Рішення № 17854399, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/14520.07.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»

Простягнення 128948,49 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:ОСОБА_1. дов. № Д07/2010/12/29-8 від 29.12.10 р.

ОСОБА_2. дов. № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.11 р.

ОСОБА_3. дов. № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.11 р.

від відповідача:ОСОБА_4. дов. № 21 від 19.05.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», яка перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»про стягнення 105662,54 грн. основного боргу, 9975,71 грн. пені, 9836,71 грн. інфляційної складової боргу та 3473,53 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 04.02.11 р. № 05-5-28/1402 матеріали позовної заяви та додані до неї документи було повернуто ПАТ «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»без розгляду на підставі п. 10 статті 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.11 р. було скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва № 05-5-28/1402 від 04.02.11 р., а матеріали справи № 05-5-28/1402 повернено до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

В результаті повторного автоматичного розподілу, призначеного розпорядженням керівника апарату, зазначений позов було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 21.04.11 р. суддею Гавриловською І.О. було прийнято до свого провадження матеріали справи № 05-5-28/1402, порушено провадження та присвоєно № 37/145; розгляд якої призначено 23.05.11 року, зобовязано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 23.05.11 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 21.04.11 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Через службу діловодства господарського суду м. Києва 23.05.11 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у позові повністю та клопотання про зупинення провадження у справі № 37/145 до вирішення повязаної з нею справи № 7/782. Суд, розглянувши клопотання відповідача, відхилив його з тих підстав, що вирішення спору у справі № 7/782 не вплине на вирішення спору у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.11 р. заперечив проти задоволення даного клопотання та заявив письмове клопотання про заміну позивача його процесуальним правонаступником, яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.11 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 23.05.11 р. до 01.06.11 р. о 12:10 та зобовязав відповідача вжити всіх необхідних заходів для проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем, акт якої надати суду.

27.05.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 90662,54 грн. основного боргу, 8663,31 грн. пені, 13307,49 грн. інфляційних нарахувань та 4156,20 грн. трьох річних відсотків. Зазначена заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 116789,54 грн.

У судовому засіданні 01.06.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.11 р. повторно заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 37/145 до вирішення повязаної з нею справи № 7/782, просив його задовольнити, надав додаткові документи у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.11 р. заперечив проти задоволення даного клопотання та надав суду контр розрахунок позовних вимог, який було залучено до матеріалів справи.

Згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідачем не доведено та не обґрунтовано неможливості розгляду та прийняття рішення у справі № 37/145 до вирішення повязаної з нею справи № 7/782, у звязку з чим суд відхилив клопотання ЖБК «Автотранспортник-3»про зупинення провадження у справі № 37/145.

Також представник відповідача у судовому засіданні 01.06.11 р. проти позову повторно заперечив, пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 01.06.11 р. представниками сторін було заявлено клопотання про продовження розгляду спору у даній справі, яке було судом задоволено.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні 01.06.11 р. до 04.07.11 р. о 09:30 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.11 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.11 р. повторно проти позову заперечив, пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду копії платіжних доручень, які підтверджують сплату ним 40000,00 грн. основного боргу уданій справі. Проте суд не прийняв такий документ як доказ, оскільки відповідно до вказаного в ньому призначення платежу, ці грошові кошти сплачені за грудень 2010 р., тоді як цей період не входить до спірного періоду, визначеного у даній справі.

У судовому засіданні 04.07.11 р. було оголошено перерву до 04.07.11 р. о 15 год. 00 хв. з метою витребування у відповідача доказів сплати на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 40000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірний період.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений.

Представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у позивача за умовами договору відсутнє право в односторонньому порядку вносити зміни до умов щодо тарифів.

Враховуючи наведене, з метою повторного витребування у відповідача доказів сплати на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 40000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірний період, а також у звязку з незявленням представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи 37/145 на 20.07.11 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду докази сплати на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 40000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірний період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в редакції заяви про уточнення, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не вправі в односторонньому порядку змінювати умови договору в частині тарифів, які застосовуються. В черговий раз заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі № 7/782. В черговий раз, розглянувши дане клопотання, Господарський суд міста Києва його відхилив з підстав, наведених вище.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Автотранспортник-3»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630574 від 01.04.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору №1630574 від 01.04.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору №1630574 від 01.04.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 6 не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору №1630574 від 01.04.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору №1630574 від 01.04.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

-щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

-кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2009 р. до листопада 2010 р.; відомості обліку споживання теплової енергії з 27.10.09 р. до 25.11.09 р., з 26.11.09 р. до 25.12.09 р., з 26.12.09 р. до 26.12.09 р., з 26.01.10 р. до 22.02.10 р., з 23.02.10 р. до 22.03.10 р., з 26.03.10 р. до 21.04.10 р., з 13.10.10 р. до 25.10.10 р. та 26.10.10 р. до 25.11.10 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.09 р. до 01.12.10 р. становила 312136,37 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором №1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 206473,83 грн., у звязку з чим станом на 01.12.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 105662,54 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»про стягнення 105662,54 грн. основного боргу, 9975,71 грн. пені, 9836,71 грн. інфляційної складової боргу та 3473,53 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього.

Оскільки судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 116789,54 грн. (з яких: 90662,54 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.09 р. до 01.12.10 р., 13307,49 грн. інфляційної складової боргу, 4156,20 грн. трьох річних процентів за прострочення грошового зобовязання та 8663,31 грн. пені).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у наданому 23.05.11 р. відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у позові повністю, заперечив проти позовних вимог, пояснивши, що вони є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню повністю через те, що позивач у своїх розрахунках застосував невідповідні законодавству розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для населення»від 29.04.09 р. № 519, від 31.08.09 р. № 981, від 15.10.09 р. № 1192, від 30.11.09 р. № 1333 та від 31.05.10 р. № 392, які не пройшли державну реєстрацію в Головному управлінні юстиції у м. Києві, відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92, та не набрали чинності.

Судом не приймаються до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки не було надано належних доказів, що підтверджують відсутність державної реєстрації вищезазначених розпоряджень КМДА.

Крім того, у судовому засіданні 01.06.11 р. представник відповідача надав суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень у підтвердження сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього № 191 від 30.11.09 р. на суму 15000,00 грн., № 213 від 29.12.09 р. на суму 15000,00 грн., № 19 від 02.02.09 р. на суму 12000,00 грн., № 22 від 01.03.10 р. на суму 10000,00 грн., № 38 від 30.03.10 р. на суму 15000,00 грн., № 26.04.10 р. на суму 15000,00 грн., № 70 від 27.05.10 р. на суму 15000,00 грн., № 87 від 29.06.10 р. на суму 15000,00 грн., № 105 від 23.07.10 р. на суму 15000,00 грн., № 122 від 23.08.10 р. на суму 15000,00 грн., № 143 від 29.09.10 р. на суму 25000,00 грн., № 153 від 25.10.10 р. на суму 20000,00 грн., № 186 від 29.11.10 р. на суму 20000,00 грн., № 56 від 20.05.11 р. на суму 35000,00 грн. та № 68 від 3105.11 р. на суму 17000,00 грн.

З наданого позивачем 27.05.11 р. уточненого розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з ЖБК «Автотранспортник-3»за спожиту теплову енергію за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього вбачається, що станом на 01.05.2011 р. борг відповідача становить 90662,54 грн.

Слід зазначити, що в даному уточненому розрахунку не були враховані оплати згідно платіжних доручень № 56 від 20.05.11 р. на суму 35000,00 грн. та № 68 від 3105.11 р. на суму 17000,00 грн.

Оскільки частина основного боргу в розмірі 52000,00 грн. була погашена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 52000,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в звязку з відсутністю предмету спору.

Посилання відповідача на те, що він не має боргу перед позивачем, оскільки позивач неправомірно змінив умови договору № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього в частині тарифів на теплову енергію, суд визнає помилковим, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 2.1. договору № 1630574 від 01.04.1999 р. при виконані умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативним актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Питання щодо тарифів на теплову енергію врегульовані між сторонами у додатку № 3 до договору № 1630574 від 01.04.1999 р. При цьому, згідно з пунктом 3 даного додатку, сторонами передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору. Аналогічна умова передбачена і у пункті 12 додатку № 2, який був підписаний сторонами 01.09.2006 р. до договору № 1630574 від 01.04.1999 р.

Згідно з пунктом 2.2.3. договору, енергопостачальна організація при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) зобовязується повідомлювати абонента у пятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

У підтвердження того, що відповідачу повідомлялось про зміну тарифів на теплову енергію за розпорядженнями КМДА, позивачем представлено суду листи № 048-21-12373/1630574/6 від 02.11.2009 р., від 27.05.2009 р., від 04.03.2009 р. та від 03.02.2009 р. з відмітками про їх вручення представнику відповідача. Дані листи визначені позивачем як невідємна частина договору на постачання теплової енергії від 01.04.1999 № 1630574.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 38662,54 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»суми основного боргу за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього за період з 01.11.09 р. до 01.12.10 р. у розмірі 38662,54 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 13307,49 грн. інфляційної складової боргу та 4156,20 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього за період з грудня 2009 р. до травня 2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»за період з грудня 2009 р. до травня 2011 р. підлягають 11335,97 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього станом на 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4156,20 грн. трьох відсотків річних.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 8663,31 грн. пені за порушення грошового зобовязання за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього за період з червня 2010 р. до листопада 2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 1630574 від 01.04.1999 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, згідно з уточненим розрахунком позивача, перевіреним судом, за порушення грошового зобовязання за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього за період з червня 2010 р. до листопада 2010 р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 8663,31 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 12182 від 29.12.10 р. в сумі 1363,45 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 1289,48 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 73,97 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-3»(02222, м. Київ, вул. Сабурова, 1-А, код ЄДРПОУ 22893234) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 38662 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 54 коп. основного боргу, 11 335 (одинадцять тисяч триста тридцять пять) грн. 97 коп. інфляційної складової боргу, 4 156 (чотири тисячі сто пятдесят шість) грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 8 633 (вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 31 коп. пені, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 52000,00 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 1630574 від 01.04.1999 р. та додатками до нього за період з 01.11.09 р. до 01.12.10 р. припинити.

4.У решті позовних вимог відмовити.

5.На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України державне мито в сумі 73 (сімдесят три) грн. 97 коп., що перераховане платіжним дорученням № 12182 від 29.12.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.