Рішення № 17854693, 21.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/17521.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф»

Про стягнення 1355191,40 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 6 від 26.04.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна марка Корп»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором фінансового лізингу № 149 від 18.01.07. в розмірі 1355191,40 грн. (1029090,97 грн. основний борг, 25764,44 грн. пеня, 45247,90 грн. 3% річних, 244148,33 грн. збитки від інфляції, 10939,76 грн. витрати на вчинення виконавчого напису).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 149 від 18.01.07., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.11. порушено провадження у справі № 30/175, розгляд справи було призначено на 12.07.11. о 10-50.

В судовому засіданні 12.07.11. представником позивача було подано клопотання про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна марка Корп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф».

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Судом встановлено, що права та обовязки відповідача у справі № 30/175 Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна марка Корп»перейшли до його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф».

Враховуючи викладене, а також те, що правонаступництво підтверджується Довідкою АЄ № 729516 з ЄДРПОУ, господарський суд вважає за доцільне здійснити процесуальне правонаступництво.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.11. про порушення провадження у справі № 30/175 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.11. на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у справі № 30/175 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна марка Корп»замінивши його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф»; розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21.07.11. о 11-20.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 21.07.11. повторно не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.11. у справі № 30/175 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф»є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 729520 від 11.07.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/175.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідна марка Корп» (Лізингоодержувач) (правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф») укладено Договір фінансового лізингу № 149 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) передбачено, що Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що транспортний засіб, який передається в лізинг, придбаний на підставі наданого Лізингоодержувачем замовлення.

Згідно п. 3.1 Договору встановлено, що Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

У відповідності до п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що Лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг Лізингоодержувачу на умовах, передбачених Договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Лізингодавець доставляє транспортний засіб від постачальника на умовах, які не суперечать Договору. Транспортний засіб, поставлений Лізингодавцем, надається Лізингоодержувачу виключно у користування. Лізингодавець реєструє транспортний засіб в необхідних органах у відповідності до законодавства.

Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 Договору, сторонами погоджено, що транспортний засіб фактично надається Лізингоодержувачу на дату надання в місці передачі.

Після надання транспортного засобу Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт прийому - передачі транспортного засобу.

Згідно п. 5.1 Договору передбачено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюються в «Плані Лізингу»(Додаток 3 до Договору) та інших додатках. Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі Лізингоодержувачу змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США або євро (в залежності від того, який курс використовує для обчислення вартості транспортного засобу Постачальник транспортного засобу), то Лізингодавець має право скорегувати пропорційно такій зміні курсу вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається Лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір Лізингових платежів.

Нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця, за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

Умовами Договору передбачено, що Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; технічне та сервісне обслуговування, інші витраті Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.5 Договору, сторони погодили, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними та виникли не з вини Лізингоодержувача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього за період з 20.03.09. по 02.06.11. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 1029090,97 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 4.1 Договору у новій редакції, 8.1.4 Загальних умов встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, а також на підставі відповідних замовлень та актів приймання-передачі відповідачу були передані наступні транспортні засоби:

- Skoda Fabia Classic 1.4 55 kW, шасі № ТМВРС16Y77В455550, реєстраційний № АА1951СМ (замовлення на ТЗ № 149/001 від 24.01.07., акт приймання передачі № 149/001 від 11.04.07.);

- Toyota Camry Premium 3.5 6АТ, шасі № JTNBK40К103026760, реєстраційний № АА1178СТ (замовлення на ТЗ № 149/009 від 03.05.07., акт приймання-передачі № 149/009 від 06.06.07.);

- Skoda Octavia A5 Elegance 2.0 FSi 2.0, шасі № ТМВВD41Z37B153942, реєстраційний № АА1230СХ (замовлення на ТЗ № 149/010 від 14.05.07., акт приймання-передачі № 149/010 від 03.07.07.);

- BT Cargo Toyota GT 15, двигун № 2255904, реєстраційний № 11457КС, реєстраційний № АА1230СХ (замовлення на ТЗ № 149/011 від 15.05.07., акт приймання-передачі № 149/011 від 15.06.07.);

- BT Cargo Toyota GT 15, двигун № 2256237, реєстраційний № 11458КС, реєстраційний № АА1230СХ (замовлення на ТЗ № 149/012 від 15.05.07., акт приймання-передачі № 149/012 від 15.06.07.);

- Електроштабелер ВТ REFLEX RRM 16 , серійний номер № 6003354, реєстраційний № АА1230СХ (замовлення на ТЗ № 149/013 від 29.05.07., акт приймання-передачі № 149/013 від 15.10.07.);

- Електроштабелер ВТ REFLEX RRM 16, шасі № 6003356, реєстраційний № АА1230СХ (замовлення на ТЗ № 149/014 від 29.05.07., акт приймання-передачі № 149/014 від 15.10.07.);

- Погрузчик газовий ВТ Cargo/Toyota GT 15, кузов № 22979, реєстраційний № Т 1645 КХ (замовлення на ТЗ № 149/015 від 29.05.07., акт приймання-передачі № 149/015 від 21.08.07.).

Сторонами Договору лізингу було підписано:

- план лізингу № 149/001 від 24.01.07. та зміни до плану лізингу № 149/001 від 10.04.07.;

- план лізингу № 149/009 від 03.05.07. та зміни до плану лізингу № 149/009 від 05.06.07.;

- план лізингу № 149/010 від 14.05.07. та зміни до плану лізингу № 149/010 від 03.07.07.;

- план лізингу № 149/011 від 15.05.07.;

- план лізингу № 149/012 від 15.05.07.;

- план лізингу № 149/013 від 29.05.07. та зміни до плану лізингу № 149/013 від 12.10.07.;

- план лізингу № 149/014 від 29.05.07. та зміни до плану лізингу № 149/014 від 12.10.07.;

- план лізингу № 149/015 від 29.05.07. та зміни до плану лізингу № 149/015 від 07.08.07.; які є невідємною частиною Договору, та відповідно до яких встановлено строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Також з матеріалів справи вбачається, що 18.01.07. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток № 4 «Технічне та сервісне обслуговування»до Договору фінансового лізингу № 149 від 18.01.07., на підставі якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по сервісному обслуговуванню транспортних засобів, що містять у собі: надання консультацій при виборі, постачанні, використанні й обслуговуванні транспортного засобу; надання сприяння в проведені щорічних технічних оглядів у державній автомобільній інспекції; сервісне обслуговування транспортного засобу; регулярний технічний огляд відповідно до сервісних книжок; надання послуг по наданню цілодобової лінії екстреної допомоги; сприяння при гарантійному обслуговуванні транспортного засобу; послуги по сезонній заміні шин; адміністрування страхових випадків; складання управлінської звітності по використанню транспортного засобу.

Згідно із п. п. 3.1 Додатку № 4 визначено, що вартість послуг по технічному обслуговуванню ТЗ являє собою фіксовану (абонентську) суму. Розмір абонентської плати встановлюється за кожний транспортний засіб, що перебуває на технічному обслуговуванні і вказується в Графіку оплати для кожного транспортного засобу (надалі Графік), що є доповненням до даного Додатку.

Графіком оплати № 149/001, № 149/009, № 149/010 із відповідними змінами до сторони встановили суми щомісячних платежів за послуги з технічного обслуговування транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач своїми листами звертався до відповідача з проханням сплатити суму заборгованості та пені та попереджав, що за невиконання цієї вимоги в строк, транспортний засіб буде повернено у розпорядження Лізингодавця з покладенням всіх витрат з цим пов'язаних на відповідача.

Але як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем погашена не була, а транспортний засіб в добровільному порядку відповідач позивачу не повернув.

За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість Лізингодавця перед Лізингоодержувачем внаслідок неналежного виконання умов Договору в частині внесення платежів становить 1029090,97 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та не сплатив на користь позивача 1029090,97 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф»1029090,97 грн. суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 16.1 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 25764,44 грн. - пені.

Відповідно до п. 16.1 Договору, сторони погодили, що при порушенні Лізингоотримувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та / або інших платежів, передбачених цим Договором, Лізингоотримувач сплачує пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 25764,44 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 244148,33 грн. збитків від інфляції та 45247,90 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 244148,33 грн. збитків від інфляції та 45247,90 грн. 3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10939, 76 грн. витрат, повязаних з вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.10. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчі написи, згідно яких було запропоновано повернути від ТОВ «Рідна Марка Корп»на користь ТОВ «Євро Лізинг»чотири транспортні засоби, передані за Договором фінансового лізингу № 149.

Вартість вчинення виконавчих написів нотаріуса склала 10 939,76 грн., що зазначено в самому виконавчому написі.

Пунктом 12.10 Договору лізингу передбачено, що якщо Лізингоодержувач не повертає транспортний засіб в визначений час, в необхідному стані і потрібним чином, Лізингодавець має право вжити всіх заходів для визначення місцезнаходження транспортного засобу та повернення його в своє володіння. Лізингоодержувач має нести всі витрати, пов'язані з несвоєчасним поверненням транспортного засобу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати, які були понесені позивачем за послуги нотаріуса при оформлені виконавчого напису підлягають стягненню з відповідача в розмірі 10 939,76 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс Лайф»(02105, м. Київ, вул. Усенка, 8, код ЄДРПОУ 32489354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67; 03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 32774741) 1029 090 (один мільйон двадцять девять тисяч девяносто) грн. 97 коп. основного боргу, 25764 (двадцять пять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. пені, 244148 (двісті сорок чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 33 коп. збитків від інфляції, 45247 (сорок пять тисяч двісті сорок сім) грн. 90 коп. 3 % річних, 10939 (десять тисяч девятсот тридцять девять) грн. 76 коп. витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса, 13 551 (тринадцять тисяч пятсот пятдесят одна) грн. 91 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 22.07.11.