Рішення № 17854314, 21.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/15121.07.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»

Про стягнення 439870,63 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № До7/2011/04/22-38 від 22.04.11.

Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 01.06.11.;

ОСОБА_3 член правління

Рішення прийнято 21.07.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 14.06.11. по 07.07.11., з 07.07.11. по 14.07.11., з 14.07.11. по 21.07.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 8373084 від 01.03.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді в розмірі 439870,63 грн. (384844,29 грн. основний борг, 40 794,24 грн. збитки від інфляції, 12 107,58 грн. 3% річних; 2 124,52 грн. - пеня).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором № 8373084 від 01.03.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді в повному обсязі, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»виникла заборгованість перед позивачем за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.11. порушено провадження у справі № 30/151; розгляд справи призначено на 02.06.11. о 10-00.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.11. про порушення провадження у справі № 30/151 не виконав, але 02.06.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.06.11. представником позивача подано суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»зазначає, що за період з 01.12.08. по 01.04.11. позивач при розрахунку вартості спожитої теплової енергії керувався саме розпорядженнями КМДА. У 2010 році були внесені зміни до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання», згідно якої до повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Крім того, позивач вказує на те, що в постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10. № 1729 зазначено, що постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.11.

Позивач також зазначає, що визначення вартості теплової енергії виробництва АК «Київенерго»починаючи з 01.01.11., здійснюється згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10. № 1729.

За таких обставин, позивач вказує на те, що за період з 01.08.09. по 01.03.11. тарифи не були сталими, вони змінювались відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.11. розгляд справи № 30/151 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.06.11. о 11-50.

В судовому засіданні 14.06.11. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 302844,29 грн. основного боргу, 41893,04 грн. збитків від інфляції, 12164,61 грн. 3 % річних та 949,98 грн. пені.

В судовому засіданні 14.06.11. представником відповідача подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Житлово-будівельний кооператив «Квазар-13»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позову повністю.

07.07.11. представником відповідача в судовому засіданні подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Житлово-будівельний кооператив «Квазар-13»частково визнає позов, а саме, в сумі 145238,94 грн. основного боргу за послуги гарячого водопостачання.

14.07.11. представником позивача в судовому засіданні подано суду письмові заперечення на пояснення відповідача, відповідно до яких позивач вказує на те, що ним у відповідності до норм чинного законодавства України у сфері енергопостачання, правомірно визначено обсяги поставленої теплової енергії на користь відповідача за спірний період.

В судових засіданнях 14.06.11., 07.07.11., 14.07.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

В судовому засіданні 21.07.11. представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача методики розрахунку слати за теплову енергію в гарячій воді (за опалення та гарячу воду) Житлово-будівельному кооперативу «Квазар-13».

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.11. заперечує проти зазначеного вище клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 21.07.11. представником відповідача подано докази часткового погашення заборгованості в сумі 70000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 739 від 30.06.11. на суму 35000,00 грн. та № 743 від 19.07.11. на суму 35000,00 грн.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/151.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.03. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі - Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Квазар-13»(далі - Споживач) укладено Договір № 8373084 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 2.2.1, п. 2.3.2) Постачальник зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу для потреб опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року, а Споживач зобовязується оплатити її відповідно до умов, викладених в Договорі.

Договір № 8373084 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.03. є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, позивач зобовязувався сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів.

Відповідач в свою чергу, згідно п. 2.3.1 Договору, зобовязувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, відповідно до якого (п. 2) передбачено, що Споживач з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного поживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 Додатку № 4 до договору визначено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, Споживач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.12.08. по 01.04.11. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію в повному обсязі не розрахувався, в звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 302844,29 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 21.07.11. відповідачем надано суду докази часткового погашення заборгованості на суму 70000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 739 від 30.06.11. на суму 35000,00 грн. та № 743 від 19.07.11. на суму 35000,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було частково перераховано суму боргу в розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в звязку з тим, що відповідач частково сплатив заборгованість позивачу, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 70000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з відсутністю предмету спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд враховуючи часткове погашення відповідачем суми заборгованості, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 232844,29 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в розмірі 41893,04 грн. та 3 % річних в розмірі 12164,61 грн.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12164,61 грн. 3 % річних та 41893,04 грн. збитків від інфляції, що відповідає розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 949,98 грн. - пені.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, сторонами погоджено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 949,98 грн. - пені, що відповідає розрахунку позивача.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 81, код ЄДРПОУ 22894506) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання № 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; код ЄДРПОУ 00131305) 267844 (двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 29 коп. - основного боргу.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 81, код ЄДРПОУ 22894506) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, розрахунковий рахунок № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 12164 (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 61 коп. 3% річних, 41 893 (сорок одна тисяча вісімсот девяносто три) грн. 04 коп. - збитків від інфляції, 949 (девятсот сорок девять) грн. 98 коп. пені, 3228 (три тисячі двісті двадцять вісім) грн. 51 коп. - державного мита, 173 (сто сімдесят три) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 22.07.11.