкон»та ВАТ «Дамен Шипярдс Океан»(правонаступником якого є ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан») був укладений договір № 15/3/05-2, згідно з умовами якого, позивач, як продавець, зобовязався передати у власність покупця, а відповідач, як покупець, прийняти та оплатити згідно виставленого рахунку, який є невідємною частиною даного договору.

Розділом 4 договору сторони визначили, що оплата здійснюється у валюті України на розрахунковий рахунок продавця. Ціна та сума поставки вказані у рахунках, які є невідємною частиною договору. Після підписання специфікації сторони не вправі змінювати ціни на дану партію товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання сторонами.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями цивільного законодавства про купівлю-продаж.

Так, згідно з приписами ст. 655, пунктів 1, 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, за видатковими накладними:

№ 23/09-1 від 23.09.10 р. на суму 13267,80 грн.;

№ 29/09-4 від 29.09.10 р. на суму 19260,00 грн.;

№ 07/10-5 від 07.10.10 р. на суму 1832,11 грн.;

№ 07/10-6 від 07.10.10 р. на суму 3653,42 грн.;

№ 07/10-7 від 07.10.10 р. на суму 27047,52 грн.;

№ 07/10-8 від 07.10.10 р. на суму 17508,24 грн.;

№ 05/10-1 від 05.10.10 р. на суму 889,92 грн.;

№ 05/10-2 від 05.10.10 р. на суму 4800,00 грн.;

№ 10/11-23 від 10.11.10 р. на суму 68226,48 грн.

позивач поставив та передав відповідачу згідно довіреностей товар на загальну суму 156485,49 грн.

Позивачем на підставі вищезазначених актів відповідачу були виставлені рахунки-фактури, що підтверджено останнім в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково оплатив отриманий товар в розмірі 1244,20 грн., про що свідчить виписка банку.

Отже, загальна заборгованість відповідача за розрахунком позивача станом на час звернення останнього до суду склала в розмірі 155241,29 грн.

Крім того, між сторонами було проведено звірку та складено відповідний акт, який свідчить про те, що відповідач погодився з наявністю боргу перед позивачем станом на 09.06.11 р. в розмірі 155 241,29 грн.

23.05.11 року позивач звернувся до відповідача з листом вимогою, в якому просив останнього у семиденний строк з дня отримання цього листа сплатити грошові кошти в розмірі 155241,29 грн.

Але, відповідачем ця вимога залишилась без належного реагування.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, а саме - не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобовязань, щодо повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведеного позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобовязання, а саме 9601,93 грн. - збитків від інфляції та 3% річних 1828,00 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Прохання відповідача розстрочити виконання рішення рівними частинами на чотири місяці судом задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованим та не доведеним відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 121 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»(54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, код ЄДРПОУ 14307653) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «ЮКОН»(54008, м. Миколаїв, пр. Леніна, 173, кв. 58, код ЄДРПОУ 19288222) грошові кошти в розмірі 155241,29 р. у якості сплати основного боргу за договором № 15/3/05-2 від 15.03.05 року, інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 9601,93 грн., а також проценти за користування чужими грошима (3% річних) в розмірі 1828,00 грн., 1667,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова