Рішення № 17854586, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/19418.07.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД"

простягнення 239 674,50 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі "Підприємець") звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" (надалі "Товариство") про стягнення 80 100,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №001.2 від 02.04.2007 р. позивач передав у тимчасове володіння та користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобовязання по внесенню орендної плати не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 69 684,50 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 768,93 грн. інфляційних у розмірі 3 531,01 грн. та 3% річних у розмірі 1 116,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. розгляд справи відкладено до 22.06.2011 р. у зв'язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

21.06.2011 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 239 674,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. розгляд справи відкладено до 18.07.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №15734713 та № 15734721, отриманими представниками відповідача 29.06.2011 р. та 30.06.2011 р. відповідно.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №10135369 від 03.06.2011 р.

Також, судом було додатково відправлено ухвалу суду на поштову адресу відповідача (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 12, кв. 2), що вказана в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 р. між Підприємцем (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №001.2 (надалі "Договір").

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 127 кв.м.

Згідно п. 3.1 та 3.3 Договору приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийняте орендарем протягом 3-х днів з моменту укладення даного договору. Передача приміщення в оренду оформлюється актом здачі-приймання.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що орендна плата за користування майном складає 47 000,00 грн. на місяць. Розмір орендної плати підлягає перегляду у випадку зміни мінімального розміру заробітної плати, підвищення курсу євро по відношенню до гривні більше ніж на 0.2%. На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 127 кв.м., що підтверджується актом приймання передачі від 03.04.2007 р.

Відповідач частково сплачував орендну плату, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.02.2011 р.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання за Договором, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 239 674,50 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування відповідачем приміщенням та правомірне нарахування Підприємцем орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобовязання, оскільки положення Договору містять строку виконання орендарем зобовязання по сплаті орендних платежів.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач частково сплачував орендну плату, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.02.2011 р.

Листом №3007/02 від 24.02.2011 р. позивач вимагав сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 69 684,50 грн. згідно акту звірки взаємних розрахунків.

Отже, строк виконання відповідачем грошового зобовязання зі сплати орендних платежів у розмірі 69 684,50 грн. на момент звернення позивача до суду настав згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 69 684,50 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати у розмірі 69 684,50 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 169 990,00 грн. суд відзначає наступне.

Оскільки Договором не визначено строків виконання грошового зобовязання, 06.07.2011 р. на адресу відповідача позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України направлено вимогу про погашення заборгованості у розмірі 239 674,50 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог представником позивача подана через канцелярію суду 21.06.2011 р.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

В той же час судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду (заява про збільшення розміру позовних вимог подана 21.06.2011 р.) строк виконання відповідачем грошового зобовязання в частині виконання грошового зобовязання зі сплати 169 990,00 грн. не настав, порушеного права позивача по сплаті відповідачем орендних платежів у розмірі 169 990,00 грн. на момент подання заяви не існувало, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємця заборгованості у розмірі 69 684,50 грн. В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 169 990,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 33497570) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01135, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 69 684 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп., державне мито у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 62 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 20.07.2011 р.