Рішення № 17854370, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/23922.06.11 За позовомпублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До товариства з обмеженою відповідальністю «УРС Сільмаш-03»

Про стягнення 8703,53 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

Від відповідача не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «УРС Сільмаш-03»про стягнення 8703,53 грн. за договором на користування електричною енергією № 12558 (о/р 3412558) від 22.01.1997 р., а саме: 7564,98 грн. основного боргу, 527,07 грн. пені, 478,57 грн. інфляційних, 132,91 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 13.05.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/239 та призначено останню до розгляду на 06.06.2011 р..

Ухвалою від 06.06.2011 р. розгляд справи було відкладено до 22.06.2011 р. у зв?язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових документів, а також змінено назву позивача на публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та товариством з обмеженою відповідальністю «УРС Сільмаш-3»(споживачем) було укладено договір № 12558 (о/р 3412558) на користування електричною енергією (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (пункт 1.1) енергопостачальна організація зобовязується постачати електричну енергію відповідно до умов Договору, а споживач - своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені Договором.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що для визначення величини використаної електроенергії відповідач знімає та надає за установленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників згідно з календарним графіком (додатку № 4) за формою згідно з додатком 9.

Згідно з п. 2 додатку 2 до Договору відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати, яка здійснюється не пізніше до 20 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії.

Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, а також оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів за Договором згідно з п. 2.2 додатку 2 до Договору здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до пункту 4.3. додатку 2 до Договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 додатку 2 до Договору та підтверджуються актом про використану електричну енергію, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду, додатково підтверджується актом звіряння фактичних обсягів споживання електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу , який споживач надає постачальнику протягом 10 діб після закінчення розрахункового періоду.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

На підставі наданих відповідачем звітів, позивачем були складені акти приймання-передачі товарної продукції та виставлені відповідачу рахунки-розшифровки для оплати спожитої в період з червня 2010 року по березень 2011 року (включно) активної електроенергії на загальну суму 17301,98 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач взяті на себе зобовязання виконав в повному обсязі.

Кількість та вартість наданих послуг, зазначені позивачем, відповідачем не заперечувалась.

Відповідач належним чином умови Договору не виконав, частково сплативши вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 01.04.2011 р. за визначений позивачем період з червня 2010 року по березень 2011 року становила 7564,98 грн.

З залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем 19.04.2011 р. в рахунок погашення заборгованості, що виникла станом на 01.04.2011 р., була сплачено на користь позивача 511,00 грн. З урахуванням того, що частина заборгованості у зазначеній сумі була погашена до дати подачі позову, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 511,00 грн. основного боргу, оскільки в частині отримання зазначеної суми боргу права позивача не були порушені.

Після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості 1935,00 грн., у звязку з чим провадження у справі в частині зазначеної суми сплати боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Вартість послуг, наданих позивачем, в сумі 5118,98 грн. на дату вирішення спору в суді відповідачем сплачена не була, тому позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної та реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру , визначеного чинним законодавством.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 527,07 грн., нарахованої з жовтня 2010 року по березень 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі статті 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Крім того, статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова боргу становить 478,57 грн., три проценти річних - 132,91 грн.

Суд приймає розрахунок інфляційних та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний та такий, що відповідає обставинам справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, тому з урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення 5118,98 грн. основного боргу, 527,07 грн. пені, 478,57 грн. інфляційних втрат та 132,91 грн. трьох процентів річних

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 96,01 грн. державного мита та 222,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УРС Сільмаш-03»(04212, м. Київ, вул. Малиновського, 11б, кв. 85, рахунок 26005000800001 у Святошинській філії АТ «Укрінбанк», МФО 321756, код 21555771) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 5118 (п'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 98 коп. основного боргу, 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 07 коп. пені, 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 57 грн. інфляційних витрат, 132 (сто тридцять дві) грн. 91 коп. трьох процентів річних, 96 (дев'яносто шість) грн. 01 коп. витрат по оплаті державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 511,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 22.07.2011 р.