Рішення № 17854614, 19.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/4119.07.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Укрфарм»

простягнення 35635,03 грн. Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1., за довіреністю № 2/167 від 25.04.2011 р.;

від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»(надалі ТОВ «АВС Логістік Парк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Укрфарм»(надалі ТОВ «Укрфарм») про стягнення 35635,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(надалі ТОВ «ВВС-ЛТД») та ТОВ «Укрфарм»було укладено договір купівлі-продажу №296/р на виконання умов якого ТОВ «ВВС-ЛТД»поставило відповідачу товар, а останній свого грошового зобовязання з його оплати належним чином не виконав, у звязку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 32325,36 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1812,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 1146,59 грн. та 3% річних у розмірі 350,77грн. Право вимоги у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги №280 від 01.04.2011 р.

Разом з цим, позивач у тексті позовної заяви просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2011 р. у звязку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 30.05.2011 р., розгляд справи відкладено до 07.07.2011 р.

У судовому засіданні 07.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також нею було підтримано заяву про забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні, у звязку з необґрунтованістю, про що зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р., при цьому відклав розгляд справи до 19.07.2011 р., у звязку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду від 30.05.2011 р. та 16.06.2011 р.

В судове засідання 19.07.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.07.2011 р. не зявився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30 А на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №075184 від 20.06.2011 р.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 р. між ТОВ «ВВС-ЛТД»(продавець) та ТОВ «Укрфарм»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №296/р (надалі «Договір №1»).

Відповідно до п 1.1 Договору №1 продавець продає, а покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби медичної промисловості.

Згідно з п. 2.1 Договору №1 товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його замовлень та згідно з видатковими та податковими накладними. Підтвердженням виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару. Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості згідно кількості, що вказана в видаткових накладних; по якості згідно умов якості, визначених у сертифікації якості заводу-виробника або в інших документах, які підтверджують відповідність товару встановленим вимогам (п. 3.2 Договору №1).

Пунктом 4.1 Договору №1 встановлено, що ціна товару визначається в національній валюті та вказується у видатковій накладній. Сума даного договору складає загальну суму вартості товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих партій, зазначених у видаткових накладних (п. 4.5 Договору №1).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВВС-ЛТД»на виконання умов Договору у період з 24.11.2010 р. по 07.12.2010 р. згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних поставило, а ТОВ «Укрфарм»отримало товар на загальну суму 32325,36грн.

Проте, відповідач взятого на себе зобовязання з оплати вартості поставленого товару у встановлений строк не виконав, у звязку із чим на момент звернення позивача до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 32325,36грн.

За своєю правовою природою даний Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу товару згідно Договору та наявність у нього заборгованості у розмірі 32325,36грн.

01.04.2011 р. між ТОВ «ВВС-ЛТД» (первісний кредитор) та ТОВ «АВС Логістік Парк»(новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №280 (надалі «Договір №2»)

Пунктом 1.1 Договору №2 визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника. Під «Правом вимоги до боржника»у п. 1.1 цього Договору розуміється право грошових вимог первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Укрфарм», що виникли на підставі Договору купівлі-продажу №296/р від 02.01.2009 р., укладеного між первісним кредитором та боржником (п. 1.2 Договору №2).

Згідно з п. 1.3 Договору №2 новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань за основним договором по сплаті заборгованості за поставлений товар в сумі 32325,36грн.

У випадку, якщо боржник порушує зобовязання за основним договором новий кредитор має право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, в тому числі, але не виключно, сплати штрафних санкцій за порушення зобовязання за основним договором перед первісним кредитором (п. 1.4 Договору №2).

Пунктом 5.1 Договору №2 встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, ані законом, ані договором не були встановлені обмеження щодо здійснення уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу від 02.01.2009 р. № 296/р., в тому числі не передбачалось одержання згоди боржника на таку уступку.

01.04.2011 р. позивачем на адресу ТОВ «Укрфарм»було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні з ТОВ «ВВС-ЛТД»на ТОВ «АВС Логістік Парк».

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Договору №1 покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем. Оплата вартості товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування належних з покупця сум на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.4 Договору №1).

Із змісту видаткових накладних вбачається, що поставку товару було здійснено з відстрочкою сплати його вартості.

Відповідач в порушення взятого на себе зобовязання з оплати поставленого товару у встановлений у видаткових накладних строк не виконав, а на момент розгляду справи обовязок відповідача оплатити поставлений товар настав.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Укрфарм»перед ТОВ «АВС Логістік Парк»у розмірі 32325,36 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Укрфарм»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32325,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1812,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 1146,59 грн. та 3% річних у розмірі 350,77 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору №1 сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобовязання до повного виконання такого зобовязання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, а доказів на спростування наведеного не надано, то стягнення з відповідача пені у розмірі 1812,31 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1146,59 грн. та 3% річних у розмірі 350,77 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «АВС Логістік Парк»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою «АВС Логістік Парк»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Укрфарм»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30 А; ідентифікаційний код 33998641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24; ідентифікаційний код 37308739) основний борг у розмірі 32325 (тридцять дві тисячі триста двадцять пять) грн. 36 коп., пеню у розмірі 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 31коп., інфляційні втрати у розмірі 1146 (одна тисяча сто сорок шість) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 350 (триста пятдесят) грн. 77 коп., державне мито у розмірі 356 (триста пятдесят шість) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повний текст рішення підписано 21.07.2011 р.